Рішення № 90841756, 06.08.2020, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/174/20

номер провадження 2/558/84/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судового засідання Ковальській Л.С., з участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 4 квітня 2006 року в розмірі 37543,66 гривень.

В позовній заяві позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зазначає про те, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та відповідачем 4 квітня 2006 року було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% в місяць (36 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В подальшому згідно п. 3.2, п. 3.3 Договору розмір кредитного ліміту було збільшено до 5900,00 гривень.

З 30 квітня 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" змінило назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Банком свої зобов`язання перед відповідачем виконано, однак відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору № б/н від 4 квітня 2006 року щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та погашення суми заборгованості. Через невиконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором станом на 4 березня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 37543,66 гривень, що складається з: 1224,13 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту; 451,76 гривень заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 33603,79 гривень нарахованої пені, а також штрафи – 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 1763,98 гривень штрафу (процентна складова).

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 4 квітня 2006 року в розмірі 37543,66 гривень та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подав письмову заяву в якій просив справу розглянути за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 59, 64).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні своїми поясненнями підтвердила, те, що отримувала кредит в «ПриватБанку», але позовні вимоги позивача визнала частково – визнала вимоги позивача про стягнення 1224,13 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також визнала вимоги банку про стягнення 451,76 гривень заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. В іншій частині позовні вимоги відповідач ОСОБА_1 не визнала, та пояснила, що протягом 2018 року щомісячно сплачувала по 500-600 гривень на погашення заборгованості за кредитним договором. Вона сплатила значну суму коштів, а тому не погоджується з вимогами позивача про стягнення з неї пені та штрафів.

Суд, заслухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_1 позовних вимог в частині стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а саме: 1224,13 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту та 451,76 гривень заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, не встановлено.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань до суду не подавали.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що заява відповідача ОСОБА_1 (а.с. 29), Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 30-35) складають кредитний договір між сторонами, що відповідає положенням ст. 634 ЦК України.

Згідно кредитного договору № б/н від 4 квітня 2006 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , банк надає відповідачеві ОСОБА_1 кредит в розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

З 30 квітня 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" змінило назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 44, 45-46).

Згідно п. 3.2 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який час змінити кредитний ліміт.

Відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с. 31).

Як вбачається з наявних у справі письмових доказів кредитний ліміт згідно Умов та правил надання банківських послуг було збільшено на 5900 гривень (а.с. 27).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах передбачених договором.

Як встановлено згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 4 квітня 2006 року (а.с. 19) заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 4 березня 2020 року складається з: 1224,13 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту; 451,76 гривень заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 33603,79 гривень нарахованої пені, а також штрафи – 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 1763,98 гривень штрафу (процентна складова).

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення чи зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з наявних у справі письмових доказів та підтверджується поясненнями відповідача, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту у встановлені кредитним договором № б/н від 4 квітня 2006 року строки, не виконала.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 4 квітня 2006 року 1224,13 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту та 451,76 гривень заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

За порушення відповідачем ОСОБА_1 строків сплати належних за договором платежів, позивачем нараховано 33603,79 гривень пені, а також штрафи – 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 1763,98 гривень штрафу (процентна складова).

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року в справі №6-2003цс15 та у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1374цс17.

П. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні строків платежів більш ніж на 120 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень +5% від суми позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача фіксованої частини штрафу в розмірі 500,00 гривень та процентної частини штрафу в розмірі 152,31 гривень, нараховані відповідно до ст. 549 ЦК України і п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг, тобто чітко встановлені кредитним договором, а тому є такими, що ґрунтується на законі, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення 33603,79 гривень нарахованої пені, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з положень ст. 61 Конституції України, які визначають неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2328,20 гривень заборгованості за кредитним договором № б/н від 4 квітня 2006 року, а саме: 1224,13 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту, 451,76 гривень заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 152,31 гривень штрафу (процентна складова).

В решті вимог позивача слід відмовити.

Позивачем понесено судові витрати, що становлять 2102,00 гривні (а.с. 1) судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 130,35 гривень (2328,20 гривень х 2102,00 гривні : 37543,66 гривні = 130,35 гривень).

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору не встановлено.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України № 435-ІV від 16 січня 2003 року.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 4 квітня 2006 року в розмірі 2328 (Дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 20 копійок (з яких: 1224,13 гривень заборгованості за тілом кредиту, 451,76 гривень заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 500 гривень штрафу (фіксована частина), 152,31 гривень штрафу (процентна складова)) та судовий збір в розмірі 130,35 гривень.

В решті позовних вимог позивача – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 7 серпня 2020 року.