Рішення № 90844069, 07.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/789

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 року м. Київ № 640/453/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

приватного акціонерного товариства «Компанія Росток»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» (надалі - позивач), адреса: 03067, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4 до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 027985405 від 19 листопада 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

В свою чергу, позивачем зазначені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва недоліки позовної заяви були усунуті належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі № 640/453/20 за позовом приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи

В той же час, до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» (надалі - позивач), адреса: 03067, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 0006610405 від 05 вересня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

В свою чергу, позивачем зазначені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва недоліки позовної заяви були усунуті належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі № 640/454/20 за позовом приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року клопотання представника приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» задоволено, об`єднано в одне провадження позови у справах № 640/453/20 та № 640/454/20 для їх спільного розгляду і вирішення та присвоєно справі за об`єднаними позовами приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 640/453/20.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на думку позивача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несплату податкового зобов`язання, оскільки його сплата для позивача була розстрочена судом.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, якому зазначає, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач не погоджується з аргументами викладеними позивачем в адміністративного позові та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, приватне акціонерне товариство «Компанія Росток», код ЄДРОПУ 00227560, індивідуальний податковий номер 002275626652 з 01 липня 1997 року є платником податку на додану вартість.

09 вересня 2019 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0006610405 від 05 вересня 2019 року яким було збільшено грошове зобов`язання у вигляді штрафу на загальну суму 288 264,16 грн.

Дане оскаржуване рішення було винесене на підставі Акта перевірки № 7822/26-15-12-06-16/227560 від 31 липня 2019 року, і мотивоване тим, що скаржник затримав реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних внаслідок чого виникло зобов`язання по сплаті штрафу у розмірі на суму 288 264,16 грн.

22 листопада 2019 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 027985405 від 19 листопада 2019 року, яким було збільшено грошове зобов`язання у вигляді штрафу на загальну суму 374 661,91 грн.

Дане оскаржуване рішення було винесене на підставі Акта перевірки № 3217/26-15-04-05-16/227560 від 17 жовтня 2019 року, і мотивоване тим, що скаржник затримав реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних внаслідок чого виникло зобов`язання по сплаті штрафу у розмірі на суму 374 661,91 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві № 0006610405 від 05 вересня 2019 року, № 027985405 від 19 листопада 2019 року та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Пунктом 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі також - Порядок № 569) визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Згідно з пунктом 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, Верховний Суд у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 818/1070/17, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2127/17, від 27 квітня 2018 року у справі №820/4064/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 826/9114/16, від 11 грудня 2018 року по справі №820/898/18, від 12 лютого 2019 року по справі № 813/1307/17, аналізуючи податкове законодавство, зокрема статтю 109 Податкового кодексу України, зазначив, що відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення.

Також, Верховний Суд в постанові від 03 вересня 2019 року по справі №826/4215/18 прийшов до правового висновку, що однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб`єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб`єкта такого правопорушення (платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб). Тобто, податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускала настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).

Вищенаведені приписи дають підстави для висновку про те, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.

Для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації податкових накладних необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.

Тобто, правопорушенням, за яке на платника податків може бути накладено штрафні санкції, є винне діяння такого платника податків. Підставою для застосування податкового штрафу (як і кримінального, адміністративного чи будь-якого іншого покарання) є вина. Відсутність вини свідчить про відсутність підстав для застосування покарання (санкції).

З матеріалів справи вбачається, що для належного виконання вимог поставлених перед добросовісним платником податків, позивач листами № 630-6 від 12 вересня 2018 року, № 689-06 від 12 жовтня 2018 року, №697-06 від 22 жовтня 2018 року звертався до Державної фіскальної служби України з проханням надати можливість скористатися законним правом на реалізацію пункту 200.1.9 статті 200 Податкового кодексу України у здійсненні реєстрації податкових накладних позивача.

Однак, як вбачається з пояснень позивача та наявних в матеріалах справи доказів, станом на момент подачі даного адміністративного позову та навіть на момент винесення судом даного рішення, всі звернення Компанії залишилися без відповіді зі сторони ДФС України.

В підтвердження дотримання всіх вимог, встановлених Податковим кодексом України та Порядком № 569, позивач листом № 630-06 від 12 вересня 2018 року надало до ДФС України повну інформацію та підтверджуючі дані про те, що позивачем були виконані всі необхідні вимоги щодо заповнення звітної нової Податкової декларації та додатків до неї, як це і передбачено чинним законодавством України.

Між тим, суд зазначає, що податковим органом навіть по даний час не було надано позивачу належної відповіді щодо роз`яснення шляхів вирішення даної ситуації, що пов`язана з неможливістю реалізації позивачем права на реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а позивач і надалі позбавлений можливості здійснювати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до приписів податкового законодавства вбачається, що для отримання можливості зареєструвати в ЄРПН податкові накладні у порядку, передбаченому пунктом 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, платнику податку необхідно у складі податкової звітності з ПДВ за звітний (податковий) період, у якому задекларовано податкові зобов`язання, за якими податкові накладні не були зареєстровані в ЄРПН, в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ (таблиця 1.1) вказати інформацію щодо таких податкових накладних, які не зареєстровані в ЄРПН, у встановлений ПК України термін.

Відтак, лише надання платником податків відповідної інформації, передбаченої у вказаних додатках, надає змогу платнику податку в подальшому скористатися правом щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування у порядку, визначеному пунктом 200-1.9 статті 200-1 Кодексу.

При цьому, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року у справі № 826/5555/18 з ПрАТ «Компанія Росток» на користь ГУ ДПС у м. Києві було стягнено податковий борг за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 19 895 882, 95 грн.

Водночас, ухвалою суду від 10 вересня 2018 року у справі № 826/5555/18, зокрема, розстрочено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року за позовом ГУ ДФС у м. Києві (правонаступником якого є ГУ ПДС у м. Києві) до ПрАТ «Компанія «Росток» про стягнення коштів рівними частинами по 100 000,00 грн. кожного місяця (протягом 11 місяців), починаючи з 01 жовтня 2018 року по 31 серпня 2019 року, та 18 795 882,95 грн. до 31 вересня 2019 року (останній місяць), з врахуванням вимог п. 129.4 статті 129 ПК України.

Ухвалою суду від 26 вересня 2019 року у справі №826/5555/18, зокрема, розстрочено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року за позовом ГУ ДФС у м. Києві (правонаступником якого є ГУ ПДС у м. Києві) до ПрАТ «Компанія «Росток» про стягнення коштів рівними частинами по 100 000 грн. кожного місяця (протягом 11 місяців), починаючи з 01 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року, та 17 695 882,95 грн. до 30 вересня 2020 року (останній місяць), з врахуванням вимог пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Таким чином, викладене вище в сукупності дає підстави суду прийти до висновку, що позивач з незалежних від нього причин не зміг скористатися наданим законом правом на реєстрацію податкових накладних.

Між тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, внаслідок чого рішення приймається на користь платника податків.

Податковий орган, за результатами проведеної перевірки платника податків, обрав для Платника податків найбільш несприятливий підхід, який полягає у необґрунтованому, не підтвердженому жодними доказами, покладанні на нього додаткового фінансового навантаження. Це полягає у тому, що стверджуючі про несвоєчасну сплату зобов`язань, Податковий орган не дослідив та не врахував умови сплати такого зобов`язання, що спричинило негативні наслідки для платника податків (нарахування грошових зобов`язань, ставлення під сумнів податкової репутації, часові, матеріальні витрати).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Водночас, судова практика вирішення податкових спорів безумовно виходить з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків-достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного адміністративного суду України від 12 серпня 2015 року у справі № К/800/19963/14.

Презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов`язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року у справі № К/800/17974/14.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даними позовними вимогами до суду сплачено судовий збір у розмірі 9 943,91 грн. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 9 943,91 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 027985405 від 19 листопада 2019 року, № 0006610405 від 05 вересня 2019 року.

3. Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» (03067, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ЄДРПОУ 00227560) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 943,91 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок три гривні 91 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова