Рішення № 90833541, 06.08.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4019/19

Провадження №: 2/332/238/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді: Марченко Н.В.

при секретарі: Литвиненко І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є відповідальним наймачем спірної квартири АДРЕСА_1 , яка не приватизована. В даній квартирі крім позивача, зареєстрований син позивача ОСОБА_2 , який не проживає в квартирі з 2016 року. Реєстрація відповідача в квартирі перешкоджає позивачу у користуванні майном та призводить до того, що він має сплачувати додаткові витрати по оплаті за комунальні послуги за зареєстровану, але не проживаючу фактично особу.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав вказаних в ньому.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений вчасно та належним чином в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, якою передбачено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Оголошення про виклик до суду відповідача було опубліковано на офіційному веб-сайті судової влади 22.07.2020 року.

Представник третьої особи - Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився.

У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_3 , який суду пояснив, що син позивача, відповідач по справі сам виїхав із спірної квартири у 2016 році, ніхто йому не перешкоджав у проживанні.

У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 яка суду пояснила, що відповідач по справі не проживає у спірній квартирі з 2016 року, свої речі відповідач забрав, за комунальні послуги не сплачує, місцезнаходження відповідача не відомо.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, заслухавши учасників справи, встановивши факти та відповідні правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , яка не приватизована, що підтверджується копією ордеру № 251 від 24.05.2012 року виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради на житлове приміщення видане на ОСОБА_1 . До складу сімї входить ОСОБА_2 (а.с.8). Відповідно до акту не проживання № 95 від 04.10.2019 року складеного завідуючим сектором по роботі зі споживачами № 2 КП «Запоріжремсервіс» ОСОБА_5 , вбачається, що зі слів сусідки ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою : АДРЕСА_2 відповідач по справі ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з травня 2016 року (а.с.10) даний факт також підтверджено показами надланими у судовому засіданні свідками. У відповідності до інформації наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради на запит суду ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 13.02.1996 року по теперішній час (а.с.14) .У добровільному порядку з реєстраційного обліку відповідач не знімається. Даний факт суттєво порушує право власності позивача, що створює перешкоди у користуванні квартирою , що несе додаткові витрати по його утриманню, оскільки плата за користування житлом нараховується виходячи з кількості зареєстрованих осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки відповідач знаходиться на реєстраційному обліку за місцем проживання в квартирі позивача, тому він не може реалізувати своє право і розпорядитися майном так, як цього бажає, та повинен нести додаткові витрати по оплаті за житлово-комунальні послуги, отже за таких підстав ,суд вважає, що право позивача щодо користування порушується відповідачем, тому позов обґрунтований, законний та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 223, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Н.В.Марченко