Рішення № 90830971, 31.07.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2591/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 29 лютого 2020 року відносно нього інспектором СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Айдиновим С.З.о. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серія БАА № 240209, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2020 року у справі за його позовом вищевказану постанову серії БАА № 240209 від 29 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, відповідно до норм чинного законодавства скаргу на вказану вище постанову було ним подано до суду протягом десяти днів з дня її винесення, а саме 10 березня 2020 року. Також, 10 березня 2020 року суддею Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Маліновим О.С. відкрито провадження у справі № 233/1289/20 за його позовом. 11 березня 2020 року відповідача у справі – інспектора СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Айдинова С.З.о. повідомлено про відкриття провадження у справі з надання копії ухвали та пакету документів електронним листом на офіційну електронну адресу. Не зважаючи на викладене, листом № 6491/204/06-2020 від 18 березня 2020 року Костянтинівським ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області було направлено для примусового виконання постанову серія БАА № 240209 від 29 лютого 2020 року (отримана ДВС 01 квітня 2020 року вх.. № 2717-1106-7), за якою державним виконавцем Приходько М.І. 03 квітня 2020 року було відкрито виконавче провадження (ВП № 61688460), що було закрите лише 15 травня 2020 року. Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення була направлена до примусового виконання у порушення вимог діючого законодавства, тим самим працівниками поліції відносно нього були вчинені протиправні дії. На його думку, сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та/або скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, є підставою для відшкодування моральної шкоди та вказує на неправомірність дій посадових осіб чи службових осіб органів державної влади. Позивач зазначає, що змушений був у шоковому та стресовому стані доводити свою невинуватість та законослухняність перед поліцейським ОСОБА_4 , а у подальшому ще доводити свою невинуватість у суді протягом двох місяців, витрачаючи значний обсяг свого часу та перебуваючи у стані постійної напруги та стресу. Всі ці обставини завдали позивачеві велику моральну шкоду, яка виразилася у протиправній поведінці з боку патрульного поліцейського під час зупинки та складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Сильні душевні хвилювання були підсилені тією обставиною, що у нього від нервового стресу загострилися захворювання, отримані під час проходження військової служби та бойових дій у Афганистані. Крім того, позивачу довелося докласти додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки його звичний розпорядок було потрібно підлаштовувати під розклад судових засіань. Виконавче провадження було закрите лише через 1,5 місяці, що додатково збільшило його хвилювання та стрес. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 9291,00 грн., виходячи з розрахунку: 4723,00 грн. / 30,5 днів х 60 днів = 9291,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року складає 4723,00 грн на місяць), (кількість днів оскарження постанови – 60).

На підставі викладеного просив стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 9291,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, письмову відповідь на відзив (а.с. 55-56), вказуючи, що поліцейськими було проігноровано відкриття провадження в адміністративній справі за його позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та направлено цю постанову для примусового виконання. Стан здоров`я позивача незадовільний, йому не можна нервувати, він щойно закінчив курс лікування та через неправомірні дії працівників поліції в нього загострились старі захворювання, знов треба лікуватися та витрачати кошти. Наведений у позові розрахунок завданої моральної шкоди вважає вірним та таким, що відповідає вимогам закону. Зазначив, що обов`язок з відшкодування шкоди у державних установ виникає незалежно від вини посадових осіб, в даному випадку мало місце закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому завдана йому шкода має бути відшкодована за рахунок держави через Державну казначейську службу України, яка у зв`язку із цим залучена до участі у справі в якості відповідача. Наполягав на задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області Задоєнко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав письмовий відзив (а.с. 27-30, 57-58, 68-71), вказуючи, що вирішення питання про відшкодування шкоди позивачу повинно вирішуватися на думку відповідача за загальними правилами цивільно-правової відповідальності, за умови наявності чотирьох складових: - протиправності діяння; - наявності шкоди; - причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням і завданою шкодою; - вини. Поліцейський ОСОБА_4 огли діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Коституцією та Законами України, відреагував на порушення Правил дорожнього руху позивачем, склав оскаржувану постанову, яка була у подальшому скасована судом, а справу було закрито. При цьому, дії поліцейського протиправними не визнавались, така складова, яка є обов`язковою при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди, відсутня. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням поліцейського та завданням шкоди позивачеві, відсутній. Вина поліцейського не встановлена. Є незрозумілим, чому позивач перебував за кермом автомобіля під час лікування у стаціонарі. Також, до позивача не були застосовані адміністративне затримання, він не перебував під слідством, тож на переконання відповідача право вимагати відшкодування у ОСОБА_1 не виникло та розрахунок моральної шкоди є безпідставним. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження шкоди, яку він отримав внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Березнякова Л.С., у судовому засіданні не визнала позовні вимоги позивача, підтримуючи доводи письмового відзиву (а.с. 34-37), з якого вбачається, що на думку відповідача позивач ОСОБА_1 не довів наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається, як обов`язкову умову деліктної відповідальності. Вважає, що позивач вже отримав сатисфакцію коли його адміністративний позов було задоволено судом. Також, вважає, що позивачем у позовній заяві не викладено жодних претензій та вимог до органів казначейської служби, тому вважає, Державна Казначейська служба Україна не має відповідати за цим позовом. У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

З`ясувавши позицію позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що постановою серії БАА № 240209 від 29 лютого 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 121, ч.1 ст.122, ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., у зв`язку із тим, що о 13.43 год., керуючи транспортним засобом chevrolet cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Ціолковського-Космонавтів, у м. Костянтинівка, ОСОБА_1 здійснив зупинку ближче 10 метрів від краю перехрестя, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР України. Під час складання протоколу виявлено також порушення п. 31.4.7 «е» ПДР України – експлуатація транспортного засобу без бамперу, який передбачений конструкцією транспортного засобу (а.с. 13).

Вказану постанову позивачем у справі було оскаржено до суду.

Відповідно до копії судової повістки у справі № 233/1289/20 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області (а.с. 11) 11 березня 2020 року засобами електронного зв`язку направлено виклик до суду на адресу інспектора СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Айдинова С.З.о. в якості відповідача.

18 березня 2020 року листом за № 6491/204/06-2020 за підписом начальника Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області постанову в справі про адміністративне правопорушення щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу було направлено на адресу Костянтинівського МР ВДВС Головного територіального управління юстиції Донецької області для виконання (а.с. 12).

Постановою головного державного виконавця від 03 квітня 2020 року за вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення БАА №240209 від 29 лютого 2020 року про стягнення штрафу з ОСОБА_1 відкрите виконавче провадження № 61688460 (а.с. 14), яке було закінчено постановою від 15 травня 2020 року, підстава – скасовано постанову за рішенням суду (а.с. 15).

Відповідно до довідки № 290 від 24 квітня 1992 року (а.с. 73) ОСОБА_1 , ст.. лейтенанта військової частини 01094, 1123 з липня 1978 р., оглянуто гошпитальною військово-лікарською комісією військової частини 33064, встановлено діагноз, зазначено, що захворювання, так, отримане у період проходженя військової служби.

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 43 Медичного реалібітаційного діагностичного центру м. Костянтинівки (а.с. 72) ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в амбулаторно-поліклінічному закладі Психоневрологічне відділення ГУ «НПМ РДЦ МЗ України» у період часу з 30 січня 2020 року по 19 березня 2020 року.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2020 року у справі № 233/1289/20, адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Айдинова С.З.о. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 240209 від 29 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121, ч. 1 ст.122, ст.. 36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн, винесену інспектором СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Айдиновим Славик Зайдула огли. Закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121, ч. 1 ст.122, ст. 36 КУпАП. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Згідно ч.1 ст.81, ч.4 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності із змінами, внесеними до КАС України Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, що набрав чинності з 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов’язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення до Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, чинні з 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2020 року у справі № 233/1289/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Айдинова С.З.о. на час розгляду судом даної цивільної справи не набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон №266/94-ВР) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону №266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Згідно положень ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України, встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльність інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.

Як передбачено ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України закріплено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Що стосується постанови у справі про адміністративне правопорушення, то статтею 56 Конституції України та ст.1174 ЦК України закріплено принцип відповідальності держави або місцевого самоврядування за шкоду, завдану юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, яка відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, умовою застосуванням судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на не договірні зобов`язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Сам факт закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.

Суд зауважує, що правомірність дій чи бездіяльності службових осіб відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області не є предметом спору у даній цивільній справі, а тому суд, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог в порядку цивільного судочинства не може робити висновків щодо неправомірності чи протиправності дій або бездіяльності органів державної влади стосовно провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.п. 5, 8 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п.5 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач не перебував під судом і слідством, його права не були порушені чи обмежені, він самостійно, реалізуючи своє право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду з позовом про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Жодних доказів на підтвердження заподіяння саме діями відповідачів позивачу моральної шкоди, протиправності таких діянь відповідачів та наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів позивачем суду не надано.

Надані на підтвердження позовних вимог позивачем ОСОБА_1 докази: - виписка з медичної карти стаціонарного хворого, згідно якої лікування в закладі охорони здоров`я позивач розпочав до дати складення спірної постанови про накладення адміністративного стягнення БАА №240209 від 29 лютого 2020 року – 30 січня 2020 року, - довідка військово-лікарської комісії про встановлення захворювання у період проходження війської служби, датована 24 квітня 1992 року (а.с. 72-73), не приймаються судом до уваги, як неналежні. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань. Судом учасникам справи було роз`яснено їх процесуальні права та обов`язки, при цьому, клопотань про призначення судових експертиз з питань, які потребують спеціальних знань, щодо допиту осіб у судовому засіданні в якості свідків, витребування додаткових доказів до суду від учасників справи не надходило.

Також, відповідно до вимог ст.. 299 КУпАП при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до п.п. 2, 3 розділу VІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, штраф сплачується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, штрафу в установлений КУпАП строк постанова у справі про адміністративне правопорушення протягом п`яти днів із заявою (додаток 6) надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання (перебування), роботи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або за місцезнаходженням її майна в порядку, установленому законодавством.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд зазначає, що на час направлення Костянтинівським ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області постанови серія БАА № 240209 відносно позивача ОСОБА_1 для виконання на адресу органу виконавчої служби, що мало місце 18 березня 2020 року, розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 про скасування даної постанови про накладення адміністративного стягнення судом не було завершено, рішення у справі прийняте судом 28 квітня 2020 року та не набрало законної сили у встановленому законом порядку на час розгляду даної цивільної справи.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаного законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки їх обґрунтованість в ході судового розгляду не доведена.

За таких обставин у задоволенні даного позову слді відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нахімова, 86; код ЄДРПОУ 40109058), Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені 31 липня 2020 року. Повний текст рішення виготовлений 06 серпня 2020 року.

Суддя :