Ухвала суду № 90836767, 07.08.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

07 серпня 2020 року м. Рівне №460/5844/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, розглядаючи матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Рівненської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач 1), ОСОБА_2 (далі іменується – позивач 2), ОСОБА_3 (далі іменується – позивач 3), ОСОБА_4 (далі іменується – позивач 4) до Рівненської міської ради (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року №7262 «Про затвердження містобудівної документації – «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне» з моменту його прийняття.

На момент розгляду заяви про забезпечення позову питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі не вирішено.

Одночасно з адміністративним позовом позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просять суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

зупинення дії рішення Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року № 7262 «Про затвердження містобудівної документації - «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне» до набрання законної сили судового рішення по даній справі;

заборони Рівненській міській раді вчиняти дії на реалізацію оскаржуваного рішення, а саме: надавати згоду на розроблення проектів землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність чи оренду, затверджувати проекти землеустрою, приймати рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, затверджувати містобудівну документацію, приймати рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок на території правого берега Басівкутського водосховища (озера), обмежених з півночі вулицею Басівкутською, зі сходу вулицею В. Чорновола, з півдня вулицею Вертепною та із заходу Басівкутським водосховищем, які видають на підставі/з урахуванням/ на виконання Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне до набрання законної сили судового рішення по даній справі;

заборони виконавчим органам Рівненської міської ради вчиняти дії на реалізацію оскаржуваного рішення, а саме: видавати містобудівні умови і обмеження, розглядати заяви та приймати рішення щодо документів дозвільного характеру у сфері будівництва щодо земельних ділянок на території правого берега Басівкутського водосховища озера), обмежених з півночі вулицею Басівкутською, зі сходу вулицею В. Чорновола, з півдня вулицею Вертепною та із заходу Басівкутським водосховищем, які видають на підставі/з урахуванням/ на виконання Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне до набрання законної сили судовим рішення по даній справі.

Позивачі обгрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що на підставі рішення Рівненської міської ради №7262 від 27.02.2020, Рівненська міська рада та її виконавчі органи, зокрема, Управління містобудування і архітектури Рівненської міської ради, Виконавчий комітет Рівненської міської ради, можуть вчиняти дії щодо реалізації вказаних рішень шляхом виділення земельних ділянок в м. Рівне для передачі їх у власність третім особам, приймати рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок, видавати містобудівні умови та обмеження та вносити зміни до них і вчиняти цілий ряд інших дій, які можуть мати незворотні наслідки для територіальної громади міста.

Заявники стверджують, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, у разі його задоволення, з огляду на зміну призначення територій природоохоронних та берегозахисних зон, формування потенційних об`єктів (земельних ділянок), передачу прав власності на них третім особам, що за своїми правовими наслідками нівелює можливість повернення відповідним територіям їх первинного стану і досягнення мети позову та захисту прав і відновлення становища яке існувало до порушення. Наслідком невжиття заходів забезпечення позову може бути здійснення незаконної фактичної забудови території, а відтак – завдання шкоди, у тому числі матеріальної, як окремим особам-забудовникам так і територіальній громаді в цілому.

Таким чином, заявники зазначають, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів осіб, доказом чого є вже прийняті рішення.

Заява підлягає розгляду у порядку письмового провадження згідно частини першої статті 154 КАС України.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, та доказів, поданих із заявою, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;

3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;

5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору даної адміністративної справи є рішення Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року №7262 «Про затвердження містобудівної документації – «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

При цьому, суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, в даному випадку, суд бере до уваги інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд враховує співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом (стаття 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, детальний план території містить правові приписи нормативного характеру, тобто є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування.

Водночас відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Отже, відповідно до вказаної норми зупинення дії нормативно-правового акта, як захід забезпечення позову, допускається лише за наявності однієї підстави - очевидних ознак протиправності такого акта.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, то суд зазначає, що заявниками не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі (у разі задоволення позовних вимог) з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладеним або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також, заявниками у вказаній заяві не було надано належного обґрунтування щодо забезпечення позову в зазначений спосіб (заборона відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору).

Крім того суд звертає увагу на наступне.

В Кодексі адміністративного судочинства України законодавець передбачив, що право на забезпечення адміністративного позову може бути обмежене з урахуванням особливостей публічно-правових відносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Аналогії правової позиції дотримується Верховний Суд, що знайшло своє відображення в ухвалі від 15.02.2018 у справі №9901/382/18.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що заявниками не обґрунтовано належними та допустимими доказами необхідність вжиття заходів забезпечення позову та не доведено обґрунтованості застосування обраних заявниками способів (заходів) забезпечення такого позову.

Відтак, заява про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Рівненської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 07.08.2020

Суддя К.М. Недашківська