Рішення № 90840311, 07.08.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020 року Провадження №2-а/425/111/20

Справа№425/1660/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого – судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання – Брудницька О.В., за участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Махінька Владислава Андрійовича Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до інспектора патрульної поліції Махінька Владислава Андрійовича Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

На виконання положень частини 7 статті 47 КАС України суд відзначає, що через ненадання позивачкою доказів направлення її заяви про збільшення позовних вимог від 05 серпня 2020 року та доданих до неї документів відповідачу, її заяву не було прийнято судом до розгляду та повернуто позивачці, про що судом була постановлена ухвала, без виходу до нарадчої кімнати, 07 серпня 2020 року. Приймаючи таку ухвалу суд виходив із наслідків, передбачених прямо частиною 7 саттті 47 КАС України, а також того, що позивачка не повідомила суду жодних причин через які вони не змогла цього зробити раніше. При цьому, суд неодноразово роз`яснював їй право на правову допомогу і за її клопотанням двічі для надання їй додаткового часу для отримання правової допомоги, у судовому засіданні оголошував перерву. До того ж, позивачка не позбавляється доступу до суду поверненням її заяви, оскільки має право пред`явити позов до відповідача, якщо вважає, що з інспектора, який виніс постанову слід стягнути кошти, які вони сплатила як штраф і виконавчий збір.

Тож розгляд справи суд проводив виключно щодо вимог про скасування постанови. При цьому розгляд справи відбувався за відсутності відповідача, але за участю позивачки.

Позиція позивачки полягала у тому, що 23 березня 2020 року, відповідач склав відносно неї неправомірну постанову, якою на неї було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із порушенням нею пункту 8.7.3. "г" Правил дорожнього руху. Але постанова є неправомірною, оскільки хоча вона 16 березня 2020 року, приблизно о 17 годині в місті Рубіжне, на перехресті вулиць Миру - Володимирська, дійсно керувала транспортним засобом і закінчувала маневр у перехресті на заборонений жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух, в її діях відсутній склад правопорушення зазначений у постанові, позаяк вчинити саме так її зобов`язували правила дорожнього руху. Через що, постанова підлягає скасуванню.

Позиція відповідача. Відповідач надав в якості доказу диск з аудіо-відеозаписом події, яким на його думку, зафіксовано адміністративне правопорушення і підтверджується правомірність постанови. Проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінка суду (щодо фактів).

16 березня 2020 року, ОСОБА_2 , під час несення служби з нагляду за дотриманням учасниками дорожнього руху однойменних правил, перебуваючи в статусі інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, тобто під час безпосереднього виконання своїх службових обов`язків, зупинив транспортний засіб, водієм якого була ОСОБА_1 . Поліцейський представився та назвав причину зупинки, а саме те, що водійка проїхала на червоний сигнал світлофору, однак ОСОБА_3 заперечила. І після перегляду відеозапису, поліцейський погодився з її запереченнями, але частково вказавши, що вона проїхала перехрестя на жовтий сигнал світлофора, а це теж є порушенням проїзду перехресть. ОСОБА_4 вказала на те, що вона в`їхала на перехрестя і затрималась на перехресті, так як пропускала інший автомобіль і тільки після цього могла закінчити проїзд перехрестя (а.с.31 - диск).

Після цього, поліцейський попросив ОСОБА_5 пред`явити посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль та поліс обов`язкового страхування. У зв`язку із їх пред`явленням поліцейський оголосив, що зараз буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, зокрема через те, що ОСОБА_3 переїхала перехрестя на заборонений сигнал світлофора, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП та роз`яснив їй права передбачені статтею 63 Конституції України і статтею 286 КУпАП. Однак тут ОСОБА_3 спочатку попросила надати їй час для приїзду її адвоката, а потім попросила перенести розгляд справи на іншу дату, для можливості участі її адвоката в розгляді справи. Поліцейським її клопотання було задоволено і розгляд справи був перенесений на 23 березня 2020 року на 11 годину, у зв`язку з цим, поліцейським було вручено їй запрошення і він попередив ОСОБА_5 про те, що в разі її неявки та в разі відсутності від неї клопотання, справа буде розглянута без неї (а.с. 31 – диск).

І 23 березня 2020 року, була розглянута справа про адміністративне правопорушення, та після її розгляду поліцейський склав постанову серії ЕАК № 2284653 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою наклав на позивачку адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за порушення пункту 8.7.3. г Правил дорожнього руху, а саме за те, що вона 16 березня 2020 року, приблизно о 17 годині в місті Рубіжне, на перехресті вулиць Миру - Володимирська, керуючи транспортним засобом проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджує про наступну зміну сигналів (а.с. 32,40 – копія постанови).

Однак, вважаючи, що в її діях відсутній склад правопорушення, зазначений у постанові, ОСОБА_1 оскаржила вказану постанову до Рубіжанського міського суду Луганської області (а.с.16-17).

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачкою та відповідачем виникли публічні правовідносини, в межах яких виник спір, у якому позивачка як учасниця дорожнього руху не погодилась із рішенням суб`єкта владних повноважень в особі інспектора патрульної поліції, відповідача, про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Оцінка суду (щодо права).

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами другою і третьою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення частини 1 статті 284 та частини 1 статті 283 КУпАП передбачають, що постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення виноситься органом (посадовою особою) тільки після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

А в силу положень частини 1 статті 280 цього ж кодексу, при розгляді такої справи орган (посадова особа), у першу чергу, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення.

При цьому встановлення такої обставини, з огляду на зміст статей 251 та 252 КУпАП, здійснюється тільки на підставі оцінки органом (посадовою особою) доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, але керуючись законом і правосвідомістю.

А тут суд враховує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено статтею 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

І, з урахуванням правової природи такого акту як постанова у справі про адміністративне правопорушення, що описана у статтях 283-284 КУпАП, ні орган (чи посадова особа), що розглядали справу про адміністративне правопорушення), ні суд не можуть розглядати і приймати постанову у справі про адміністративне правопорушення, саму по собі, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в силу вже вказаних вище положень статті 251 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення до доказів у такій справі не відноситься, а є актом правозастосовчої діяльності.

Разом з цим суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином у цій справі, в якій позивачка оскаржує постанову відповідача про притягнення її до адміністративної відповідальності, докази правомірності свого рішення повинен надати суду саме відповідач. І зокрема докази того, що позивачкою дійсно було вчинено те адміністративне правопорушення, за яке на неї було накладено адміністративне стягнення постановою, яку оскаржує позивачка.

Але тут суд констатує, що відповідач не надав суду жодних доказів вчинення позивачем діяння, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, у вигляді проїзду перехрестя на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджує про наступну зміну сигналів.

Суд врахував відеозапис на диску, який надав поліцейський, але цей відеозапис спростовує той факт, що ОСОБА_3 здійснила рух на жовтий сигнал світлофора, оскільки з інформації, яка знаходиться на диску вбачається, що ОСОБА_3 при увімкненому сигналі світлофора жовтого кольору вже знаходилась на перехрещені доріг із увімкненим сигналом повороту ліворуч, тобто знаходилась у перехресті, хоча і рухалась дуже повільно, але не починала його проїзд, а завершувала, і зупинились у перехресті для роз`їзду з іншим транспортним засобом, який також знаходився у перехресті, і рухався їй назустріч (а.с. 30 – диск).

А положення пунктів 16.6 і 16.8 Правил дорожнього руху вказують на те, що повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Тому суд погоджується із тим, що позивачка хоча і знаходилась у перехресті при увімкненому жовтому (забороняючому рух) сигналі світлофора, намагаючись повернути ліворуч, і виїхала у наміченому напрямку коли був увімкнений сигнал світлофора, що забороняє рух, її дія не становила порушення Правил дорожнього руху, оскільки пункти 16.6. та 16.8. цих Правил, у їх сукупності, зобов`язують водія транспортного засобу, який в`їхав у перехрестя, виїхати з нього у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

І будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 в`їхала на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, суду не надано.

В силу положень частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

А відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на це та той факт, що відповідачем не надано суду доказів наявності в діянні позивачки 16 березня 2020 року в місті Рубіжне на перехресті вулиць Миру- Володимирська, складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, суд погоджується із вимогами позову про скасування постанови (серії ЕАК № 2284653) від 23 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень. І саму справу слід закрити.

Разом з цим враховуючи, що рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, зокрема на користь позивачки, то саме на її користь слід присудити і здійснені нею документально підтверджені витрати у виді судового збору в розмірі 420 гривень 40 копійок (а.с.18), за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, як це визначено частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем у справі виступала службова особа цього Департаменту ( ОСОБА_2 ), а управління патрульної поліції не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом цього Департаменту.

Отже, керуючись положеннями статей 1,2,7,9,12,14-1,23,33,122,217,222,245-252,254-256,268,276-280,283,284,287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положеннями статей 2,4,6,12,32,72-90,241-243,255,257-263,286,292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Махінька Владислава Андрійовича Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову (серії ЕАК № 2284653) від 23 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

За рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: 03048, м.Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646)стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області.

Суддя Д.С. Коваленко