Постанова № 90840308, 06.08.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 року Провадження № 3/425/708/20

Справа № 425/1470/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого – судді Коваленка Дениса Сергійовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ),

в с т а н о в и в :

До Рубіжанського міського суду Луганської області, 25 травня 2020 року надійшов протокол серії БД № 310287 від 15 травня 2020 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.

Судове засідання у справі призначалось тричі. Однак у зв`язку із неявкою ОСОБА_2 розгляд справи відкладався і 06 серпня 2020 року в судове засідання він також не з`явився та повістки жодного разу не отримав.

І тому, на підставі статті 6 «право на справедливий суд» Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року (де було розглянуто питання тривалості розгляду справи, але його висновок суд вважає цілком застосовним і до цієї справи), суд проводив розгляд справи ОСОБА_3 за його відсутності, оскільки він як сторона у справі протягом більш ніж двох місяців, не вжив жодних заходів аби дізнатись про стан ініційованого проти нього судового провадження. А про те, що справа відносно нього буде розглядатись у Рубіжанському міському суді Луганської області йому було відомо, про що свідчить і його підпис у протоколі (а.с.1) і відомості аудіовідеозапису події, яка відбулась, де йому було повідомлено, що справа буде розглядатися в Рубіжанському міському суді Луганської області (а.с.8 - диск). Також суд врахував, що ОСОБА_4 підтверджував поліцейським, що його місце реєстрації є місто Охтирка Сумської області (а.с.8 - диск), і суд тричі викликав його шляхом надіслання повістки сааме за цією адресою.

Аргументи Держави Україна в особі поліцейського, який склав протокол полягали у тому, що 15 травня 2020 року о 01 годині 45 хвилин в місті Рубіжне, вулиця Миру, будинок 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Primera, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: місто Рубіжне, вулиця Б.Хмельницького, будинок 66, що підтверджується висновком № 121 від 15 травня 2020 року, чим порушив пункт 2.9. "а" Правил дорожнього руху. А за це передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.

Аргументи ОСОБА_1 (на підставі матеріалів справи). Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся, забажав пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, незгоди з його результатами не висловлював, вказував, що з ранку вживав напої із вмістом алкоголю.

Оцінка суду.

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантується, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.

Зокрема, з огляду на положення частини 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є адміністративним правопорушенням.

При цьому суд враховує, що наведені положення кореспондують із підпунктом «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, за яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

А наданими суду доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 310287 від 15 травня 2020 року (а.с.1); висновком щодо результатів медичного огляду № 121 від 15 травня 2020 року, згідно з яким після проведення медичного огляду, у встановленому законом порядку, у ОСОБА_1 було виявлено алкогольне сп`яніння (а.с.3); а також аудіовідеозаписом події, яка відбулась 15 травня 2020 року (а.с.8) підтверджується і порушення ОСОБА_5 підпункту "а" пункту 2.9. Правил дорожнього руху, і порушення ним частини 1 статті 130 КУпАП.

Згідно інформації, яка міститься на диску, 15 травня 2020 року працівники поліції під час виконання своїх службових обов`язків, зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , за керування транспортним засобом з неробочою правою фарою. Після зупинки автомобіля, поліцейський підійшов до водія, представився та попросив пред`явити йому документи на право керування транспортного засобу та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота) і на запитання поліцейського чи вживав водій алкогольні напої, водій вказав, що вживав ще з ранку. Поліцейський з`ясував прізвище, ім`я та по батькові водія, а також його адресу і запропонував водію пройти освідування на стан сп`яніння. ОСОБА_4 не заперечував пройти освідування, але спочатку забажав пройти огляд на місці зупинки, а потім погодився пройти медичний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Під час медичного огляду у ОСОБА_1 , було встановлено алкогольне сп`яніння (1,46‰), про що лікарем був складений висновок, один примірник якого був вручений ОСОБА_6 . Потім поліцейський склав відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення, ознайомив водія з його змістом, зачитав права передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, видав водію копію протоколу та видав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом (а.с.8 -диск).

А за таких обставин суд погоджується із тим, що 15 травня 2020 року ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, і саме він винний у його вчиненні.

При цьому до такого висновку суд дійшов з огляду на наявність доказів того, що саме він керував транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп`яніння; його медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений лікарем, у найближчому закладі відносно місця події (Рубіжанська центральна міська лікарня) і цей заклад входить до переліку закладів охорони здоров`я, які мають право проводити огляд на стан сп`яніння у Луганській області; лікарем були здійснені всі необхідні дії в тому числі і застосування технічного засобу; результати медичного огляду, на підставі акту медичного огляду, оформлені, як це і належить, у вигляді висновку про його перебування у алкогольному сп`янінні; будь-яких доказів порушення проведеної лікарем процедури медичного огляду ОСОБА_5 на стан сп`яніння, ні поліцейським, ні суду надано не було.

Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, він підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах.

На виконання положень статті 33 КУпАП суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_5 адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, з огляду на його об`єкт, суд вважає тяжким (але таким, що на щастя (оскільки у суду не має доказів зворотного) не мало наслідком порушення прав чи свобод інших людей); суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 має у суспільстві погане соціальне обличчя; суд має докази його віку, статі, місця проживання і дані щодо відсутності у нього доходу (а.с.8 - диск).

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП являє собою штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що, на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 10200 гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Разом з цим суд враховує наступне.

Частина 1 статті 61 Конституції України гарантує кожному, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А частина 1 статті 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При цьому суд враховує, що надаючи тлумачення верховенству права Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що "Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність ... . Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим ... . Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Тож застосовуючи вказані норми Конституції України, як норми прямої дії і вищої юридичної сили суд вважає, що у цій справі необхідно застосувати принцип пропорційності юридичної відповідальності (тобто співмірності між вчиненим діянням людини та негативними наслідками, яких вона зазнає у зв`язку з вчиненим нею діянням, як покарання), як один з елементів верховенства права.

Така необхідність є для суду очевидною, у зв`язку із наступним.

Якщо у цій справі, призначити покарання виходячи з буквального тлумачення частини 1 статті 130 КУпАП, то це буде означати покласти на ОСОБА_3 (хоча він безперечно і винуватий у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення) надмірний тягар, який буде явно не співмірний за своїми наслідками із вчиненим ним діянням. Позаяк тоді, ОСОБА_4 , повинен буде одномоментно сплатити штраф у розмірі 10200 гривень та буде позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік. Але судом встановлено, що ОСОБА_4 не працює (а.с. 8 – диск) і про отримання будь-яких доходів ОСОБА_4 не повідомляв.

Отже у такому випадку, якщо призначити йому штраф до сплати одномоментно ОСОБА_4 може втратити засоби до існування в принципі. Через, що виникає питання і щодо реальної можливості виконання покарання у виді штрафу, і щодо можливості продовження ним свого звичного укладу життя. Тобто суд, за таких обставин, переконаний у тому, що повне і буквальне виконання положень частини 1 статті 130 КУпАП (у цій справі – в частині призначення штрафу) буде порушенням принципу верховенства права, тобто порушенням статті 8 Конституції України, у таких його аспектах як індивідуалізація та співмірність юридичної відповідальності людини.

А також, на думку суду, у такому випадку може постати питання і про не передбачений відступ держави Україна від виконання нею положень статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в аспекті зобов`язання щодо недопущення застосування нелюдского, чи такого, що принижує гідність покарання.

І саме тому, на підставі статті 8 і 61 Конституції України, з урахуванням статті 23 КУпАП (якою визначена мета адміністративного стягнення) і статті 25 КУпАП, а також застосовуючи статтю 61 Конституції України, як норму прямої дії, яка гарантує будь-якій людині юридичну відповідальність індивідуального характеру (і на цій підставі не застосовуючи положення частини 2 статті 33 КУпАП, в частині, що забороняє враховувати майновий стан людини при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), суд вважає за можливе застосувати аналогію закону (зокрема кримінального, у частині застосування за частиною 4 статті 53 Кримінального кодексу України розстрочки при призначенні такого покарання, як штраф), і тому призначаючи покарання у виді штрафу у розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування на строк 1 рік, суд вважає за доцільне розстрочити виплату штрафу на 1 рік, на 12 рівних частин, з виплатою по 850 гривень кожною частиною.

До висновку про необхідність застосування розстрочки, суд дійшов через те, що сума штрафу, яку необхідно буде сплатити ОСОБА_6 , складає 10200 гривень, а відомостей про дохід немає (а мінімальний прожитковий мінімум працездатної особи у 2020 році в Україні до 01 липня 2020 року складає 2102 гривень на місяць), що вказує на реальну неможливість сплатити такий штраф одразу (навіть, якщо ОСОБА_4 має якісь заощадження і хтось допомагає йому матеріально). А на підставі частини 2 статті 308 КУпАП з порушника, при стягненні штрафу примусово, розмір буде вже подвійним.

При цьому, що важливо для суду, надання ОСОБА_6 розстрочки, з одного боку, буде сприяти реальному виконанню призначеного судом покарання, але з іншого - кожен місяць сплати штрафу, буде для нього, на думку суду, відчутним для того аби мета адміністративного стягнення була досягнута.

Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з ОСОБА_3 слід стягнути 420 гривень 40 копійок у якості судового збору.

Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 124, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд,

в и р і ш и в:

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) винуватим у вчиненні ним 15 травня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один (один) рік. Розстрочити сплату штрафу строком на 1 (один) рік. Штраф підлягає сплаті шляхом уплати 12 (дванадцяти) платежів в розмірі по 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень кожен, кожного календарного місяця до його закінчення, по одному платежу щомісячно, починаючи з вересня 2020 року і по серпень 2021 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок, на користь Держави Україна (стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код: 26255795; реквізити для зарахування коштів: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.

Копію постанови направити ОСОБА_1 та Управлінню патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили.

Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, в частині сплати судового збору, ОСОБА_1 слід надати до апарату Рубіжанського міського суду Луганської області документи, що підтвердять сплату ним судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.

Суддя Д.С.Коваленко