Вирок № 90848994, 07.08.2020, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1609/19

1-кп/705/449/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 року місто Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

під головуванням судді Кормана О.В.

з участю

секретаря судового засідання Заболотної Т.М.

розглянувши відкритому у судовому засіданні в м. Умані Черкаської області кримінальне провадження № 12019250100000136 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кочержинці, Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1)04.03.2010 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт;

2)29.03.2011 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

3)01.07.2014 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.391, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць;

4)30.10.2015 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.315, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

5)19.06.2018 року Уманським міськрайонний судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.309, ч.1 ст.317, ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців. Звільнений 07 вересня 2018 року по відбуттю строку покарання, судимості не зняті та не погашені,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України

з участю

прокурора Моспан М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи умисно та цілеспрямовано, з метою таємного викрадення чужого майна, повторно, 19.03.2019 року, близько 05 год. 00 хв., шляхом вільного доступу проник до підсобного приміщення домоволодіння, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , звідки таємно, з корисливих мотивів, викрав металеві вироби, які там знаходились. Знаходячись всередині підсобного приміщення ОСОБА_1 заволодів бувшим у використанні газовим балоном об`ємом 50 л., вагою 22 кг. вартістю 500 грн. 00 коп., та газовим двохкамфорним таганком, які виніс та сховав біля недобудованої споруди сусіднього домоволодіння. В подальшому, продовжуючи свої дії, що об`єднані єдиним злочинним умислом щодо заволодіння металевими речами, ОСОБА_1 повернувся до вищевказаного підсобного приміщення, де заволодів двома бувшими у використанні бильцями металевого ліжка, двома бувшими у використанні металевими вуголками лежанки, двома секціями металевих воріт, загальна вага яких разом із попередньо вказаним газовим двохкамфорним таганком, становить 84 кг. загальною вартістю 445 грн. 20 коп., які також виніс та залишив біля недобудованої споруди сусіднього домоволодіння, та якими в подальшому розпорядився на власний розсуд. В подальшому, ОСОБА_1 , маючи на меті викрасти інші металеві речі, відразу повернувся до підсобного приміщення, але був помічений власником домоволодіння - ОСОБА_2 , в результаті чого місце злочину покинув, та внаслідок своїх протиправних дій завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 945 гривень 20 копійок.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину відповідно до пред`явленого йому обвинувачення, визнав повністю, погодився надати показання.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що весною 2019 року, точної дати він не пам`ятає, вранці він прийшов у домоволодіння, де проживає ОСОБА_2 , з якою він особисто знайомий. Він знав, що у ОСОБА_2. в сараї є металолом. Тому він зайшов в сарай і виніс звідти речі, які вказані у обвинуваченні. Виніс їх за два рази і заховав в старій будівлі на городі. Коли він в черговий зайшов у двір потерпілої то та побачила його у вікно і щось почала кричати. Тому він розвернувся і пішов. Ці події тривали близько 20 хвилин. Після чого викликав таксі, і поки воно їхало, заніс викрадене до себе додому і вже звідти завантажив у таксі. Викрадене здав на ПП «Вторма».

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, а також враховуючи думку прокурора та обвинуваченого, за відсутності заперечень з їх сторони та за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються - часу, місця, способу, предмету, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, форми вини і мотивів кримінального правопорушення - та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, допитом обвинуваченого, документами, що характеризують особу обвинуваченого та містять відомості про речові докази, дослідженням досудової доповіді. При цьому суд з`ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У суду не виникло сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, досудову доповідь, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно як особа схильна до крадіжок, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.

Крім того, суд враховує досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно якої рівень ризику повторного вчинення кримінального правопорушення та ризику небезпеки для суспільства визначено як високий.

Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є його каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання для обвинуваченого згідно ст.67 КК України, є рецидив злочинів, так як ОСОБА_1 має непогашені та незняті судимості за вчинення умисних злочинів, що не слугували підставою для кваліфікації його дій за ознакою повторності.

Такої обтяжуючої обставини, як вчинення злочину щодо особи з інвалідністю, про що зазначено у обвинувальному акті, суд не вбачає, так як стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що потерпіла є особою з інвалідністю.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , наявність обставин, що пом`якшують покарання, та обтяжують його, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.3 ст.185 КК України.

Крім того, суд вважає за можливе застосувати положення статті 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Під час досудового розслідування запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Під час судового розгляду учасники судового провадження клопотань про застосування відносно ОСОБА_1 , запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявляли, тому суд не вбачає підстав для самостійного застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Суду не надано документи, які підтверджують наявність речових доказів, які б стосувались пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 369-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо ОСОБА_1 протягом іспитового строку тривалістю два роки шість місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, а також направити потерпілій для відому.

Головуючий суддя О.В. Корман