Рішення № 90851772, 14.07.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1403/20

Провадження № 2/204/869/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський Агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Дніпропетровський Агрегатний завод» (АТ «ДАЗ») в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 65955 грн. 11 коп.; 62201 грн. 86 коп. - середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні та 1698 грн. 84 коп. - сума компенсації за невикористану відпустку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з вересня 2013 року по 11.10.2019 року позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «ДАЗ». 30.09.2019 року Позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням, яка була зареєстрована 30.09.2019 року за №80-1395. На день написання заяви про звільнення, після спливу 14 днів з дня її написання та по теперішній час, з позивачкою не було проведено остаточного розрахунку, а також не було ознайомлено з наказом про звільнення, не видана трудова книжка. Заборгованість АТ «ДАЗ» по заробітній платі складає 65955,11 грн., яка підлягає стягненню. За розрахунками позивача його середньоденна заробітна плата складає 749,42 грн.. У зв`язку з тим, що відповідач несвоєчасно провів повний розрахунок при звільненні позивача, вважає що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку. Окрім того, позивач прохає суд стягнути з відповідача суму компенсації за невикористану відпустку за 2 дні. На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, направивши до суду лише довідки про заборгованість з заробітної плати та компенсаційними виплатами, у зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що з 6 вересня 2013 року ОСОБА_1 , відповідно до Наказу № 2524/4 від 06.09.2013 року, працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський Агрегатний завод» (попередня назва ПАТ «ДАЗ») на посадах заступника начальника цеху з нових технологій ливарного цеху та заступника начальника цеху з підготовки виробництва, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.13).

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням, яка була отримана та зареєстрована того ж дня у відділі кадрів АТ «ДАЗ» за № 80-1395, звільнення погоджене начальником цеху (відділу (а.с.14).

На виконання вимог суду, згідно наданої 13.07.2020 року відповідачем довідки АТ «ДАЗ» заборгованість відповідача з заробітної плати перед ОСОБА_1 станом на 12.06.2020 складає: за липень 2019 - 14282 грн., за серпень 2019 - 12303 грн., за вересень 2019 - 12720 грн., за жовтень 2019 - 4625 року, а всього: 43 930 грн.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до положень статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

При цьому, частиною 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно першого речення ч.1 ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, разом з цим, відповідач не провів розрахунок з позивачем в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Фактично повний розрахунок з позивачем відповідач не провів й досі.

Надаючи оцінку вимогам ОСОБА_1 , щодо стягнення заробітної плати саме в сумі 65 955,11 грн., суд зазначає, що заявлений розмір недоведений належними та допустимими доказами, зокрема позивачем не було надано розрахунку зазначеної суми, її складових та правових підстав її нарахування, однак, з урахуванням наведених положень законодавства та встановлених обставин, суд вважає обґрунтованими, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі в межах суми 43 930 грн., відповідно до довідки наданої відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпуску за 2 дні, суд вважає їх необґрунтованими та зазначає, що позивачем, відповідно до ст. 81 ЦПК не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності невикористаних днів відпустки та їх кількості, а тому позовні вимоги в зазначеній частині також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 25 (абз.5) постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Розрахунок середнього заробітку проведено судом у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок).

Абзацом третім пункту 2 вказаної норми визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом четвертим пункту 2 вказаної норми визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За змістом абзацу першого пункту 8 Порядку обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Отже, для обчислення середньомісячної заробітної плати необхідно брати до уваги виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, тобто серпень та вересень 2019 року.

Згідно наданої довідки за останні два відпрацьованих місяці до дати звільнення нарахована заробітна плата позивача становить: за Серпень 2019 - 15475,62 грн. за Вересень 2019 року - 16000 грн., що разом складає 31475,62 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за останні два відпрацьованих місяці становить: 31475,62 грн. поділених на кількість відпрацьованих робочих днів за ці два місяці (21 + 21 = 42 дні) = 749,42 грн.. Суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, який визначається відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України, тобто з наступного робочого дня після спливу двотижневого строку з дня написання заяви про звільнення, тобто з 15.10.2019 року (14.10.2019 року святковий день) і по день ухвалення рішення, а саме по 14 липня 2020 року. Кількість робочих днів за зазначений період складає 187 днів (жовтень 2019 - 13, листопад 2019 - 21, грудень 2019 - 21, січень 2020 - 21, лютий 2020 - 20, березень 2020 - 21, квітень 2020 - 21, травень 2020 - 19, червень 2020 - 20, липень 2020 - 10). Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 15.10.2019 року по 14.07.2020 року складає: 187 днів х 749,42 грн. = 140 141,54 грн. Однак з урахуванням положень ст. 13 ЦПК, щодо принципу диспозитивності цивільного процесу, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог в розмірі 62 201,86 грн.

За таких обставин з відповідача слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення в розмірі 62 201,86 грн.

У зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 106 131 грн. 86 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

За таких обставин, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з позову, позивачкою сплачено 840 грн. 80 коп. Оскільки, вимоги позивачки задоволенні частково, то з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір сплачений за подачу позову у розмірі 840 грн. 80 коп., а також з відповідача на користь держави у розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 4, 12, 76-82, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський Агрегатний завод» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, ЄДРПОУ 14311614) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський Агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 43 930 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62 201 грн. 86 коп., судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп., а всього 106 972 грн. 66 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити по справі негайне виконання рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський Агрегатний завод» на користь держави судовий збір 840 грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська