Рішення № 90839111, 05.08.2020, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

05.08.2020

Провадження №2/389/160/18

ЄУН 389/430/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді -Українського В.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Гой І.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача адвоката - Воробйова В.В.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача адвоката - Перемот О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Знам`янської районної державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійним, -,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Знам`янської районної державної нотаріальної контори, в якому просить визнати недійсним заповіт укладений від імені ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Знам`янської районної державної нотаріальної контори Щербиною Т.В. від 5 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1689.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_3 при укладенні заповіту від 5 грудня 2007 року не могла усвідомлювати значення своїх дій, так як перебувала у хворобливому стані. Окрім хвороб, що притаманні віковим змінам, остання також хворіла на психічні захворювання, неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня». За свідченнями свідків ОСОБА_3 доставлена до нотаріуса у важкому психічному стані, проти своєї волі. Вказав, що ОСОБА_3 мала здійснити намір в частині заповідання на ім`я ОСОБА_1 саме земельної ділянки № 613 яка їй належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 082412, що розташована на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та яку заповіла Булгазу відповідно до складеного нею 08 листопада 2004 року заповіту, посвідченого у Суботцівській сільській раді Знам`янського району Кіровоградської області та зареєстровано в реєстрі за № 90. Родичів ОСОБА_3 не ОСОБА_4 , з 2015 року і по день смерті проживала в Знамянському психоневрологічному інтернаті з геріатричним відділенням. Достовірно знаючи про наявність вказаного заповіту ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою ОСОБА_3 та користуючись її безпорадним станом та похилим віком склав заповіт з ОСОБА_3 на свою користь 05 грудня 2007 року. В період складання заповіту ОСОБА_3 часто хворіла, у тому числі на психічні захворювання, що вплинуло на розуміння у повному обсязі значення своїх дій і керування ними при складанні заповіту. Крім того, вважає нотаріусом при посвідченні вказаного заповіту не дотримано вимогу про встановлення дієздатності особи та роз`яснення їй наслідків вчинення нотаріальної дії.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити позивачеві. Надав пояснення відповідно до якого вказав, що ОСОБА_3 проживала в с. Суботці Знам`янського району Кіровоградської області, до складу її сім`ї входив ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_5 . Психічних розладів ОСОБА_3 ніколи немала. В силу свого віку та як наслідок хронічних хвороб з 2014 року хворіла на атеросклеротичну деменцію, що не є психічним розладом, а фактично є віковими змінами на фоні хронічної хвороби атеросклерозу. Позивач не навів жодних доказів того, що ОСОБА_3 в 2007 році при складанні заповіту перебувала у якомусь психічному стані. Вказав, що ОСОБА_1 шляхом обману, обіцяючи матеріальну допомогу та догляд, заволодів правовстановлюючим документом на землю та самою землею, якою користувався без будь-яких на те підстав.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги позову та просять їх задовольнити неодноразово заявляли, що померла страждала на психічні розлади , цей факт підтвердили в судовому засіданні свідки допитані судом незважаючи, що експертиза прямо не вказала на психічні розлади, а тільки на деменцію.

Відповідач та його представник просять відмовити в задоволенні позову, мотивувавши тим, що доказів які б вказували на психічне захворювання спадкодавця стороною позивача не надано, тим паче експерти на підставі досліджених історій хвороб не зазначили про психічну хворобу ОСОБА_3 .

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Суд, вислухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_3 08 листопада 2004 року заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на землю серії КР № 082412 та розташована на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. Заповіт підписано особисто ОСОБА_3 та посвідчений секретарем Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області 08 листопада 2004 року та зареєстровано в реєстрі за № 90.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 2007 ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіла ОСОБА_2 всі свої права та обов`язки, які їй належать на момент складання заповіту, а також та права та обов`язків, які можуть їй належати у майбутньому та все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося в взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона матиме право. Заповіт підписано власноруч ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Знам`янської районної державної нотаріальної контори Щербиною Т.В. 05 грудня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 1689.

Постановою нотаріуса відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим секретарем Суботцівської сільської ради 08 листопада 2004 року за зареєстрованому в реєстрі за № 90, на земельну ділянку АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на землю серії КР № 082412, через неможливість застосування цього заповіту та наявності іншого заповіту, вчиненого пізніше, який скасовує попередній.

Позивач вважає останній заповіт складений ОСОБА_3 недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України, як такий що складений особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла в повній мірі керувати ними в силу психічної хвороби.

КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» повідомила вих.№ 3085/10 від 20.11.2017 про те, що ОСОБА_3 з 17.01.2014 по 17.02.2014 знаходилася на стаціонарному лікуванні з приводу атеросклеротичної деменції.

Згідно з відповіддю на запит від 18.12.2017 за вих.№743, ОСОБА_3 знаходилася під наглядом Суботцівської АЗПСМ з 1981 року по 2015 рік. За медичною допомогою зверталася з приводу ІХС, атеросклеротичного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби ІІ ступеню, виражений вестибуоатопічний, антено-невротичний синдром. З 2015 року перебувала в інтернаті для психічно хворих.

Відповідно до довідки Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 02-43/212 від 05.04.2018 встановлено, що ОСОБА_3 з 2005 року по 18.08.2015 (зняття з реєстрації місця проживання) проживала та була зареєстрована с. Суботці Знам`янського району Кіровоградської області разом з сином племінниці ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Знам`янського психоневрологічного інтернату від 22.02.208 ОСОБА_3 перебувала в закладі з 18 серпня 2015 року на підставі путівки № 177 департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної адміністрації, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Знам`янським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 15.08.2017, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що здійснений відповідний актовий запис № 12.

На виконання ухвали суду по справі про призначення проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, надано висновок проведення такої. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 270 від 30.07.2019 ОСОБА_3 страждала за життя психічним захворюванням у вигляді судинної деменції. На інші поставлені судом питання враховуючи всі наявні медичні документи, повну відсутність записів лікарів-психіатрів в період, перед складанням заповіту від 0.12.2007, відсутність показань свідків в матеріалах справи, винести однозначне мотивуюче рішення про психічний стан ОСОБА_3 під час укладення заповіту 05.12.2007 не представляється можливим.

Із наданої на теперішню експертизу медичної документації: відомо, що з 1989 року і в подальшому, окрім інших захворювань у ОСОБА_3 також діагностувалися гіпертонічна хвороба ІІ ст., ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз. В вересні 2009 року дільничним терапевтом встановлено діагноз: Дисциркуляторна енцефалопатія II ст. змішаного генезу. В період з липня 1989 року по червень 2006 року відсутні будь-які записи медичних працівників в амбулаторній картці ОСОБА_6 . Протягом життя ОСОБА_3 до листопада 2013 року лікарями-психіатрами не оглядалась. Під час лікування в неврологічному відділенні Знам`янської ЦРЛ в липні 2010 року встановлено діагноз: ДЕ атеросклеротична, гіпертонічна, вестибуло-атактичний, астено - невротичний синдроми. Діагноз дисциркуляторної енцефалопатії II ст. встановлю ОСОБА_3 дільничним лікарем - терапевтом в вересні 2009 року. Дисциркуляторна енцефалопатія - це хронічна прогресуюча недостатність мозкового кровообігу, яка поєднана з розвитком дифузних дрібновогнещевих змін мозкової речовини, обумовлюваючих наростаюче порушення функції головного мозку. Для ІІ ст. Де (виражена) характерне прогресуюче зниження нам`яті, слізливість, швидка втомлюваність та психічна виснажливість. Хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, шум в голові, страждають критичні здібності, хворі перестають помічати свої дефекти.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він особисто приїздив до ОСОБА_3 , як до жительки села, з приводу скарг на працівників амбулаторії. Скаргу надавав ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_3 , вона була емоційно збуджена, оцінити її психічний стан свідок не зміг.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що жив біля ОСОБА_3 , мали дружні стосунки. Коли востаннє коли відвідував її, помітив дивне поводження, вона вела себе не адекватно, постійно повторювала одне й те ж саме, жалілася на головні болі та страхи. Пояснювала, що їй по господарству допомагає ОСОБА_9 , який привозить їй продукти, возить її по необхідності.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_3 була самостійною, купувала продукти, готувала, садила город самостійно. До неї два рази на тиждень приходила соціальний робітник, яка приносила воду. В разі необхідності поїздок викликала соціальне таксі.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_3 , яка останні шість років робила все сама, чогось боялася, поводила себе підозріло. До неї приходили соціальні робітники.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працювала соціальним робітником та допомагала по господарству з 2002 по 2013 року ОСОБА_3 , психічних захворювань за нею не помічала. Вказала, що роботу по господарству їй робили соціальні робітники, позивач допомагав обробляти город.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він супроводжував ОСОБА_3 до лікарні на проходження комісії. Остання не знала, що її будуть оформлювати до інтернату. Іноді ставала агресивною коли дізнавалася про візит до неї відповідача та його матері, вибивала вікна.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що є племінницею ОСОБА_3 , доглядала за нею, яка не жалілась на здоров`я до 2013 року, могла сама справлятися з господарством, купувала продукти, гіпертонія в неї з`явилася в 2013 році. ОСОБА_3 ніколи не розповідала про свої страхи, про те, що вона вибивала вікна нічого не знає. За рекомендацією лікаря амбулаторії та психіатра відповіла ОСОБА_3 на лікування, так як сама потрапила до лікарні та не мала змогу доглядати за тіткою.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка доказів здійснюється судом за приписами ст. 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у статті 1247 ЦК України. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем; бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 1247 ЦК України заповіти, посвідчені вказаними особами, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи статті 1257 ЦК України.

Відповідно до ст. 1257 ЦК, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої ст. 1254 ЦПК України заповідач має у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач слав перед ним.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Частиною першою статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_3 в момент складення нею заповіту 05 грудня 2007 року розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що в 2009 році дільничним лікарем терапевтом встановлено діагноз дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., до 2013 року лікарями психіатрами ОСОБА_3 взагалі не оглядалася, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.

З наданих показань свідків також не можливо достеменно встановити, що ОСОБА_3 в момент складення нею заповіту 05 грудня 2007 року не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало її волі, суду не надано.

Відповідно до статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем; бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Під час засвідчення заповіту 5 грудня 2007 року нотаріусом роз`яснено ОСОБА_3 зміст статей 1233-1236, 1241, 1248, 1254 та 1307 ЦК України, про що вказано в тексті самого заповіту. Заповіт підписаний власноручно ОСОБА_3 у присутності нотаріуса. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірена. Тому, суд не приймає до уваги доводи позивача про порушення нотаріусом порядку оформлення та складання заповіту.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3, ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові втрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника відповідача адвоката Перемот О.Г. підтверджуються угодою про захист та надання правничої допомоги від 29.03.2018 та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 123.На підтвердження наданих адвокатом послуг надано акт приймання виконаної роботи від 10.10.2019 та розрахункову квитанцію № 646771 від 17.04.2018 на загальну суму 4000 грн. Таким чином, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Також відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір залишити на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Знам`янської районної державної нотаріальної контори про визнання заповіту від 05.12.2007 року зареєстрованого за №1689 недійним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Судові витрати понесені позивачем під час розгляду справи залишити по фактично понесеним.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Знам`янська районна державна нотаріальна контора місце знаходження м. Знам`янка Кіровоградської області вул. Героїв Крут,9.

Повний текст рішення складений 07.08.2020.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області В.В. Український