Рішення № 90846120, 07.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/46/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020 справа № 908/868/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/868/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛКОРМ" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 46/52, кв. 38)

до відповідача приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення 50968,70 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" 50968,70 грн. заборгованості за поставлений товар.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2020 справу № 908/868/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 28.04.2020, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/868/20, присвоєно справі номер провадження 18/46/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, сплив 28.05.2020.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 29.06.2020.

Суд зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни до Господарського та Господарського процесуального кодексів України. Зокрема, пунктом 3 частини 11 Розділу I закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:

3) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 внесені зміни у постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (COVID-19)", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою на території України продовжено карантин до 24.04.2020 через спалах у світі коронавірусу. На засіданнях КМУ строки загальнонаціонального карантину продовжувались до 11 травня, до 22 травня, до 22 червня, до 31 липня та до 31 серпня 2020 року.

Приймаючи до уваги наведене, судом продовжено процесуальні строки в межах строку дії карантину для надання можливості реалізації процесуальних прав учасникам справи.

Згідно п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Закону №731-ІХ звернень щодо необхідності реалізації таких прав від учасників справи не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.08.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним згідно видаткових накладних від 13.09.2017, від 29.01.2019, від 04.02.2019 поставлено відповідачу товар вартість якого відповідачем в повному обсязі не сплачена, що порушує права та законні інтереси позивача. Розмір заборгованості станом на момент звернення до суду становить 50968,70 грн. Направлена на адресу відповідача вимога щодо сплати боргу залишена без відповіді та задоволення. Вимога отримана представником відповідача 24.02.2020, отже з 03.03.2020 заборгованість є простроченою. Посилаючись на приписи статей 15, 525, 526, 530, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 05.05.2020 та повноважному представнику відповідача 04.05.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 28.04.2020 у справі № 908/898/20 відповідачу запропоновано подати відзив у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали. Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними:

- № РН-0000173 від 29.05.2017 на суму 38949,90 грн. з ПДВ;

- № РН-0000180 від 31.05.2017 на суму 71520,00 грн. з ПДВ;

- № РН-0000302 від 08.09.2017 на суму 60000,00 грн. З ПДВ;

- № РН-0000311 від 14.09.2017 на суму 72500,10 грн. з ПДВ;

- № РН-0000250 від 25.07.2017 на суму 2100,00 грн. з ПДВ;

- № РН-0000008 від 11.01.2019 на суму 44874,00 грн. з ПДВ;

- № РН-0000024 від 30.01.2019 на суму 8499,60 грн. з ПДВ;

- № РН-0000033 від 05.02.2019 на суму 16999,20 грн. з ПДВ

Видаткові накладні підписані повноважним представником відповідача без зауважень.

За кожною поставкою на оплату відповідачу виставлялись відповідні рахунки, проте вартість отриманого за видатковими накладними товару сплачено відповідачем частково.

Не сплаченими залишились рахунки №№ СФ-0000312 від 13.09.2017, СФ-0000028 від 29.01.2019, СФ-0000035 від 04.02.2019, товар за якими на загальну суму 97998,90 грн. поставлено відповідачу згідно видаткових накладних №№ РН-0000311 від 14.09.2017, РН-0000024 від 30.01.2019, РН-0000033 від 05.02.2019. Залишок заборгованості становить 50968,70 грн.

В направленому 03.02.2020 на адресу відповідача листі-вимозі № БК 0035 від 31.01.2020 про сплату заборгованості за поставлений товар позивач наполягав на сплаті 50968,70 грн. боргу протягом семи календарних днів з моменту отримання цього листа-вимоги. Лист-вимога отримана відповідачем 24.02.2020, однак залишена без реагування.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як випливає з матеріалів справи, протягом 2017 та 2019 років на підставі двосторонньо підписаних видаткових накладних між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме обов`язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов`язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у спірних видаткових накладних міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. В даному випадку ані законом, ані Договором (договір відсутній) інше не встановлено. Факт отримання товару за наведеними накладними підтверджений матеріалами справи.

Договір купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; двосторонньо зобов`язуючим - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків: продавець зобов`язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі; а також консенсуальним, оскільки права та обов`язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов`язання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов`язки на підставі усної домовленості про поставку товару (купівлі-продажу) згідно двосторонньо підписаних накладних. Отже, з моменту підписання покупцем цих накладних та отримання вказаного в них товару у покупця виникло зобов`язання по сплаті ціни переданого йому товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав відповідачу за виставленими відповідачу рахунками №№ СФ-0000312 від 13.09.2017, СФ-0000028 від 29.01.2019, СФ-0000035 від 04.02.2019 товар на загальну суму 97998,90 грн. (видаткові накладні №№ РН-0000311 від 14.09.2017, РН-0000024 від 30.01.2019, РН-0000033 від 05.02.2019).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалі справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку відповідача (покупця) без зауважень.

Вартість товару за наведеними видатковими накладними відповідач в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача по видатковим накладним товар, яка станом на момент розгляду справи становить 50968,70 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свій обов`язок щодо повної оплати вартості товару не виконав ані після його отримання, ані після отримання 24.02.2020 направленого на його адресу листа-вимоги позивача про сплату заборгованості.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за видатковими накладними №№ РН-0000311 від 14.09.2017, РН-0000024 від 30.01.2019, РН-0000033 від 05.02.2019 в сумі 50968,70 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у визначений законом строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175; ідентифікаційний код 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛКОРМ" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 46/52, кв. 38; ідентифікаційний код 30861140) 50968,70 грн. (п`ятдесят тисяч дев`ятсот шістдесят вісім грн. 70 коп.) основного боргу та 2102,00 грн. (одну тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.08.2020.

Суддя В.В. Левкут