Рішення № 90831753, 12.06.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/967/17

№ 2-а/183/31/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

28 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення виплати їй пенсії з 01 червня 2015 року;

- зобов`язати Новомосковське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити їй виплату пенсії за віком з 01 квітня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначила, що вона вийшла на пенсію за віком та отримувала пенсію відповідно до ЗУ «Про державну службу». До березня 2015 року вона отримувала пенсію в повному обсязі. З 01 квітня 2015 року відповідач перестав їй виплачувати пенсію. У лютому 2017 року вона письмово звернулася до відповідача з проханням поновити виплату пенсії. 20 лютого 2017 року відповідач надав їй відповідь, що у зв`язку з ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VII від 02 березня 2015 року з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року припинено виплату працюючим пенсіонерам, яким призначена пенсія за ЗУ «Про державну службу». Вважає таку відмову необґрунтованою, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду з позовом.

Ухвалою суду від 01 березня 2017 року відкрите скорочене провадження в адміністративній справі (а.с. 15).

17 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду (а.с. 18).

Новомосковське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в своєму запереченні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер, якому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте пенсія не виплачується з 01.04.2015 р. з наступних причин. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VII від 02.03.2015, із змінами, внесеними Законом України №911 -VIII від 24.12.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", було внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме, зазначено, що у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами, зокрема "Про державну службу", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ц груп, інвалідів війни Ш групи та Учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Згідно зазначеного Закону, ці норми діють тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначаються, зокрема відповідно до закону України "Про державну службу", «;Про прокуратуру». Проте, станом на 01.06.2015 року норми статті 47 Закону №213-VII залишаються чинними і на теперішній час зміни до неї не внесено. Оскільки на теперішній час позивач працює на посаді, що відноситься до державної служби, виплата будь-якого виду пенсії припиняється, іншого і законодавством не передбачено (а.с. 20-22).

30 січня 2018 року позов ОСОБА_2 був залишений без розгляду (а.с. 40), однак постановою Третього Апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року скасовано (а.с. 139-140), справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 25 липня 2019 року в якості належного відповідача було залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у повному обсязі, пославшись на вимоги законів, аналогічні у запереченнях Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

В судове засідання сторони не з`явилися, позивач свій позов підтримала, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, представник відповідача про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд вважає за можливе винести рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент звернення до суд, на підставі рішення І сесії VII скликання Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 03.11.2015 року обрана головою Мар`янівської сільської ради (а.с. 10).

Позивач перебувала на обліку в Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області пенсійне посвідчення видане 16.02.2016 та отримувала пенсію відповідно по 31 березня 2015 року включно, виплату пенсії призупинено з 01.04.2015 року.

Судом встановлено, що у лютому 2017 року позивач звернулася до Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про надання роз`яснень щодо припинення виплати їй пенсії.

20 лютого 2017 року Новомосковським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що виплата пенсії їй призупинена у відповідності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VII від 02.03.2015, із змінами, внесеними Законом України №911 -VIII від 24.12.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", було внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 9).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, до абзацу другого частини першої ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було внесено такі зміни: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та часників бонових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону У країни «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту") на посадах які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

В той же час, відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та має пріоритет над іншими нормативно правовими актами. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституція України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі закону України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У частині першій статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб`єктами владних повноважень, а тому, керуючись вимогами ст. 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Виключно визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій державних службовців, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72-80, 139, 242-246 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати протиправними дії Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком, 01 квітня 2015 року по грудень 2016 року включно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Сорока