Вирок № 90840376, 06.08.2020, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/3601/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Попової О.М.,

за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

прокурора Тарасова О.С.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 , при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Сватівського району Луганської області, громадянина України, вдівця, з професійно-технічною освітою, не має на утриманні неповнолітніх дітей, працює трактористом в державному підприємстві «Сватове-благоустрій», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується за ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням та під час судового розгляду встановлено, що 11.09.2019, близько 8 години 50 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21061», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1990 року випуску, ходова частина якого відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №4445/4456 від 05.12.2019, знаходилась у несправному стані, внаслідок встановлення на праве заднє колесо шини з залишковою висотою малюнка протектора менше 1.6 мм та з пошкодженнями, що оголюють корд, рухався по другорядній автодорозі по пров. Кузнєчний, у напрямку перехрестя з головною автодорогою вул. Шевченко м. Сватове.

Під`їхавши до зазначеного перехрестя, ОСОБА_2 діючи в порушення п.п. 31.4, 31.4.5 а), б), 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, не переконавшись в тому, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав виконувати маневр правого повороту з пров. Кузнєчний на вул. Шевченко м. Сватове, тим самим не надавши перевагу у русі водію мотоциклу НОМЕР_2 В реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі по вул. Шевченко м. Сватове, в результаті останній не впорався с керуванням та зіткнувся правою частиною тулубу з лівим боком автомобіля «ВАЗ 21061», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій мотоциклу НОМЕР_2 В реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичної експертизи №18 від 05 березня 2020 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому 4-6 ребер справа, напруженого правобічного пневмотораксу, рваної рани правого передпліччя.

Встановлені переломи ребер з пневмотораксом та раною правого передпліччя заподіяні від ударної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, чи при взаємодії з такими, можливо в строк та за обставин ДТП, що підтверджується відповідним характером, локалізацією, морфологічними ознаками давнини ушкоджень.

Закритий перелом ребер з закритим пневмотораксом, враховуючи відсутність загрозливих для життя станів в момент заподіяння, кваліфікується як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію розладу здоров`я тривалість понад 21 день. Рвана рана, індивідуально кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я понад 6 днів, але не більше 3 тижнів (21 дня).

Враховуючи характер та правобічну локалізацію встановлених ушкоджень, висновки судової авто-технічної експертизи, судової експертизи технічного стану транспортних засобів, судової транспортно-трасологічної експертизи, а також дані протоколу допитів учасників ДТП, потерпілий ОСОБА_1 отримав ушкодження внаслідок зіткнення з лівим боком легкового автомобіля, з напрямком дії травмуючої сили справа на ліво, при цьому він був звернений правим боком до вказаного транспортного засобу.

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи № 1296-1300/07 від 24 лютого 2020 року, в умовах даної дорожньо-транспортної події, нормативні (належні) дії водія автомобіля ВАЗ-21061 реєстраційний номер ф НОМЕР_4 ОСОБА_2 регламентувалися вимогами п.п. 31.4, 31.4.5 а), б), 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

п. 31.4. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

п. 31.4.5. Колеса і шини:

а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм.

Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів;

б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до вимог вказаних вище пунктів ОСОБА_2 повинен був відмовитись від експлуатації транспортного засобу з встановленою на заднє праве колесо шини з залишковою висотою малюнка протектора менше 1.6 мм та з пошкодженнями, що оголюють корд, і перед початком руху повинен був переконатися в тому, що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху і дати дорогу водію мотоциклу СХМ 250В реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі.

В даних дорожніх умовах водій автомобіля ВАЗ-21061 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти пригоди шляхом належного виконання з його боку вимог п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України.

В умовах місця пригоди, що розглядається, дії водія автомобіля ВАЗ-21061 реєстраційний номер ф НОМЕР_4 ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п.п. 31.4, 31.4.5 а), б), 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, а його дії, що не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, а саме вимог п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, що заподіяло потерпілому тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує.

