Рішення № 90853810, 07.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2864/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет", м. Дніпро

про стягнення трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 393,27 грн.

Без виклику (повідомлення) сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" про стягнення трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 9506/19-БО(Т)-4 в розмірі 1 393,27 грн., яка складається з 1 192,32 грн. - пені, 200,95 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору постачання природного газу № 9506/19-БО(Т)-4 від 05.02.2019, в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Цей строк закінчився 06.08.2020.

Відповідач відзив на позов не надав, про наявність справи у суді дізнався 30.06.2020, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № №4900502141517, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору постачання природного газу, умов, строку поставки газу та строків оплати за поставлений газ, встановлення факту неналежного виконання відповідачем договору в частині своєчасної оплати за поставлений газ.

05.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Державним вищим навчальним закладом «Український державний хіміко-технологічний університет» (далі - споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу №9506/19-БО(Т)-4 (далі - договір). В подальшому сторонами укладено додаткові угоди №1 від 14.03.2019, № 2 від 19.03.2019, № 3 від 29.03.2019.

У відповідності до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити природний газ, за кодом ДК 021:2015 0912000-6 - Газове правило (Природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та /або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №1 постачальник передає в період з 101 лютого 2019 року по зо квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 36 361 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) та вузлах комерційного обліку:

Код ЕІС комерц. Вузла обліку Лютий 2019Березень 2019Квітень 2019Всього Z-56ZS07A021YL201B293617000 36361Всього 293617000 36361Згідно п. 3.1. договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.8. договору встановлено, що приймання -передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором , встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 % . Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.

Загальна вартість цього договору становить 226 729,38 грн., крім того, ПДВ - 45 345,88 грн., разом з ПДВ 272 075,26 грн. (п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди №1).

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплатити потягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань , відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу з 01 лютого 2019 року по 30 квітня 2019 року (включно), відповідно до статті 631 ЦКУ, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу у період з лютого 2019 по березень 2019 газ на загальну суму 270 720,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с 22-23).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач розрахувався за отриманий природний газ у повному обсязі, але з порушенням строку, встановленого пунктом 5.1 договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки, сальдова відомість та довідка по операціях позивача з відповідачем (а.с.24-38).

За порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню у розмірі 1 192,32 грн., 3% річних 200,95 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню у розмірі 1 192,32 грн. за період з 26.03.2019 по 30.05.2019.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1. договору в редакції додаткової угоди №1 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди №1 у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15.3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, судом встановлено, що сума пені за період з 26.03.2019 по 30.05.2019 становить 2 342,54 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 1 192,32 грн.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних, що підлягають до стягнення за період з 26.03.2019 по 30.05.2019 становлять 200,95 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 1 192,32 грн. - пені, 200,95 грн. - 3% річних.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" про стягнення трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 393,27 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" (49005, м. Дніпро, просп. Гагаріна, 8, код ЄДРПОУ 02070758) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 1 192,32 грн., 200,95 грн. - 3% річних та 2 102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

Повне рішення складено 10.08.2020

Суддя Н.Г. Назаренко