Ухвала суду № 90832744, 07.08.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1436/19

Провадження № 1-кп/307/301/20

У Х В А Л А

07 серпня 2020 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

з участю: прокурора Немеш Є.І.

захисників Кузнецов М.О.

Левко Т.Т.

обвинувачених ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12019070160000176, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тячів, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, не одруженого, сезонного робітника, раніше судимого вироком Тячівського районного суду від 14.08.2008 р. за ст. 186 ч. 2, ст. 152 ч. 3 КК України, та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, не одруженого, сезонного робітника, обох у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тячівського районного суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор просить обрати щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Посилається на те, що обвинувачені постійно не з`являються у судові засідання, що свідчить про те, що вони переховуються від суду та перешкоджають розгляду даного кримінального провадження.

Захисники Кузнецов М.О. та Левко Т.Т. просили у задоволенні клопотання відмовити та обрати відносно обвинувачений запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник Левко Т.Т. просив врахувати, що у обвинуваченого ОСОБА_2 на утриманні четверо малолітніх дітей, дружина ніде не працює, у випадку його арешту сім`я втратить годувальника.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку своїх захисників.

Заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження суд приходить до висновку, що заявлене прокурором клопотання підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотань захисників та обвинувачених відмовити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частинами 1, 2, 4, ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ст. 183 ч. 2 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, окрім як у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно із позицією Європейського суду при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи, характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке може бути призначено в результаті засудження.

Справа знаходиться у провадженні суду із травня 2019 року. По даній справі судове засідання призначалося дев`ять разів, в які обвинувачені, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи з`являлися або по одному або не з`являлися обидва. Лише у три судові засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з`явилися разом.

З матеріалів справи убачається, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово не з`являлися у судові засідання по даному кримінальному провадженню. Документів, які б підтверджували поважність причин їхньої неявки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали, і не змогли пояснити чому ухиляються від явки в суд.

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 систематично ігнорують судові виклики, не з`являються до суду без поважних причин, суд приходить до висновку, що є всі підстави вважати, що вони ухиляються від суду чим перешкоджають розгляду кримінального провадження, що свідчить про необхідність обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити їм належної процесуальної поведінки.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ст. 182 ч. 4 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення в якому обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі по двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави у зазначеному розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 177, 182, 183, 194, 318, 334, 369 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури про застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24-ї години 04.10.2020 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язків визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень), яка може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ГУК у м. Києві /м. Київ /22030200, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA318999980000031217205026001, код класифікації доходів бюджету 22030200.

Обвинувачені або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тячівського районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Закарпатської УВП відділу ДДВП України в Закарпатській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Закарпатської УВП відділу ДДВП України в Закарпатській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 та/чи ОСОБА_2 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Тячівської місцевої прокуратури Немеш Є.І. та головуючого по справі суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає виконанню негайно та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий В.І. Гримут