Рішення № 90840660, 28.07.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4975/19

Провадження № 2/524/294/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді – Предоляк О.С.,

при секретарі судового засідання – Яковлєвій К.В.,

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , треті особи КП «Кременчуцьке МБТІ» Кременчуцької міської ради Полтавської області, ПАТ «Укртатнафта», ОСББ № 95, про визнання недійсним та скасування свідоцтва на право особистої власності на кооперативну квартиру, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В

У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовними вимогами до Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва на право особистої власності на кооперативну квартиру, визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з жовтня 1992 року по серпень 2018 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбних відносин мають двох дітей: доньку ОСОБА_2 , 1993 р.н. та сина ОСОБА_5 , 2003 р.н. 20.04.1995 ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я відповідача ОСОБА_4 та членів його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 виписано ордер № 1096 на право зайняття житлового приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу, а саме квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому кожен з них сплатив забудовнику пайовий внесок в сумі 420000 крб. за квартиру, однак свідоцтво на право власності видано лише на ім`я відповідача ОСОБА_4 . Тільки у вересні 2018 року позивачі дізналися про порушення своїх прав, оскільки відповідач ОСОБА_4 надав документи на право власності на квартиру. Позивачі внесли свої житлові сертифікати на таку ж суму як і відповідач ОСОБА_4 , тому оформлення свідоцтва на право власності на спірну квартиру тільки на ім`я останнього, порушує їх права, а кожен з них має право на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Посилаючись на вказані обставини просять поновити строк звернення до суду з позовом, визнати недійсним та скасувати свідоцтво на право особистої власності на кооперативну квартиру та визнати за ними та відповідачем право власності по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Представником відповідача Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що з огляду на те, що позивачі не були членами житлово-будівельного кооперативу, то свідоцтво видано з дотриманням чинного законодавства ОСОБА_4 , а тому підстави для визнання його недійсним та скасування відсутні.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано відповідь на відзив. Вказують, що згідно ордеру №1096 від 20.04.1995 року квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_4 та його сім`ї у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оплата за квартиру внесена кожним з них в рівних сумах по 420000 крб., а тому посилання представника Департаменту ЖКГ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на те, що вони не були членами житлово-будівельного кооперативу безпідставні.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримують в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області – Шаумян О.В. просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Представники третіх осіб КП «Кременчуцьке МБТІ» Кременчуцької міської ради Полтавської області, ПАТ «Укртатнафта» просять розглянути справу без їх участі, про що надали письмові заяви.

Представник третьої особи ОСББ № 95 у судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України постає, що, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 03.10.1992 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.11.2018 року шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3

20.04.1995 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_4 , як члена ЖК 95/98 видано ордер № 1096 на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу на сім`ю із трьох осіб на право заняття житлового приміщення площею 42,5 кв.м. в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу від 14.03.1995 року, протокол № 2. Склад сім`ї: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_6 - донька.

Згідно термінового зобов`язання, погодженого генеральним директором АТ «Кременчукнафтооргсинтез» Заїченко С ОСОБА_8 , та члени його сім`ї – ОСОБА_1 , ОСОБА_9 гарантували АТ «Кременчукнафтооргсинтез» погашення заборгованості житловими чеками за квартиру АДРЕСА_1 .

Свої зобов`язання по погашенню вартості вищевказаної квартири ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виконали, шляхом переказу АТ «Кременчукнафтооргсинтез» житлових чеків в кількості три штуки на суму 420 000 крб. кожний, що підтверджується приватизаційними платіжними дорученнями від 21 квітня 1995 року, від 21 травня 1995 року, від 21 липня 1995 року.

Рішенням виконавчого комітету Автозаводської районної ради народних депутатів м.Кременчука Полтавської області № 1232 від 28.12.1992 року «Про оформлення права власності на кооперативні квартири в ЖБК Автозаводського району», доручено: Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації, при наявності необхідних документів, оформляти право власності на виплачені кооперативні квартири, гаражі, садові будинки; Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області видавати свідоцтва на право особистої власності на кооперативні квартири; Бюро технічної інвентаризації проводити реєстрацію правових документів.

19 квітня 1996 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів Заїченку С.А ОСОБА_10 видано свідоцтво № НОМЕР_1 на право власності на АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Автозаводської районної ради народних депутатів № 1232 від 28.12.1992 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначалось, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», набувають права власності на квартиру.

Згідно із положеннями п. п.5-1, 6, 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду україни «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи № 9 від 18.09.1987 року /в редакції, яка була чинна на час сплати пайового внеску/, судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України «Про власність» член житлово - будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Згідно ч. 1 статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ним.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України віл 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності», розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям під час шлюбу (статті 16 Закону «Про власність » статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, які об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмової угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України »Про власність ») тощо.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 , оскільки вартість вказаної квартири оплачена належними їм житловими чеками. Незважаючи на це, свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру видано на ім`я ОСОБА_4 , що порушує майнові права позивачів.

Враховуючи те, що відповідачами не заявлено про застосування строку позовної давності, суд не вирішує питання про поновлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строку звернення до суду з вказаним позовом.

Проаналізувавши надані суду докази, встановивши обставини набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про порушення майнових прав позивачів на вказане житло, які мають бути поновлені шляхом скасування свідоцтва № 162 про право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 та визнання за позивачами права власності на дану квартиру.

Визначаючи частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у праві власності на квартиру, суд виходить із того, що пайові внески кожного з них є рівними, тому і частки співвласників мають бути рівними. Отже, частка кожного співвласника квартири АДРЕСА_1 має становити 1/3 частину.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.14, 57 - 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-, -

УХВАЛИВ :

Позов позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , треті особи КП «Кременчуцьке МБТІ» Полтавської обласної ради, ПАТ «Укртатнафта», ОСББ № 95, про визнання недійсним та скасування свідоцтва на право особистої власності на кооперативну квартиру, визнання права власності – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 162 на право власності на АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів 19 квітня 1996 року на підставі рішення виконавчого комітету Автозаводської районної ради народних депутатів № 1232 від 28.12.1992 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у повернення сплаченого судового збору 802,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у повернення сплаченого судового збору 802,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Предоляк