Рішення № 90836509, 07.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 320/3843/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014), про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, –

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом (а.с. 1-16) звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі – ГУНП), в якому позивач просила стягнути з ГУНП грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2017 році в розмірі 2 940, 79 грн.

ОСОБА_1 зазначила, що 23.08.2017 року була призначена на посаду слідчого слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУНП, а 29.06.2018 року – звільнена з посади на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII (далі – Закон України № 580-VIII) за власним бажанням та наказу №897 о/с від 20.06.2018 року. Крім того, позивач вказує, що нею не використано щорічні основні відпустки з 23.08.2017 року по 29.06.2018 року.

В свою чергу, ГУНП під час звільнення позивача здійснено розрахунок тривалості щорічної відпустки позивача за період її роботи з 01.01.2018 року по 29.06.2018 року (за 15 діб невикористаної чергової відпустки). Однак, позивач стверджує, що нею досі не отримано компенсацію за невикористану відпустку за період роботи 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року справа передана за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду (а.с. 34-35) та згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями передана судді Катаєвій Е.В. (а.с. 43).

Ухвалою суду від 19.06.2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 44-46).

Відповідач надав відзив на позов (а.с. 58-61), у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що за 2018 рік ним здійснено виплату компенсації позивачу за 15 діб. Представник відповідача не оспорював факт того, що позивачу не була виплачена компенсація за 2017 рік. Проте вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки наказ про звільнення від 20.06.2018 року №897о/с – є актом індивідуальної дії, та без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошової компенсації за невикористану частину відпустки за 2017 рік є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (далі – Порядок № 260).

Відповідно до Закону України №580-VIII та Порядку №260 грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення, а грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена. Крім того, позивачем наказ про звільнення від 20.06.2018 року №897о/с не оскаржувався.

Судом встановлено, що наказом начальника ГУНП в Одеській області №1340 о/с від 23.08.2017 року прийнято на службу до поліції та призначено переможця конкурсу – ОСОБА_2 . ОСОБА_3 (а.с. 22).

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Одеській області №897 о/с від 20.06.2018 року згідно з Законом України №580-VIII звільнено зі служби поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) лейтенанта поліції Паламарчук К.М. – слідчого другого відділення слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУНП в Одеській області з 29.06.2018 року, виплативши грошову компенсацію за 15 днів невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.01.2018 року по день звільнення (а.с. 21).

02.07.2018 року ОСОБА_1 отримано витяг з наказу №897 о/с від 20.06.2018 року, у якому не зазначено про дні невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2017 рік (а.с. 71).

Відповідно до довідки, виданої головним спеціалістом ВК УКЗ ГУНП Юрієм Ковальовим від 30.06.2020 року, позивач за 2017 рік не використала 10 діб щорічної оплачуваної відпустки (а.с. 64).

Таким чином, є встановленими обставинами наявність у позивача на час звільнення невикористаної оплачуваної відпустки за 2017 рік у кількості 10 діб, в силу ч.1 ст.78 КАС України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати компенсації невикористаної чергової відпустки за 2017 рік.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР передбачено обов`язок роботодавця щодо компенсації невикористаних щорічних та додаткових відпусток у разі звільнення працівника.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Однак, в порушення зазначених вимог, відповідачем за невикористані дні відпустки компенсація проведена не була.

Таким чином, при звільненні зі служби ОСОБА_1 відповідачем не виплачена компенсація за невикористану відпуску, яка складає 10 діб.

Відповідно до вимог Закону №580-VІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає необхідним застосувати у спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Згідно з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 825/1038/16 від 02.07.2020 року, № 808/2122/18 від 31.03.2020 року в силу вимог частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 року по справі № 620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

З огляду на вищенаведене, суд не бере до уваги доводи відповідача, що компенсація за невикористану відпустку поліцейському виплачується у випадку її невикористання лише у році звільнення, так як грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена для поліцейських.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, відповідачем в наказі про звільнення №897 о/с від 20.06.2018 року не було визначено, що позивач має право на отримання компенсації за 10 діб невикористаної відпустки за 2017 рік, відомості про виплату компенсації за 2017 рік в наказі також відсутні.

Однак, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Враховуючи те, що компенсація невикористаної відпустки за 2018 рік позивачу була нарахована та виплачена, а за 2017 рік ні, суд дійшов до висновку, що компенсація невикористаної відпустки була виплачена позивачу неповністю.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню не шляхом стягнення компенсації (вона не була нарахована), а шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за усі дні невикористаної щорічної відпустки.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що захист прав позивача повинен відбуватися лише шляхом внесення змін до наказу про звільнення. Оскільки це питання є лише питанням виконання рішення суду щодо нарахування та виплати компенсацію за усі дні невикористаної щорічної відпустки (видання нового наказу, внесення змін в наказ про звільнення або нарахування та виплата без видання наказу на виконання рішення суду).

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.76 КАС достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740), про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку – задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за усі дні невикористаної щорічної відпустки за 2017 рік.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.