Ухвала суду № 90850128, 07.08.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6156/20

Справа № 760/26687/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши позовну заяву Органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Солом`янський районний в місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

встановив:

В.о. голови Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Бялковський В. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просить:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- передати малолітнього ОСОБА_2 на опікування органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації;

- стягнути аліменти з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2 в розмірі не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дитини на її користь;

- звільнити позивача від сплати судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2019 позовну заяву Органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Солом`янський районний в місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на користь дитини передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.05.2020 вищезазначену цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

03.08.2020 зазначена ухвала суду отримана представником позивача, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз`яснено в самому тексті ухвали від 30.06.2020.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

05.08.2020 від заступника голови Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Горпинченко О. на виконання вимог ухвали від 30.06.2020 до канцелярії суду надійшов лист, відповідно до якого остання посилалась на п.14. ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», як на підставу про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п.14. ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється заподання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Твердження заступника голови Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Горпинченко О. про звільнення його від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судом не беруться до уваги, оскільки вбачається, що Орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою, а не з заявою. Закон України «Про судовий збір» розмежовує поняття «позовна заява» та «заява». Відповідно до вказаної норми права визначено, що судовий збір не справляється за подання саме заяви, а не позовної заяви, оскільки законодавець розмежовує дані поняття.

Так, в п.п.7-12, 12-1, 16 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» зазначається перелік категорій справ, за які не справляється судовий збір, і які підлягають розгляду в порядку окремого провадження, шляхом подання заяви.

В п.п.1-6, 15 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» йдеться посилання на подачу заяв з процесуальних питань (скасування судового наказу, зміни чи встановлення способу, порядку і строку виконання рішення, поворот рішення, тощо).

Лише в п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» визначено категорію справ позовного провадження, за яку при подачі позовної заяви позивачем не справляється судовий збір.

Матеріали справи свідчать, що Орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до суду із позовною заявою, а тому не звільнялася від сплати судового збору при її подачі.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року із змінами і доповненнями, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору та його звільнення є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що Орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації має перешкоди з сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі. При цьому, замість окремого клопотання про звільнення від сплати судового збору з наведенням доводів і поданням доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору, останній зазначає про ці обставини лише одним реченням в прохальній частині.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не виконаним стороною позивача, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв`язку з не усуненням недоліків.

З огляду на те, що Орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації недоліки поданої заяви не усунув у відповідності до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 30.06.2020, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву Органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Солом`янський районний в місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів визнати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя - Г.О. Козленко