Скоєне ОСОБА_2 кримінальне правопорушення в силу ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 286 КК України - є злочином невеликої тяжкості.

Оскільки викладені обставини обвинувачений не оспорює, повністю їх визнав, тому, з урахуванням позиції обвинуваченого, думки потерпілого та прокурора, які вважали недоцільним досліджувати докази, які ніким не оспорюються і повністю визнані обвинуваченим, суд розглянув справу згідно ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд в судовому засіданні переконався, що учасники кримінального провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, роз`яснивши, що в подальшому вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності позиції учасників кримінального провадження проводити судовий розгляд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов, просив призначити покарання на розсуд суду.

Суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_2 , суд, відповідно до ст.ст. 65, 66 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2 під час досудового розслідування та судом не встановлені.

З урахуванням думки прокурора, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину; обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого; щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні, визнання цивільного позову, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Під час судового розгляду, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде призначення покарання в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі. Разом з тим, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та доцільним призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст. 75,76 КК України, що, на думку суду, буде доцільним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 суми заподіяної шкоди, суд виходить з наступного. Так, згідно з приписами статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог статті 129 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При цьому згідно зі статті 374 КПК у вироку суду мають бути зазначені підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, мотиви прийнятого рішення та положення закону, яким керувався суд.

Потерпілий ОСОБА_1 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення на його користь 30000,00 грн. відшкодування моральної шкоди та 15996,88 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він поніс витрати на лікування, які підтверджуються зібраними чеками, а також на ремонт мотоциклу, ноутбуку та пережив сильні душевні хвилювання, оскільки зазнав сильного фізичного болю та страждань, які отримав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок чого у нього погіршився сон, він став дратівливим.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.

Відповідно до роз`яснюючи положень п. 3, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_2 позовних вимог, усі обставини кримінального провадження, зокрема тяжкість завданих потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, характер та об`єм проведеного лікування та спричинених у зв`язку з цим душевних хвилювань, витрат на ремонт та відновлення його речей; беручи до уваги, що в момент отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376, 489-491 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі з іспитовим строком, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину. У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2. ч. 2 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов`язки протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) відшкодування моральної шкоди та 15996,88 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 88 коп.) відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в рахунок відшкодування витрат - 2512 грн. 00 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 4455/4456 від 05 грудня 2019 року; 2512 грн. 00 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 4453/4454 від 05 грудня 2019 року; 2512 грн. 00 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 4443 від 05 грудня 2019 року; 4576 грн. 32 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 1296-1300/07 від 24 лютого 2020 року; 3922 грн. 56 коп. за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 74-75/07 від 23 березня 2020 року. Речовий доказ - автомобіль ВАЗ 2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 1990 року випуску, який зберігається на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Луганській області, за адресою: Луганська область, м. Сватове, пров. Коваленко, 51а, повернути в користування ОСОБА_2 та скасувати арешт накладений на нього ухвалою слідчого судді Сватівського районного суду Луганської області від 13 серпня 2019 року. Речовий доказ - мотоцикл СХМ 250В, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , 2006 року випуску, який зберігається на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Луганській області, за адресою: Луганська область, м. Сватове, пров. Коваленко, 51а, повернути в користування ОСОБА_1 та скасувати арешт накладений на нього ухвалою слідчого судді Сватівського районного суду Луганської області від 13 серпня 2019 року. Речові докази - оригінали товарних чеків з квитанціями, акт № 257 від 09.11.2019 виданий ЧП «Кривунченко», акт нещасного випадку невиробничого характеру № 126 від 12.08.2019, листок непрацездатності № 070844 від 28.08.2019, листок непрацездатності № 070784 від 27.08.20219, які знаходяться у потерпілого ОСОБА_1 - залишити у нього, копії квитанцій та чеків про витрати потерпілого ОСОБА_1 залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019130550000459 від 11.08.2019. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя О.М. Попова