Ухвала суду № 90849658, 04.08.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:760/12501/18

1-кп/755/88/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Старовойтової С.М.,

при секретарі Рогозяна А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника - адвоката Святини І.А. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018100000000197 від 15 лютого 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, про скасування арешту з майна,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кондратова О.Г.,

представника потерпілого Ткаченка О.І.,

захисника Святини І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Святина І.А. заявив клопотання про скасування арешту з рухомого майна обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме на мотоцикл HONDA GL1800 2013 року випуску, НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , накладеного 01.03.2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Ладиченко С.В., зазначивши, що на даний час відсутні підстави для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника та просив скасувати арешт.

Прокурор заперечував проти скасування арешту, зазначаючи, що він накладений обґрунтовано та на даний час в ньому не відпала потреба.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається клопотання, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.03.2018 року, за клопотанням слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Вербінець А.С., в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12018100000000197 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, було накладено арешт на рухоме майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме на мотоцикл HONDA GL1800 2013 року випуску, НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частина 2 ст. 170 КПК України, передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди /ч.2 ст.170 КПК України/.

З матеріалів клопотання та ухвали слідчого судді про накладення арешту вбачається, що арешт на рухоме майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме на мотоцикл HONDA GL1800 2013 року випуску, НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , накладено з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Щодо доводів захисника про відсутність підстав для продовження заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні присутній змінений цивільний позов, який датований 16.03.2018 року, а слідчий суддя наклав арешт для забезпечення цивільного позову, датованого 28.02.2018 року, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки положення ст. 170 КПК України передбачають накладення арешту на майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а враховуючи наявність у кримінальному провадженні цивільного позову про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, де ОСОБА_1 є відповідачам, суд вважає, що в арешті майна на даний час не відпала потреба.

Також, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Отже, суд вважає, що арешт накладено обґрунтовано та на даний час потреба в арешті майна не відпала, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Пункт 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, передбачає, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що клопотання захисника - адвоката Святини І.А. про скасування арешту майна обвинуваченого ОСОБА_1 , є передчасним та на даний час задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 368, 392 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Клопотання захисника - адвоката Святини І.А. про скасування арешту майна обвинуваченого ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя: