Рішення № 90836513, 07.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6260/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (а.с. 1-8) до Головного управління Пенсійного фонду Україні в Одеській області (далі – ГУ ПФУ), в якому позивач просить:

– визнати неправомірними дії ГУ ПФУ, щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу у подвійному розмірі періоду роботи йому – ОСОБА_1 на посаді лікаря анестезіолога інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії Арцизької ЦРЛ в період з 01.12.1989р по 31.03.2003р відповідно до ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

– зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії з березня 2015 р, зарахувавши до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи йому – ОСОБА_1 на посаді лікаря анестезіолога інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії Арцизької ЦРЛ в період з 01.12.1989р по 31.03.2003р відповідно до ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Позивач зазначив, що йому ГУ ПФУ призначено пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV). Однак, при обрахуванні стажу роботи при призначенні пенсії не враховано у подвійному розмірі відповідно до 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) період роботи з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003 р.

12.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати документи, що підтверджують причини та підстави не зарахування в подвійному розмірі стажу за період роботи з 01.12.1989 по 31.12.2003 на посаді лікаря анестезіолога інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії Арцизької ЦРЛ. 21.05.2020 року ГУ ПФУ №3916-3911/Д-02/8-1500/20 відповіло, що при призначенні пенсії страхових стаж позивача в подвійному розмірі не враховано період роботи з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003р.

Позивач зазначив, що період його роботи на посаді лікаря анестезіолога інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії Арцизької ЦРЛ підлягає зарахуванню до страхового стажу та в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі.

Позивач вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови йому в зарахуванні до страхового стажу та в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі окремих періодів його роботи, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 15.07.2020 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 33-35).

Відповідачем 03.08.2020 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 37), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Позивач отримує пенсію за віком, яку обчислено відповідно до Закону № 1058-IV на підставі наданих документів при страховому стажі 48 років і 1 місяць (стаж враховано по 29.02.2020 р.)

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.10.1997 №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» (далі – Наказ № 303) відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення Інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, Із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Таким чином, на думку відповідача, періоди роботи в анестезіологічних відділеннях зараховуються до страхового стажу у подвійному розмірі за умови, що в закладі охорони здоров`я в ці періоди не було окремого реанімаційного відділення. Отже, для зарахування у подвійному розмірі періоду роботи з 01 грудня 1989 по 31 грудня 2003 року відсутні підстави.

Судом встановлено, що відповідно до абзаців 1, 6 пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними Законом № 911-VIII від 24.12.2015), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV при страховому стажі 48 років 1 місяць (а.с. 18).

Пенсійне посвідчення позивачу видане 15.10.2014 року за пенсією по інвалідності (2 грп. Загальне захворювання), а 17.03.2015 року по пенсії за віком (а.с. 13) так як пенсія йому була перерахована.

Позивачу не зараховано у подвійному розмірі стаж роботи з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003р., факт чого не оспорюється відповідачем (а.с. 18).

21.05.2020 року листом за №3916-3911/Д-02/8-1500/20 ГУ ПФУ, з огляду на те, що в цей період ОСОБА_1 працював в хірургічному відділенні, керуючись Наказом № 303, повідомило позивача про відсутність підстав для врахування в подвійному розмірі страхового стажу з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003р.

Позивач вважаючи неправомірними дії відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини виникли з підстав призначення позивачу пенсії як працівнику закладу охорони здоров`я з урахуванням обчислення страхового стажу на підставі ст. 60 Закону №1788-XII в подвійному розмірі.

Статтею 24 Закону України №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом. Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону України.

Згідно з ст. 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що подвоєння стажу роботи здійснюється виходячи із специфіки місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав. Спеціальний стаж – це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги. До таких віднесена робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким чином, Закон України № 1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII щодо обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час.

Статтею 48 КЗпПУ визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком визначено пунктом 2.1 Порядку. Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №37.

Відповідач не заперечував правильність наявних записів про трудову діяльність позивача у наданій ним для призначення пенсії трудовій книжки.

Судом досліджена трудова книжка, яка видана на ім`я ОСОБА_1 06.03.1974 р. (а.с 14-16). Відповідно до трудової книжки у період з 01 грудня 1989 позивач працював в Арцизькій центральній районній лікарні на посаді лікаря анестезіолога – реаніматолога, однак 09.10.1997 року назва посади лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології змінено на назву відділення анестезіології та інтенсивної терапії, лікар анестезіолог інтенсивної терапії (а.с. 15).

Наказом №303 анестезіологічна служба була реорганізована. У складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я були створені такі відділення (групи, палати): відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії; анестезіологічна група; відділення інтенсивної терапії загального профілю; відділення анестезіології з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії; вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Судом встановлено, що в період з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003р позивач працював лікарем анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії, адже сама робота в цих відділеннях підпадає під дію статті 60 Закону №1788-XII, незважаючи на зміну назв.

Крім того, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що під час роботи в лікарні, ОСОБА_1 надає допомогу хворим з інфарктами, інсультами, гострою дихальною недостатністю – при пневмоніях, статус астматику, епістатусах, з критичною крововтратою, з вірусними інфекціями (гепатитом, менінгококцеміями та іншими інфекційними хворобами, септичним хворим, переносникам ВІЛ СНІДу), наркоманам, психічно хворим, хворим після ДТП, опаленим постраждалим, отруєним ядохімікатами, алкоголем, медикаментозними препаратами та іншими групами ризику, потребуючих реанімаційної допомоги (а.с. 20). В свою чергу, статтею 60 передбачено, що зокрема робота реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003 р. згідно з ст. 60 Закону №1788-XII підлягає зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

В свою чергу, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Позивач у прохальній частині позову оскаржував період роботи з 01 грудня 1989 р. по 31 березня 2003 р, однак зі змісту позову та матеріалів справи вбачається у спірних правовідносинах оскаржуваний період є з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003 р., який також підтверджений судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У спірних правовідносинах суд виходить за межі позовних вимог, викладених у прохальній частині позову, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України.

Отже, суд вважає задовольнити вимоги позивача шляхом визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні страхового стажу в подвійному розмірі періодів його роботи за періоди з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003 р.; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити пенсію позивачу з березня 2015 року, з урахуванням включення до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 76, 77, 90, 242-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу в подвійному розмірі періоду його роботи з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з березня 2015 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням включення до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01 грудня 1989 р. по 31 грудня 2003 р.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.