Рішення № 90836287, 07.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 р. № 400/3467/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Захід", пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031

до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2019 № UA504060/2018/00002/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 10.04.2019 № UA504060/2019/002359,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Захід» (надалі – Підприємство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA504060/2019/002359 від 10.04.2019, яка прийнята Миколаївською митницею ДФС;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2019 № UA504060/2018/000002/2, прийняте Миколаївською митницею ДФС.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство, зокрема, вказало, що оскаржувані рішення не ґрунтуються на нормах Митного кодексу України.

У відзиві (арк. спр. 112-128) відповідач просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивач не підтвердив документально заявлену ним митну вартість товарів, наслідком чого стало прийняття оскаржуваних рішень.

Підприємство подало відповідь на відзив (арк. спр. 134-138).

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача просив відмовити у його задоволенні.

Як встановлено судом, позивач, з метою митного оформлення імпортованих ним товарів, 10.04.2019 подав до митного органу електронну митну декларацію № UA504060/2019/002359 (надалі – Декларація, арк. спр. 20-23) щодо товару:

«Скло (виготовлено методом – флоат) прозоре, термічно-поліроване, безбарвне, в листах, одношарове, неармоване, без подальшого оброблення в розмірах:

- Скло листове 3210*2250мм товщиною 8мм – 50 пакувань по 14 листів склав в кожному каркасі – всього 5054,00м2;

- Скло листове 3210*2250мм товщиною 10м – 50 пакувань по 11 листів скла в кожному каркасі – всього 3971,00м2.

Для будівельної галузі. Виробник TRAKYA GLASS BULGARIA EAD. Країни виробництва: BG. Торговельна марка SISECAM».

10.04.2019 посадова особа Митниці направила декларанту позивача два повідомлення (арк. спр. 24, 25) такого змісту:

1. «На підставі п 2.2 Наказу Міністерства фінансів України № 631 та спрацювання форм контролю АСАУР необхідно надати для перевірки оригінали або завірені копії документів, зазначених в гр. 44 ЕМД» (час – 17:31:36).

2. «У зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числове значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо фрахту судна перевізником, зазначеним у коносаменті № 1 від 27.03.2019); відсутня інформація щодо витрат судових агентів, передбачених п. 24 Чартер партії від 15.03.2019; відсутня документальна інформація щодо оплати податку на вантаж, передбаченого п. 26 партії від 15.03.2019; надані документи містять наявні ознаки підробки, а саме: підпис та печатка, наявні на комерційній пропозиції від 28.02.2019 № б/н, прайс-листі від 28.02.2019 № б/н є дзеркальним відображенням та є ідентичними; договір №09/01-122152 добровільного страхування вантажів від 27.03.2018 наданий у неповному обсязі, відповідно до частини 3 ст.53 МКУ для підтвердження митної вартості оцінюваного товару та її складових частин необхідно надати: 1. Бухгалтерську документацію щодо вартості транспортування перевізником, зазначеним у коносаменті № 1 від 27.03.2019. 2. Бухгалтерську документацію щодо витрат судових агентів, передбачених п. 24 Чартер-партії від 15.03.2019. 3. Бухгалтерську документацію щодо оплати податку на вантаж, передбаченого п.26 Чартер партії від 15.03.2019. 4. Банківські платіжні документи щодо здійснення оплати фрахту (за наявності). 5. Банківські документи щодо здійснення оплати за товар (за наявності). 6. Банківські документи щодо банківської гарантії, передбаченої розділом 10 контракту від 06.12.2018 № TGBZ-061228. 7. Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (договір фрахту судна перевізником, зазначеним у коносаменті № 1 від 27.03.2019). 8. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 9. Договір №09/01-122152 добровільного страхування вантажів від 27.03.2019» (час – 18:05:53).

Листом від 10.04.2019 (арк. спр. 26) позивач повідомив Митницю про відсутність інших документів, крім тих, що були надані раніше та зазначені у графі 44 ЕМД.

10.04.2019 Митниця, не погодившись з митною вартістю товару, визначеною позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту), прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA504060/2018/000002/2 (надалі – Рішення, арк. спр. 27-28).

Згідно з Рішенням «… метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо фрахту судна перевізником, зазначеним у коносаменті № 1 від 27.03.2019); відсутня документальна інформація щодо витрат судових агентів, передбачених п. 24 Чартер партії від 15.03.2019; відсутня документальна інформація щодо оплати податку на вантаж, передбаченого п.26 Чартер партії від 15.03.2019; надані документи містять наявні ознаки підробки, а саме: підпис та печатка, наявні на комерційній пропозиції від 28.02.2019 № б/н, прайс-листі від 28.02.2019 № б/н є дзеркальним відображенням та є ідентичними, договір №09/01-122152 добровільного страхування вантажів від 27.03.2019 наданий у неповному обсязі.

У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю інформації щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, компонентів, зазначених у ст. 62 МКУ, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовується. У зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості товарів, надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені та складається із сум, зазначених у ст. 63 МКУ, метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовується. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) на рівні 8,1134 дол.США/м2. (МД №UA209140/2019/120121 від 11.03.2019, інформація щодо транспортних витрат відповідно до інвойсу № 270319 від 27.03.2019 та страхових витрат відповідно до Договору № 09/01-122152 добровільного страхування вантажів від 27.03.2019) …».

Також у Рішенні відповідач навів перелік документів, зазначених у другому повідомленні, вказав, що позивач їх не надав, та зазначив, що «… у відповідності зі ст. 57 МКУ проведена процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.64 МКУ …».

Згідно з «Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» № UA504060/2019/00020 (надалі – Картка, арк. спр. 29-30), позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: «Керуючись вимогами ст.55 Митного кодексу України здійснено коригування митної вартості товару №1 згідно з рішенням про коригування митної вартості від 10.04.2019 № UA504060/2019/000002/2 та відмовлено у митному оформленні на підставі п.6 ст. 54 МКУ …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин першої – третьої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контроль правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країни щодо достовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Підставою для оформлення Картки стало неправильне, на думку Митниці, визначення позивачем митної вартості.

Отже, оформлення Картки обумовлено прийняттям Рішення.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Виходячи з тексту Рішення, відповідач:

1) дійшов висновку, що позивач не додав до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаткові витрати (складові митної вартості), що передбачені частиною десятою статті 58 Митного кодексу України;

2) констатував, що позивач не подав документи на підтвердження факту понесення зазначених витрат, що, на думку відповідача, виключає застосування основного методу;

3) в зв`язку з неподанням позивачем документів на підтвердження додаткових витрат та неможливістю застосування інших другорядних методів (підпункти «а» - «г» пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України), визначив митну вартість за резервним методом (підпункт «ґ» пункту 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України).

З цього приводу суд зазначив таке.

По-перше, доводи Митниці про те, що неподання позивачем інформації щодо фрахту судна перевізником свідчить про непідтвердження складових митної вартості, є недоречними. Підприємство надало документи, що підтверджують його витрати на транспортування товару: «Чартер-партію» від 15.03.2019 (арк. спр. 38-42) та коносамент (арк. спр. 45). Також, як вказано у Рішенні, Підприємство подало Митниці лист судового оператора (NLS SAGLIK VE LOJISTIK HIZMETLERI LTD.STI.), адресований Astrey Shipping LTD, з проханням надати зазначене у листі судно (арк. спр. 43). Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (документи, які підтверджують митну вартість товарів), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Проте, обов`язок декларанта (уповноваженої ним особи) надати документи, що підтверджують відносини судового оператора (перевізника) із судновласником (володільцем судна), нормами Митного кодексу України не встановлений.

По-друге, відповідно до пунктів 24 та 26 «Чартер-партії» від 15.03.2019 (мовою оригіналу) «… судовые агенты оплачиваются по базовому официальному тарифу за счет судовладельца из общей суммы фрахта …», «… налоги на груз связанные с импорторм в стране назначения за счет фрахтователя …».

Виходячи з цього, розрахунки із судовими агентами мав здійснювати судовий оператор, а не фрахтувальник (позивач). Інформація щодо фактичних витрат судових агентів, при тому, що фрахт був погоджений у твердій сумі, не впливає на визначення митної вартості.

Стосовно податків, про сплату позивачем яких вказано у пункті 26 «Чартер-партії» від 15.03.2019, суд зазначив, що сума податків (зборів, обов`язкових платежів), що її сплачує Підприємство в зв`язку з імпортуванням товарів, не є складовою митної вартості, - саме митна вартість є базою для нарахування таких податків.

До того ж, згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості не включаються податки, які справляються в Україні.

