Рішення № 90840829, 04.08.2020, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/858/20

Провадж.№ 2-о/481/26/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Асмолової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Новобузький районний військовий комісаріат Миколаївської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

з участю: заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Кравець О.А.,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області із заявою якою просить суд ухвалити рішення, яким встановити той факт, що він ОСОБА_1 є вітчимом померлого ОСОБА_2 та перебував на його утриманні.

В обґрунтування заявлених вимог заявник покликається на те, що він 06 червня 1978 року уклав шлюб із ОСОБА_3 . Від попереднього шлюбу у ОСОБА_4 був син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вони разом виховували. Стосунки у нього із пасинком ОСОБА_6 були дуже добрими, він називав його батьком, а той його сином. Досягнувши повноліття ОСОБА_6 свідомо прийняв рішення щодо зміни свого прізвища та по батькові. ОСОБА_6 був двічі одружений та від обох шлюбів має двох доньок. Після розірвання другого шлюбу у 2013 році ОСОБА_6 проживав разом із ним та його дружиною (матір`ю ОСОБА_6 ) у АДРЕСА_1 . Вони піклувалися одне про одного, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки. У 2015 році досягнувши пенсійного віку, заявник вийшов на пенсію за віком, отже перебував у сина ОСОБА_6 на утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу за контрактом, яку проходив у військовій частині А 0989 на посаді старшого бойового медика інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення у військовому хванні молодший сержант. Під час проходження служби безпосередньо брав участь у бойових діях, за що отримав звання учасника бойових дій. ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проходження військової служби та перебуваючи на полігоні Широкий Лан (с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області) ОСОБА_6 раптово помер. У зв`язку з його смертю заявник у 2019 році звернувся через Новобузький районний військовий комісаріат Миколаївської області із заявою про виплату йому як вітчиму померлого одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. У лютому 2020 року від Новобузького районного військового комісаріату Миколаївської області отримав копію витягу із протоколу комісії, яким дізнався про те, що документи для призначення йому одноразової грошової допомоги повернуто для доопрацювання, оскільки такі не містять даних про всиновлення ним померлого ОСОБА_6 та відсутності даних про те, чи отримував він посвідчення «члена сім`ї загиблого ветерана війни», яким підтверджується відповідний статус. У зв`язку з тим, у нього виникла необхідність у встановленні факту, що має юридичне значення, а саме того, що він є вітчимом померлого ОСОБА_6 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26.06.2020 року матеріали справи передано судді Ціпивко І.І.

Ухвалою судді від 26.06.2020 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Новобузький районний військовий комісаріат Миколаївської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, відкрито та призначено до розгляду.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги заяви підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник заявника, адвокат Кравець О.А., у судовому засіданні вимоги заяви підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві, та просив таку задовольнити.

Представник заінтересованої особи Новобузького районного військового комісаріату Миколаївської області подав суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Свідок ОСОБА_7 , будучи безпосередньо допитаною у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, та приведеною до присяги, повідомила, що являється сусідкою сім`ї ОСОБА_8 , відтак спілкувалася із ними постійно. Підтвердила те, що протягом усього часу вона навіть і не знала, що ОСОБА_6 не є рідним сином ОСОБА_1 , оскільки він дуже добре до нього відносився. ОСОБА_6 називав ОСОБА_1 батьком, постійно у всьому допомагав. Вони проживали разом.

Свідок, ОСОБА_9 ,, будучи безпосередньо допитаною у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, та приведеною до присяги, також повідомила, що являється сусідкою сім`ї ОСОБА_8 , та підтвердила усі показання, надані свідком ОСОБА_7 .

Свідок, ОСОБА_10 , будучи безпосередньо допитаною у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, та приведеною до присяги, також повідомила, що працює у Новобузькій ЗОШ вчителем початкових класів та була першою вчителькою ОСОБА_6 . Підтвердила те, що ОСОБА_1 був «батьком» ОСОБА_6 . Іншого батька вона не знає. Усі батьківські збори у школі завжди відвідував батько ОСОБА_1 ОСОБА_6 називав останнього своїм батьком. Вони постійно разом проживали.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, показання свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем її проживання.

Зі змісту роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вбачається, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч.4 ст. 17 Конституції України).

Судом встановлено та підтверджено документально те, що 01 грудня 2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призвано на службу у Збройні Сили України за контрактом. /а.с. 16, 17/

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 16 листопада 2018 року, ОСОБА_2 присвоєно звання учасника бойових дій. /а.с. 18/

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 помер у віці 42 років у с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області, про що складено відповідний актовий запис № 136 та видано Новобузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 року. /а.с. 24/

Судом встановлено та підтверджено документально те, що захворювання молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті.ю визнано таким, яке пов`язане з проходженням військової служби. /а.с. 25/

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Згідно із ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст.. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» встановлено, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно з абзацом п`ятим пункту шостого мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 року у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї», членами сімї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебували з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнолітні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обовязковими умовами для визнання їх членами сімї, крім спільного проживання є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сімї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.

Судом встановлено та підтверджено документально те, що заявнику ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком та 19.10.2015 року видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 . /а.с. 29/

Крім цього, заявнику ОСОБА_1 у 2020 році була призначена також пенсія у разі втрати годувальника, видано пенсійне посвідчення 09.01.2020 року серії НОМЕР_6. /а.с. 30/

Згідно будинкової книги квартири АДРЕСА_2 , у вказаному житловому приміщення, яке на праві приватної власності належить заявнику ОСОБА_1 , постійно до дня смерті був зареєстрований ОСОБА_2 .

Актом обстеження фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.07.2019 року, підтверджено те, що померлий ОСОБА_2 з 2013 року постійно до дня смерті проживав разом із матірю ОСОБА_4 та вітчимом ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вітчим ОСОБА_1 здійснював поховання ОСОБА_6 , що також підтверджено даними безпосередньо у судовому засіданні свідками: ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Відтак, суд вважає, що сукупність усіх зібраних у справі та досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів, підтверджує те, що заявник ОСОБА_1 є вітчимом померлого військовослужбовця ОСОБА_2 та перебував на його утриманні.

Разом з тим, згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум № 5 від 15 січня 2020 року, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у таких документах даних про всиновлення ОСОБА_1 померлого ОСОБА_2 , а також даних чи отримував ОСОБА_1 посвідчення «член сімї загиблого ветерана війни», яким підтверджується відповідний статус.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, встановлено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не повязується х наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів, тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Встановлення факту, про який просить заявник у своїй заяві, необхідно останньому для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця.

Таким чином, беручи до уваги усе вище зазначене, повно та всебічно оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, зважаючи на положення чинного процесуального законодавства України, зокрема ч.2 ст.315 ЦПК України, а також враховуючи те, що заявник позбавлений можливості у здійсненні права на отримання гарантійної державою виплати у інший, позасудовий спосіб, суд вважає таку заяву обґрунтованою та такою, яка підлягає до задоволення. А тому заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення слід задовольнити та встановити той факт, що ОСОБА_1 є вітчимом ОСОБА_2 та перебував на його утриманні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Новобузький районний військовий комісаріат Миколаївської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити той факт, що ОСОБА_1 є вітчимом померлого ОСОБА_2 та перебував на його утриманні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Новобузький районний військовий комісаріат Миколаївської області, місце знаходження: 55601, Миколаївська область м. Новий Буг, вул. Грушевського, 5, код ЄДРПОУ 09846253.

Повне судове рішення складено 07.07.2020 року.

Суддя І.І. Ціпивко