Ухвала суду № 90836152, 06.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4838/20

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

06 серпня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник – Кошевой А.Л.

відповідача: представник – Гоц П.В.

розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без (розгляду) руху у справі № 380/4838/20 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» про стягнення пені в сумі 2331049,99 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- задовольнити позовну заяву та стягнути на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (ЄДРПОУ 41431053, дохідний рахунок UA 298999980000355469000113019 ДКСУ м. Київ, МФО 899998, код платежу 50030400) з Державного підприємства «Львівугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» пеню у сумі 2331049 грн. 99 коп.

Ухвалою судді від 26 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін.

28 липня 2020 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заявив, зокрема, клопотання про залишення справи № 380/4838/20 без (розгляду) руху.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду. Так, відповідач зауважує, що акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 03-19 складений 06 лютого 2019 року, а відтак строк звернення позивача з цим адміністративним позовом до суду закінчився 07 травня 2019 року. Натомість, позивач звернувся до суду лише через один рік та чотири місяці після складення акту, тобто з пропуском встановленого строку. Відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача у позовній заяві на постанову Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на всій території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року та статтю 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки, на його думку, вказані нормативно-правові акти не впливають та не змінюють початку перебігу строку звернення з позовом до суду, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства розпочався 07 лютого 2019 року, тривав три місяці та закінчився 07 травня 2019 року.

У зв`язку з наведеним просить суд залишити справу № 380/4838/20 без (розгляду) руху.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 06 серпня 2020 року надав додаткові пояснення, подане клопотання про залишення справи № 380/4838/20 без (розгляду) руху підтримав, просив його задоволити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому вказує, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на всій території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин (який згідно постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року продовжений до 22 червня 2020 року). Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 122 КАС України продовжуються на строк дії такого карантину. Також позивач зазначає, що частиною другою статті 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Тому позивач вважає, що позовна заява подана з дотриманням норм чинного законодавства, в тому числі й у частині строку звернення до суду.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 06 серпня 2020 року, надав додаткові пояснення, проти клопотання представника відповідача про залишення справи № 380/4838/20 без (розгляду) руху заперечив.

Вирішуючи подане представником відповідача клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, який становить 2331049 грн. 99 коп.

Згідно акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06 лютого 2019 року № 03-19 вказана пеня нарахована на суму недоїмки, яка становить 6810043,74 грн. за несплату страхових внесків за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2010 року (а.с.9-10).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до абзаців п`ятого, шостого пункту 7 Розділу VIII Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 45 Закону № 1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно та повністю сплачувати у встановленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Статтею 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхувальник здійснює страховий внесок у фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону № 1105-XIV за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Відповідно до статті 1, 7, пункту 6 частини другої статті 10, пунктів 2, 8 частини другої статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Правління Фонду соціального страхування України прийняло постанову від 12 грудня 2018 року № 28 «Про деякі питання обліку заборгованості страхувальників зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України».

Цією постановою установлено, що:

- 1.1. страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових коштів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, подають до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) Звіт по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України до повного погашення заборгованості за формою, наведеною у додатку до постанови;

- 1.2. стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 № 36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134 (далі – Інструкція № 36), що діяла на момент виникнення такої заборгованості.

Відповідно до Інструкції № 36, страхові внески сплачуються страхувальниками - роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Пунктами 5.1, 5.2 цієї Інструкції передбачено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно. Пеня на пеню не нараховується.

Згідно із пунктом 5.8 Інструкції при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються. Сплата (погашення) пені здійснюється у такому самому порядку, як і недоїмки.

Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на момент проведення позивачем перевірки відповідача) спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Отже, наведені судом вище норми права дають підстави дійти наступних висновків.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша статті 122 КАС України).

Законодавець встановив для суб`єкта владних повноважень тримісячний строк звернення з позовом до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Однак, законодавець також передбачив, що Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть бути встановлені й інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абзац другий частини другої статті 122 КАС України).

Частиною другою статті 17 Закону № 1105-XIV імперативно встановлено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Отже, в контексті абзацу другого частини другої статті 122 КАС України Закон № 1105-XIV є тим іншим законом, яким встановлено інший строк для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені, яка передбачена Законом № 1105-XIV, як штрафна санкція за прострочення страхувальником сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, строк давності щодо її стягнення не застосовується.

Крім того, абзацом шостим пункту 7 Розділу VIII Закону № 2464-VI встановлено, що повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій зберігаються за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Зважаючи на наведене правове регулювання, а також беручи до уваги предмет розгляду цієї справи, яким є стягнення пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, суд дійшов висновку, що оскільки строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених Законом № 1105-XIV, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується, встановлений строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Тому, за таких обставин у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без (розгляду) руху належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 122, 123, 240, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без (розгляду) руху – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у даній справі.

Повний текст ухвали складено 06 серпня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.