Твердження відповідача про наявність ознак підробки документів суд відхилив як бездоказові.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що Митниця не довела, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема, невірно визначив митну вартість.

За таких обставин, у відповідача не було підстав коригувати заявлену Підприємством митну вартість та відмовляти у митному оформленні.

Крім того, суд визнав, що відповідач не довів правильність коригування митної вартості.

Як вказано вище, згідно з Рішенням, Митниця визначила митну вартість (8,1134 дол. США за одиницю (м2) за резервним методом, з урахуванням митної декларації МД №UA209140/2019/120121 від 11.03.2019, транспортних витрат та витрат на страхування, зазначених позивачем. Розрахунок митної вартості у Рішенні відсутній.

На вимогу суду подати зазначену вище митну декларацію Митниця подала «Витяг з системи ЄАІС з митною декларацією, на підставі якої коригувалася митна вартість» (арк. спр. 130, 132).

Проте у «Витягу» міститься інформація про товар, що відрізняється від товару, задекларованого позивачем: інші розміри скла, інші умови поставки. Крім того, у «Витягу» не вказана країна походження товару, а кількість товару у партії є суттєво меншою за кількість, що її ввозило Підприємство.

Всі ці фактори, без сумніву, впливають на визначення митної вартості, тому суд визнав безпідставним проведене відповідачем порівняння.

Суд не надав оцінку тим з викладених у відзиві на позовну заяву доводам відповідача (про заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість), які не були покладені в основу Рішення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність рішень Митниці та, відповідно, про задоволення позову.

До позовної заяви, що була подана представником Підприємства адвокатом Колесніковим В.В., були додані довіреність (арк. спр. 15) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (арк. спр. 16).

На підтвердження факту понесення суми витрат на професійну правничу допомогу (20 000 грн.) Підприємство подало:

договір про надання правничої допомоги від 03.09.2018, що був укладений позивачем і Адвокатським бюро «Колесніков Лігал» (арк. спр. 145);

додаток № 020919/8 до договору (арк. спр. 146);

рахунок від 02.12.2019 № 400/3467/19/1 (арк. спр. 147);

платіжне доручення від 02.12.2019 № 782 (арк. спр. 147, зв. бік);

детальний опис наданих послуг (арк. спр. 148).

У суду не виникло сумнівів у належності та допустимості зазначених доказів.

Згідно з додатком до договору, адвокату сплачується фіксований гонорар за представництво інтересів клієнта в сумі першої інстанції, що включає ознайомлення із наданими матеріалами, аналіз судової практики, збір доказів, усні консультації та погодження правової позиції у справі, підготовка проектів та подання заяв по суті (позовної заяви, відповіді на відзив), заяв та клопотань (за необхідності), усунення недоліків позовної заяви (за наявності), а також участь в одному судовому засіданні.

У «Детальному описі наданих послуг» вказано, що в межах справи надані послуги:

з`ясування обставин справи, отримання пояснень від клієнта та декларанта, надання усних консультацій, погодження правової позиції, аналіз наданих письмових матеріалів, судової практики, окремих питань матеріального права – 8 годин;

позовна заява (підготовка проекту та направлення), усунення недоліків (судовий збір) – 10 годин;

відповідь на відзив (підготовка проекту та направлення) – 5 годин;

процесуальні заяві (судові витрати) – 0,5 годин

участь в 1-му судовому засіданні – 1 судодень (місцезнаходженням Адвокатського бюро «Колесніков Лігал» м. Боярка, Київська область).

Відповідач заперечень щодо наданих позивачем документів не висловив, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини шоста, сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України), не подав.

На думку суду, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для позивача (частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Митниця у відзиві на позову заяву вказала на те, що справа є «... немайновою та не несе, при цьому, жодного публічного інтересу … підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів …».

У частині дев`ятій статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стосовно певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд встановив відсутність чинників, з якими частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує право відступлення від загального принципу розподілу судових витрат, наведеного у частині першій статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) розподіляються, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом стягнення їх на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Захід" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32333300) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС України від 10.04.2019 про коригування митної вартості товарів № UA504060/2018/000002/2.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС України від 10.04.2019 про відмову у митному оформленні товарів, викладене у «Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» № UA504060/2019/00020.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39536431) на користь Приватного підприємства "Захід" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32333300) судовий збір у сумі 8 638,97грн. (вісім тисяч шістсот тридцять вісім гривень 97 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна