Рішення № 90839551, 06.08.2020, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/547/20

Провадження № 2/396/280/20

РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу 396/547/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Заяву б/н від 21.11.2008 року згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшився до 13000 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, та “Тарифами Банку”, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. Також відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідно умов договору сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати плетежів.

Відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором та станом на 22.03.2020 року має заборгованість за кредитом в розмірі 33447.63 грн., тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 18.06.2020 року.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Станом на 18.06.2020 року відповідач не отримала копію позовної заяви з додатками в зв`язку з відсутністю можливості направлення поштової кореспонденції судом згідно акту (а.с. 72), тому розгляд справи відкладено на 23.07.2020 року.

У відповідності сті до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, разом з копіями відповідних документів надсилалась відповідачу на адресу її реєстрації, які відповідач отримала 25.07.2020 року, що підтверджується підписом в поштовому повідомлені.

Станом на 06.08.2020 року відповідач відзив до суду не подала. З клопотанням про відкладення розгялду справи до суду не звертався.

Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні докази у справі, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Заяву б/н від 21.11.2008 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 31). Згідно п. 5 заяви кредитний ліміт на час оформлення складає 500 грн. та відсоткова ставка за кредитом 3% на місяць, тобто 36% річних. З копії заяви також вбачається, що відповідач висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчила, що ознайомлена та згодна з умоваит та правилами надання банківських послуг» (а.с. 31 зв.).

Окрім вказаної заяви відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 32). Умовами вказаної довідки також визначено процентну ставку за користування кредитом 2.5% в місяць, з розрахунку 360 днів в році, строк внесення щомісячного платежу до 25 число місяця, наступного за звітним, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафу за порушення строків платежів. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, "Правилами користування платіжною карткою" та “Тарифами Банку”, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.2 Умов та Правил надання банківських послуг.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу тричі було змінено кредитний ліміт, а саме збільшено, востаннє 05.07.2018 року до 13000 грн. та проведено перевипуск кредитної карти (а.с. 29,30).

До матеріалів позивачем надано “Умовами та правилами надання банківських послуг”, які суд не враховує при ухваленні рішення, оскільки:

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за правочином та Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг від 21.11.2008 року, підтверджується, зокрема, лише поясненнями представника позивача, наданими у позові та його ж розрахунком.

Однак, позивачем, АТ «Приват Банк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповдно отримання позичальником копії договору, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг з цими умовами з підписом відповідача.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Отже, додані позивачем, Умови та Правила надання банківських послуг (а.с. 33-42) у зв`язку з відсутністю на них підпису відповідача, суд вважає, не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно розрахунку позивача (а.с. 5-28) відповідач порушила умови договору тому станом на 22.03.2020 року має заборгованість за кредитом яка складається з наступного: 17935,38 грн. – тіло кредиту; 7378.20 грн. - відсотки за користування кредитом; 6303.21 грн. - пеня; а також штрафи 250.00 грн. – штраф (фіксована частина), 1580.84 грн. – штраф (процентна складова).

З даного розрахунку вбачається, що з часу отримання кредиту позивачем неодноразово було змінено порядок нарахування відсотків за користування кредитом, відповідачу нараховувались відсотки 2,5%, з 01.09.2014 року 2,9%, з 01.04.2015 року 3,6%, тобто відсоткова ставка за наданим кредитом збільшувалась, докази узгодження підняття відсоткової ставки з відповідачем суду не надано.

Самим позивачем розмір відсоткової ставки на день отримання кредиту по кредитній карті в позові не зазначено, суд припускає для можливого уникнення відповідних перерахунків судом.

Згідно із ч.3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У ч.4 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Правовий висновок щодо порядку та умов збільшення процентної ставки викладено Верховним Судом України в постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17.

Оскільки позивачем не надано суду доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про підвищення розміру (зміни) процентної ставки, то ж банк незаконно змінив встановлений порядок розрахунку процентної ставки без згоди позичальника. Тому суд приходить до висновку, що розмір заборгованості зазначений в розрахунку є неправильним. Вважає розрахунок банку неналежним доказом, оскільки позивачем не надано дійсних тверджень чому саме з двох передбачених відсоткових ставок проводилось нарахування на одну з них, і яку саме.

Виходячи з того, що маються розбіжності у відсотковій ставці передбаченої до сплати за вказаним кредитом, з моменту його укладення зокрема 3% та 2.5% в місяці, суд не має можливості перевірити достовірність нарахування відсоткової ставки провівший власний розрахунок, а також правильність нарахування пені та штрафів.

Однак суд враховує, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач активно користувалась кредитними коштами, та часково погашала заборгованість, тобто фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів.

Доказів на спростування отримання коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач суду, на час розгляду справи не надала. Згідно розрахунку станом на 22.03.2020 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 17935.38 грн.

На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 17935.38 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України, а тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

На час розгляду справи в суді відповідач не подала доказів повного виконання нею кредитного зобов`язання.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання даного позову Позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102.00 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням (а.с. 51) від 10.04.2020 року на зазначену суму.

Враховуючи те, що позовні вимоги банку задоволенні лише частково, то суд стягує судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог (17935.38/33447.63*2102)=1127 грн. 14 коп. .

На підставі ст.ст. 525, 526, 626, 628, 629,633-634, 638, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 141, 258-259, 265, 279 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за отриманими, на підставі заяви б/н від 21.11.2008 року, та використаними кредитними коштами в розмірі 17935 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1127 (одна тисяча сто двадцять сім) 14 коп.

Всього підлягає стягненню 19062 (дев`ятнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 52 коп.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками на прострочений кредит 7378,20 грн., пені 6303.21 грн., штрафу (фіксована частина) 250.00 грн., 1580.84 грн. – штраф (процентна складова) - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасники справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз