Рішення № 90839347, 31.07.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1025/20

пр.№ 2-о/464/40/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2020 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Комарницька Р.В.

представника заявника Дацко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім'' Міст Експрес'' про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування,-

в с т а н о в и в :

заявник звернувся до суду із заявою, уточнивши вимоги якої просить встановити факт недостовірної інформації та спростувати інформацію, поширену на веб – сайті http://vse.media/ за посиланням: http://vse.media/moshennik-rostislav-kisil-kak-dubnevichi-vyinudili-zaplatit-1-million-lvovskogo-bandita-s-kanadskim-pasportom/ у статті під заголовком (в перекладі на українську мову): " ОСОБА_2 : як Дубневичі змусили заплатити $1 млн львівського бандита с канадським паспортом", а саме : «Горбатого могила виправить», але це сказано не про ОСОБА_3 . Його вже ніщо не може виправити. Марно думати, що роки, проведені в цивілізованому світі, якось компенсували кримінальні звички бізнесмена, закладені в ньому в часи бурхливої молодості. Що більше, зрілий ОСОБА_4 часто поводиться як справжній хуліган». «Що таке «свавілля» він має добре пам`ятати. У свої юні роки ОСОБА_4 належав до львівського злочинного угрупування ОСОБА_5 на прізвисько ОСОБА_6 . Зараз незрозуміло, хто був гіршим хуліганом – ОСОБА_6 чи його конкуренти, але в 1994 році «головного» вбили, давши всім «торпедам» з його групи наочний урок «гра без правил». Виховний ефект виявився вражаючим. ОСОБА_7 у поспіху покинув Львів, переїхавши до Канади. Ця країну він вибрав не випадково. Там жили його далекі родичі, і він, як в радянські часи, намагався організувати з ними торговий бізнес». «Можливо, під час своїх подорожей далеким зарубіжжям він зустрів іншого уродженця ОСОБА_8 або ж познайомився з ним відразу, коли повернувся на Західну Україну разом зі своїми комерційними проєктами «Росан» і «Міст Експрес». Долі двох українців виявились дещо схожими. Вони обоє були учасниками злочинних угруповань, подорожували світом». « ОСОБА_7 не може похвалитися такою харизмою. Після смерті весь бізнес Чайківського в Дрогобичі перейшов в руки його законної дружини ОСОБА_9 . Вона стала власницею будівельно-виробничої компанії «Сервус», що займається зведенням каркасних будинків, і заводу з виробництва паркетної дошки «Уккан». Оксана цілком могла стати ще хазяйкою справжнього заводу – Дрогобицького машинобудівного, але незадовго до смерті чоловік позбувся цього активу. Гроші в ОСОБА_10 були, причому великі. Вона не змогла відмовити у проханні досить солідному ОСОБА_11 , коли той звернувся до неї з проханням позичити гроші. Тим паче, що, можливо покійний чоловік був знайомий з бізнесменом. Грошей ОСОБА_4 попросив немало-небагато – 1 млн доларів. Коли прийшов час їх віддавати, він забув не тільки про «правила», а й про звичайну людську совість. Кісіль заздалегідь вирішив «кинути» підприємницю. Якби був живий чоловік, напевно, проблем з поверненням грошей не було б. ОСОБА_4 швидко б змусили віддати борг, але він розраховував на те, що жінка не наважиться вдаватися до грубої фізичної сили, щоб отримати гроші назад. Так і вийшло. Після того, як ОСОБА_9 зрозуміла, що так просто грошей не побачить, вона подала позов до суду. Їй пощастило, що залишилися докази. Наприкінці грудня 2016 року львівський суддя Теслюк відновив справедливість і зобов`язав власника логістичної компанії Meest Express повернути 27,75 млн гривень і сплатити 6 тис. гривень судових витрат. Здавалося, що інцидент вичерпано, але боротьба за гроші тривала, набравши вже інших форм. Віддавати таку велику суму грошей ніяк не хотілось. ОСОБА_4 звик боротися за значно менший куш». «У Києві за тим, що відбувається на Батьківщині пильно стежать двоє інших народних депутатів. Це брати ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Їм нічого не вартувало замовити слівце за скривджену леді у Вищій раді правосуддя. Обоє ОСОБА_14 – бувалі і в бізнесі, і в криміналі. Їхні комерційні структури постачали газ для Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ. Він закуповувався за пільговими цінами і призначався для споживання населення, але насправді паливо постачалося для виробництва електроенергії за вільною ціною. Брати завдали загального збитку у 1,4 мільярда гривень. Але це так, до слова. Головне, що менталітет бізнесменів і політиків мало чим відрізняється від менталітету звичайних головорізів. Власник ОСОБА_15 вдало вписується в загальну композицію, додаючи неповторні відтінки від себе». В обґрунтування заяви покликається на те, що випадково натрапив у мережі інтернет на вказану статтю, де було розміщено його фотографію. Зазначає, що є громадянином Канади, займається господарською діяльністю, є засновником ряду компаній, громадським діячем, меценатом, представником української діаспори українців в Канаді, а така розповсюджена інформація порушує його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки є надуманою та не відповідає дійсності. Оскільки встановити автора статті та власника сайту не вдалось просить визнати вказану інформацію недостовірною та спростувати її у окремому провадженні.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала, надала пояснення аналогічні її змісту, просить задоволити.

Представник заінтересованої особи Товариство з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім'' Міст Експрес'' в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Проти задоволення заяви не заперечує.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що в мережі інтернет на вебсайті http://vse.media/ за посиланням http://vse.media/moshennik-rostislav-kisil-kak-dubnevichi-vyinudili-zaplatit-1-million-lvovskogo-bandita-s-kanadskim-pasportom/ 26 червня 2018 року російською мовою опубліковано статтю під заголовком (в перекладі на українську мову) : " ОСОБА_2 : як Дубневичі змусили заплатити $1 млн львівського бандита с канадським паспортом". У статті, серед іншого, вказано наступну інформацію :

«Горбатого могила виправить», але це сказано не про ОСОБА_3 . Його вже ніщо не може виправити. Марно думати, що роки, проведені в цивілізованому світі, якось компенсували кримінальні звички бізнесмена, закладені в ньому в часи бурхливої молодості. Що більше, зрілий ОСОБА_4 часто поводиться як справжній хуліган». «Що таке «свавілля» він має добре пам`ятати. У свої юні роки ОСОБА_4 належав до львівського злочинного угрупування ОСОБА_5 на прізвисько ОСОБА_6 . Зараз незрозуміло, хто був гіршим хуліганом – ОСОБА_6 чи його конкуренти, але в 1994 році «головного» вбили, давши всім «торпедам» з його групи наочний урок «гра без правил». Виховний ефект виявився вражаючим. ОСОБА_7 у поспіху покинув Львів, переїхавши до Канади. Ця країну він вибрав не випадково. Там жили його далекі родичі, і він, як в радянські часи, намагався організувати з ними торговий бізнес». «Можливо, під час своїх подорожей далеким зарубіжжям він зустрів іншого уродженця ОСОБА_8 або ж познайомився з ним відразу, коли повернувся на Західну Україну разом зі своїми комерційними проєктами «Росан» і «Міст Експрес». Долі двох українців виявились дещо схожими. Вони обоє були учасниками злочинних угруповань, подорожували світом». « ОСОБА_7 не може похвалитися такою харизмою. Після смерті весь бізнес Чайківського в Дрогобичі перейшов в руки його законної дружини ОСОБА_9 . Вона стала власницею будівельно-виробничої компанії «Сервус», що займається зведенням каркасних будинків, і заводу з виробництва паркетної дошки «Уккан». Оксана цілком могла стати ще хазяйкою справжнього заводу – Дрогобицького машинобудівного, але незадовго до смерті чоловік позбувся цього активу. Гроші в ОСОБА_10 були, причому великі. Вона не змогла відмовити у проханні досить солідному ОСОБА_11 , коли той звернувся до неї з проханням позичити гроші. Тим паче, що, можливо покійний чоловік був знайомий з бізнесменом. Грошей ОСОБА_4 попросив немало-небагато – 1 млн доларів. Коли прийшов час їх віддавати, він забув не тільки про «правила», а й про звичайну людську совість. Кісіль заздалегідь вирішив «кинути» підприємницю. Якби був живий чоловік, напевно, проблем з поверненням грошей не було б. ОСОБА_4 швидко б змусили віддати борг, але він розраховував на те, що жінка не наважиться вдаватися до грубої фізичної сили, щоб отримати гроші назад. Так і вийшло. Після того, як ОСОБА_9 зрозуміла, що так просто грошей не побачить, вона подала позов до суду. Їй пощастило, що залишилися докази. Наприкінці грудня 2016 року львівський суддя Теслюк відновив справедливість і зобов`язав власника логістичної компанії Meest Express повернути 27,75 млн гривень і сплатити 6 тис. гривень судових витрат. Здавалося, що інцидент вичерпано, але боротьба за гроші тривала, набравши вже інших форм. Віддавати таку велику суму грошей ніяк не хотілось. ОСОБА_4 звик боротися за значно менший куш». «У Києві за тим, що відбувається на Батьківщині пильно стежать двоє інших народних депутатів. Це брати ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Їм нічого не вартувало замовити слівце за скривджену леді у Вищій раді правосуддя. Обоє ОСОБА_14 – бувалі і в бізнесі, і в криміналі. Їхні комерційні структури постачали газ для Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ. Він закуповувався за пільговими цінами і призначався для споживання населення, але насправді паливо постачалося для виробництва електроенергії за вільною ціною. Брати завдали загального збитку у 1,4 мільярда гривень. Але це так, до слова. Головне, що менталітет бізнесменів і політиків мало чим відрізняється від менталітету звичайних головорізів. Власник ОСОБА_15 вдало вписується в загальну композицію, додаючи неповторні відтінки від себе». Автором зазначеної публікації вказана « ОСОБА_16 ».

Як вбачається із матеріалів справи, заявником вживались заходи для встановлення автора публікації та власника веб-сайту, зокрема, надсилались запити до Міністерства Юстиції України, Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет та Національної спілки журналістів України, однак, інформації ані щодо власника веб-сайту, ані щодо автора « ОСОБА_17 » отримано не було. Згідно відповіді Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет можливість встановити власника веб-сайту за отриманими ідентифікаторами відсутня, а доменне ім`я зареєстровано у публічному домені, що не належить до українського сег`менту, а реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами. Із відкритих джерел у мережі «Інтернет» встановлено лише одну особу журналіста на ім`я « ОСОБА_16 », яка згідно тих же джерел померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, встановити автора відповідного інформаційного матеріалу та власника вебсайта - поширювачів інформації, які повинні могли б відповідати за вимогами щодо спростування недостовірної інформації, неможливо, а тому в силу положень ч.4 ст.277 ЦПК України особа вправі звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування в порядку окремого провадження.

Згідно із ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Основним Законом гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (ст.297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (ст.299 ЦК України).

Водночас, відповідно до частин 1, 2 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначити характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі «Українська Прес-Груп проти України» зазначено, що у своїй практиці суд розділяє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, для оспорюваного висловлювання, залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь якого фактичного підґрунтя. Тобто, факти можна підтвердити, а підтвердження оціночних суджень є нездійсненим.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (заява № 9815/82) суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів).

Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій ст.17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Виходячи із вищенаведених обставин, викладена серед іншого, наступна інформація « ОСОБА_18 могила виправить», але це сказано не про ОСОБА_3 . Його вже ніщо не може виправити. Марно думати, що роки, проведені у цивілізованому світі, якось компенсували кримінальні звички бізнесмена, закладені в ньому в часи бурхливої молодості. Що більше, зрілий ОСОБА_4 часто поводиться як справжній хуліган»…. «Що таке «свавілля» він має добре пам`ятати. У свої юні роки ОСОБА_4 належав до львівського злочинного угрупування ОСОБА_5 на прізвисько ОСОБА_6 . Зараз незрозуміло, хто був гіршим хуліганом - ОСОБА_6 чи його конкуренти, але в 1994 році «головного» вбили, давши всім «торпедам з його групи наочний урок «гра без правил».…..«Вони обоє були учасниками злочинних угрупувань»…….«Кісіль заздалегідь вирішив «кинути» підприємницю», містять категоричні твердження про його належність до осіб, які вчиняють кримінально-карані діяння, передбачених КК України та у вчиненні шахрайства.

Проте, із довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ІІА № 1799528 вбачається, що заявник станом на 14 лютого 2020 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Зазначене свідчить, що заявник не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у кримінальному провадженні, а тому такі висловлювання є поширенням відносно нього очевидно недостовірної інформації, відтак, його порушене право підлягає судовому захисту.

Натомість пункт 2 ст.10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року, заява № 16695/04).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість (постанова Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 334/11068/15) .

Як вбачається із тексту заяви сам заявник є громадським діячем, меценатом, представником української діаспори українців в Канаді, отже, виступає публічною особою у згаданому контексті.

Наведене свідчить, що висловлені судження ….. «Виховний ефект виявився вражаючим. ОСОБА_7 у поспіху покинув Львів, переїхавши до Канади. Цю країну він вибрав не випадково. Там жили його далекі родичі, і він, як в радянські часи, намагався організувати з ними торговий бізнес»….. «Можливо, під час своїх подорожей далеким зарубіжжям він зустрів іншого уродженця ОСОБА_8 або ж познайомився з ним відразу, коли повернувся на Західну Україну разом зі своїми комерційними проєктами «Росан» і «Міст Експрес». Долі двох українців виявились дещо схожими»….. подорожували світом». « ОСОБА_7 не може похвалитися такою харизмою. Після смерті весь бізнес Чайківського в Дрогобичі перейшов в руки його законної дружини ОСОБА_9 . Вона стала власницею будівельно-виробничої компанії «Сервус», що займається зведенням каркасних будинків, і заводу з виробництва паркетної дошки «Уккан». Оксана цілком могла стати ще хазяйкою справжнього заводу – Дрогобицького машинобудівного, але незадовго до смерті чоловік позбувся цього активу. Гроші в ОСОБА_10 були, причому великі. Вона не змогла відмовити у проханні досить солідному ОСОБА_11 , коли той звернувся до неї з проханням позичити гроші. Тим паче, що, можливо покійний чоловік був знайомий з бізнесменом. Грошей ОСОБА_4 попросив немало-небагато – 1 млн доларів. Коли прийшов час їх віддавати, він забув не тільки про «правила», а й про звичайну людську совість»……. Якби був живий чоловік, напевно, проблем з поверненням грошей не було б. ОСОБА_4 швидко б змусили віддати борг, але він розраховував на те, що жінка не наважиться вдаватися до грубої фізичної сили, щоб отримати гроші назад. Так і вийшло. Після того, як ОСОБА_9 зрозуміла, що так просто грошей не побачить, вона подала позов до суду. Їй пощастило, що залишилися докази. Наприкінці грудня 2016 року львівський суддя Теслюк відновив справедливість і зобов`язав власника логістичної компанії Meest Express повернути 27,75 млн гривень і сплатити 6 тис. гривень судових витрат. Здавалося, що інцидент вичерпано, але боротьба за гроші тривала, набравши вже інших форм. Віддавати таку велику суму грошей ніяк не хотілось. ОСОБА_4 звик боротися за значно менший ОСОБА_19 »…..« ОСОБА_20 вдало вписується в загальну композицію, додаючи неповторні відтінки від себе» містять оціночний характер та по своїй природі є критичною оцінкою заявника як публічної особи. Водночас межа допустимої критики стосовно заявника як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу. Такий висновок відповідає судовій практиці Європейского суду з прав людини.

Також за ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Наведена заявником інформація в частині «УКиєві за тим, що відбувається на Батьківщині пильно стежать двоє інших народних депутатів. Це брати ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Їм нічого не вартувало замовити слівце за скривджену леді у Вищій раді правосуддя. Обоє ОСОБА_14 – бувалі і в бізнесі, і в криміналі. Їхні комерційні структури постачали газ для Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ. Він закуповувався за пільговими цінами і призначався для споживання населення, але насправді паливо постачалося для виробництва електроенергії за вільною ціною. Брати завдали загального збитку у 1,4 мільярда гривень. Але це так, до слова. Головне, що менталітет бізнесменів і політиків мало чим відрізняється від менталітету звичайних головорізів»… стосуються не заявника, а інших фізичних осіб, звертатись в інтересах яких чи діяти від їх імені заявник не уповноважений.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у цій частині заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.4, 258, 259, 263-265, 273, 293, 254 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

заяву задоволити частково.

Встановити факт недостовірної інформації та спростувати інформацію, поширену на веб-сайті http://vse.media/ за посиланням: http://vse.media/moshennik-rostislav-kisil-kak-dubnevichi-vyinudili-zaplatit-1-million-lvovskogo-bandita-s-kanadskim-pasportom/ у статті під заголовком (в перекладі на українську мову): " ОСОБА_2 : як Дубневичі змусили заплатити $1 млн львівського бандита с канадським паспортом", а саме:

1.«Горбатого могила виправить», але це сказано не про ОСОБА_3 . Його вже ніщо не може виправити. Марно думати, що роки, проведені у цивілізованому світі, якось компенсували кримінальні звички бізнесмена, закладені в ньому в часи бурхливої молодості. Що більше, зрілий ОСОБА_4 часто поводиться як справжній хуліган».

2. «Що таке «свавілля» він має добре пам`ятати. У свої юні роки ОСОБА_4 належав до львівського злочинного угрупування ОСОБА_5 на прізвисько ОСОБА_6 . Зараз незрозуміло, хто був гіршим хуліганом - ОСОБА_6 чи його конкуренти, але в 1994 році «головного» вбили, давши всім «торпедам» з його групи наочний урок «гра без правил».

3.«Вони обоє були учасниками злочинних угрупувань …».

4.«Кісіль заздалегідь вирішив «кинути» підприємницю».

У решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2020 року.

Головуюча: