Рішення № 90836439, 07.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4872/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А2756 (вул. Хуторська,99, м. Одеса, 65041) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом (а.с. 1-7) ОСОБА_1 до Військової частини А2756 (далі в/ч А2756), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови провести йому - ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у в/ч А2756 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати відповідача провести йому - ОСОБА_1 перерахунок та виплатити: індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А2756 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати військову частину А2756 при проведенні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині в період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року, врахувати базовий місяць з моменту призначення на посаду начальника відділу забезпечення пальними та мастильними матеріалами та встановлення посадового окладу 29.11.2011 року.

Позивач зазначив, що він проходив військову службу в лавах Збройних Сил України у період з травня 31.07.1995 року по 10.08.2018 року. Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.08.2018 року №422, його звільнено з військової служби у запас за пунктом «є» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до наказу командира військової частини А2756 від 10.08.2018 року №156 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби у військовій частині А2756 з 04.07.2000 року 10.08.2018 року на всіх видах забезпечення в тому числі фінансовому перебував у військовій частині А2756.

При звільненні з військової служби 10.08.2018 року військової частиною А2756, йому не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

21.04.2020 року звернувся до в/ч А2756 із запитом на інформацію, в якому просив надати інформацію щодо підстав не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби.

В травні 2020 року від в/ч А2756 за вих. №1466 від 25.05.2020 року отримав лист яким відповідач підтвердив не нарахування та невиплату йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.3018 року.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення протиправними, такими, що порушують його права та вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі за текстом - Закон №1282-ХІІ) та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Ухвалою суду від 10.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.22-24).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що Військова частина А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року не має можливості, так як згідно роз`яснень Міністерства соціальної політики України (вихідний від 04.07.17 №220/5140 та від 18.07.2017 №248/3/91863) механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Крім того, в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року в Міністерстві оборони кошти для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям були відсутні. Фінансування військових частин в цей період здійснювалось виключно на виплату щомісячного грошового забезпечення військовослужбовцям, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та інших одноразових виплат.

В період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року в Міністерстві оборони кошти для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям були відсутні. Фінансування військових частин в цей період здійснювалось виключно на виплату щомісячного грошового забезпечення військовослужбовцям, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та інших одноразових виплат.

Відповідно до с. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (далі – Порядок №1078), індексація грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Також відповідно роз`ясненням Міністерства соціальної політики від 08 липня 2015 р. №248/3/9/3/202, від 04 липня 2017 року №220/5140, від 18 липня 2017 року №248/3/9/1/863 проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.

Відтак, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, в тому числі ОСОБА_1 в період його служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 року у Міністерства оборони не було.

Також представник відповідача не згодний з вимогою позивача щодо перерахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.06.2017 року, врахувавши базовий місяць з моменту призначення на посаду начальника відділу забезпечення пальними та мастильними матеріалами та встановлення посадового окладу 29.11.2011 року.

Відповідно до п 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року), у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У грудні 2013 року ОСОБА_1 збільшено щомісячну додаткову грошову винагороду з 40% до 60%, в грошовому еквіваленті — з 1377,80 грн до 2066,70 грн (підтвержуеться довідкою військової частини А2756 № 1549 від 02.06.2020, яка надана з позовною заявою ОСОБА_1 як додаток №9). Відповідно до пункту 5 Порядку (в редакції, яка діяла з 15.12.2015 року до 28.02.2018) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Крім того. у червні 2017 року ОСОБА_1 збільшено посадовий оклад з 1085,00 грн. до 1285,00 грн (підтвержується довідкою військової частини А2756 №1549 від 02.06.2020, яка надана з позовною заявою ОСОБА_1 як додаток №9).

Зважаючи на зазначене представник відповідача вважає базовим місяцем у період з 01.01.2016 по 30.06.2017 слід вважати січень 2014 року, коли ОСОБА_1 було збільшено елемент грошового забезпечення військовослужбовця — щомісячну додаткову грошову винагороду з 40% до 60%, а не 29.11.2011 року, коли його було призначено на посаду начальника відділу забезпечення пальними та мастильними матеріалами.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , 1978 року народження, є громадянином України (паспорт НОМЕР_1 , а.с.9-10). Позивач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.08.2018 року №422, його звільнено з військової служби у запас за пунктом «є» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира в/ч А2756 від 10.08.2018 року №156 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На запит позивача від 21.04.2020 року його повідомлено листом відповідача від 25.05.2020 року, що за період проходження службі у в/ч А2756 у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року йому індексація не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період його служби у в/ч А2756 у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Статтею2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 2 ст.5 Закону встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України №76-VIII від 28.12.201 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується в/ч А2756, кошти на індексацію грошового забезпечення були відсутні.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо спірних правовідносин по даній справі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду по справі №825/874/17, який зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року від 17.07.2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Однак, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин не проведення розрахунку).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Суд вважає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і отримував грошове забезпечення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає, що не є позовною вимогою вимога позивача щодо зобов`язання відповідача при проведенні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині в період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року, врахувати базовий місяць з моменту призначення на посаду начальника відділу забезпечення пальними та мастильними матеріалами та встановлення посадового окладу 29.11.2011 року. Вказана вимога позивача стосується порядку виконання судового рішення.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення позивачу виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у в/ч А2756 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року; зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А2756 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини А2756 (вул. Хуторська,99, м. Одеса, 65041,код ЄДРПОУ 07644539) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2756 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А2756 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати військову частину А2756 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А2756 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.