Ухвала суду № 90839708, 06.08.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/212/17

провадження №: 1-кп/398/37/20

УХВАЛА

Іменем України

"06" серпня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді – Крімченко С.А.,

судді - Авраменка О.В.,

присяжних: Сидор М.В., Шевченко Г.С. , Переверзєва В.Г.

з участю секретаря – Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в залі суду м.Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120070001700, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 4, п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187, п. 2 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Шевченка Д.О.,

захисника - адвоката Шило А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів у зв`язку зі спливом строку тримання під вартою 14.08.2020 р. Зазначає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано та надалі продовжено строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою. Завершити розгляд справи до закінчення строку дії запобіжного заходу неможливо. По даній справі не допитані потерпілі та свідки. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілих, переховуватись від суду продовжують існувати і на даний час. ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, крім того він не має постійного місця проживання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не згоден з клопотанням прокурора, просить негайно звільнити його з-під варти, заперечує проти продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою.Просить направити його в геріатричний пансіонат в разі застосування домашнього арешту. А якщо неможливо помістити в пансіонат, то застосувати до нього заходи безпеки, а саме змінити йому установу попереднього ув`язнення з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» на Київський слідчий ізолятор, так як працівники ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» застосовують до нього насильство

Захисник Шило А.О. вважає, що відносно ОСОБА_1 можливо застосувати більш м`який запобіжний захід , не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд присяжних приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (ст. 183 КПК України ).

В справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема пов`язаних із спричиненням смерті, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі.

Хоча тяжкість покарання і не є визначеним елементом при продовженні щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, разом з цим, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від суду, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «W проти Швейцарії» .

При цьому, суд враховує й те, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ОСОБА_1 раніше судимий, в тому числі за особливо тяжкі злочини, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Крім того, обвинувачений не має постійного та зареєстрованого в установленому порядку місця проживання, офіційно не працює та не має жодних заробітків, доходів, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого.

По даній справі не допитані потерпілі та свідки, отже існує ризик того, що обвинувачений може на них впливати. До закінчення строку тримання під вартою судове провадження не може бути завершене.

Враховуючи обставини кримінального провадження суд присяжних вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту є недоцільним, оскільки не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 під час розгляду кримінального провадження, стороною захисту не надані докази неможливості тримання обвинуваченого під вартою та не надано доказів відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Що стосується вимог ОСОБА_1 щодо його поміщення та утримання в режимному об`єкті, а саме Олександрійському геріатричному пансіонаті, то відповідно до вимог ст. 4 «Про попереднє ув`язнення» дана установа не є установою для тримання осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому запобіжний захід у вигляд домашнього арешту в розумінні вимог КПК України не може бути застосовано за місцем розташування Олександрійського геріатричного пансіонату з спеціальним відділенням, оскільки відповідно до вимог ст. 181 КПК України зазначений запобіжний захід застосовується виключно за місцем проживання особи.

Щодо вимоги обвинуваченого про вирішення судом питання про переведення його до Київського слідчого ізолятора, суд присяжних зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров`я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

Частиною 2 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.

Відповідно до приписів ст. 19 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» безпека осіб, які перебувають в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання, забезпечується заходами, зазначеними у статтях 8, 11, 15, 16 цього Закону, за винятками, що випливають з вимог режиму їх тримання. Додатково до них можуть застосовуватися також такі заходи: переведення до іншої установи виконання покарань чи слідчого ізолятора або в інше місце із спеціальним режимом тримання; б) окреме тримання.

Статтею 20 зазначеного Закону встановлено, що підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров`ю, житлу і майну.

За приписами ст. 22 зазначеного Закону заходи щодо безпеки осіб, взятих під захист, застосовуються тільки за наявності підстав, зазначених у статті 20 цього Закону. Порядок здійснення заходів безпеки визначається цим Законом, іншими актами законодавства України.

З заяви обвинуваченого, його пояснень та наданих документів, не вбачається наявності реальної загрози життю та здоров`ю обвинуваченого, інших підстав для застосування заходів безпеки судом не встановлено та стороною захисту інших даних суду не надано. Тому в задоволенні даної заяви необхідно відмовити.

За таких обставин, суд присяжних вважає , що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд присяжних,-

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто з 06 серпня 2020 року до 04 жовтня 2020 року включно.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування щодо нього заходів забезпечення безпеки шляхом переведення до Київського слідчого ізолятора – відмовити .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Строк подачі апеляційної скарги обвинуваченим обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий - суддя Крімченко С.А.,

суддя Авраменко О.В.

присяжні Сидор М.В.

Шевченко Г.С.

Переверзєв В.Г.