Вирок № 90829867, 07.08.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/4571/20

Провадження № 1-кп/210/750/20

"07" серпня 2020 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - судді Чайкіної О.В.

за участю секретаря судових засідань Кубаєвої В.В.,

розглянувши у спрощеному порядку в залі Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040710000819 від 06.06.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, українка, громадянка України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштована, не одружена, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку не має, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:

- 15.06.2016 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.4 ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з випробувальним терміном 2 р.;

- 20.10.2016 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст.185 КК України, до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднане покарання за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15.06.2016, остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнена з випробувальним терміном 2 роки;

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358, 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено досудовим розслідуванням, 03.06.2020 року приблизно в першій половині дня гр. ОСОБА_1 , знаходячись на зупинці громадського транспорту по вулиці Модрівська в Центрально-міському районі м. Кривого Рогу, знайшла пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 16.12.2005 року Саксаганським відділом обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_2 1958 року народження по інвалідності ІІ групи з дитинства, яке вирішила залишити при собі.

Надалі, у гр. ОСОБА_1 , в ході зберігання вказаного пенсійного посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке відповідно ст. 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 надає особам з інвалідністю I та II групи, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю, право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі), виник злочинний умисел на підроблення вказаного посвідчення.

Так, приблизно в першій половині дня 03.06.2020 року, гр. ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на підроблення документа, з метою подальшого протиправного використання вищевказаного посвідчення для безкоштовного власного проїзду у громадському транспорті та засвідчення особи, знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, власноручно вклеїла у пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16.12.2005 Саксаганським відділом обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_2 по інвалідності ІІ групи з дитинства, фотокартку зі своїм зображенням, чим підробила пенсійне посвідчення.

Згідно висновку судово - технічної експертизи № 19/104-17/1/1026 від 26.06.2020 року в бланку пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 1958 року народження року народження, замінена фотокартка власника: первинна фотокартка була видалена (відірвана з частинами поверхні сторінки бланку посвідчення), після чого на її місце вклеєна нова. Ознак внесення змін до первинного змісту інших реквізитів посвідчення не виявлено.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, за ознаками підроблення посвідчення, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем.

Крім того, 05.06.2020 близько о 16 години 30 хвилин, гр. ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні магазина АТБ «Продукти 636» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності 9А, маючи при собі підроблене пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 16.12.2005 Саксаганським відділом обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_2 , під час скоєння нею дрібної крадіжки шоколадного батончика, була зупинена охоронцем вказаного магазина.

Під час розмови з охоронцем, діючи умисно, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, з метою засвідчення особи та уникнення відповідальності шляхом надання анкетних даних іншої особи для складання документів, що несуть правові наслідки, умисно пред`явила працівникові охорони АТБ «Продукти 636», офіційний документ, а саме пенсійне посвідчення, на ім`я: ОСОБА_2 1958 р.н., серія НОМЕР_1 , видане 16.12.2005 установою, яка має право видавати такий документ та надає права, із зображенням на документі власної фотокартки, тим самим використала завідомо підроблений документ.

Відповідно до висновку судово - технічної експертизи № 19/104-17/1/1026 від 26.06.2020 року в бланку пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 1958 року народження року народження, замінена фотокартка власника: первинна фотокартка була видалена (відірвана з частинами поверхні сторінки бланку посвідчення), після чого на її місце вклеєна нова. Ознак внесення змін до первинного змісту інших реквізитів посвідчення не виявлено.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.

Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Від прокурора Куріленко С.О. надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_1 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності у зв`язку із чим клопочу про розгляд обвинувального акту відносно останньої у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та призначення покарання за ч.1 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі строком 2 роки, за ч.4 ст. 358 КК України обмеження волі строком 1 рік. Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді обмеження волі строком 2 роки.

Обвинувачена ОСОБА_1 , яка була представлена захисником адвокатом Митрошин С.В., надала письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку вона беззастережно визнає в повному обсязі, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального проступку.

Також, у вказаній заяві зазначає, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку.

ОСОБА_1 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального проступку, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з частини 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Прокурор у поданому обвинувальному акті клопоче звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, та відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винну, яку раніше судиму, станом на момент розгляду справи у лікаря-нарколога на обліку не перебуває

На підставі ст. 66 КК України як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченої у вчиненому, яке виразилось в усвідомленні нею своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки, а також активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченої, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень призначення їй основного покарання у вигляді обмеження волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України (з урахуванням статті 5 КК України щодо зворотної сили закону, що пом`якшує покарання), за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок.

Зважаючи на те, що обвинувачена щиро розкаялась у скоєному, тяжких наслідків від його дій не настало, то суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.

Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про залучення експерта.

Згідно довідок про витрати на проведення експертиз такі витрати склали: 1307,6 гривень за експертизу від 26.06.2020 № 19/104-17/1/1026.

Запобіжний захід не обирався.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у пред`явленому обвинуваченні і призначити їй покарання;

- за ч.1 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком 2 роки,

- за ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Застосувати статті 75, 76 КК України та у відповідності з цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання у вигляді обмеження волі, призначеного за цим вироком з випробуванням на строк1 (один) рік, зобов`язавши її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України не обирався.

Речовий доказ – пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 1958 року народження, залишити в матеріалах кримінального провадження № 12020040710000819 від 06.06.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, на користь держави в особі Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України:

– 1307,60 гривень - платежу – УК у Чечел.р. м.Дніпра/Чечелюр/24060300; ЄДРПОУ: 37989253, номер рахунку UA878999980313060115000004008, найменування установи банку: казначейство України (ЕАП); найменування коду бюджетної класифікації доходу: інші надходження; призначення платежу: за експертизу № 19/104-17/1/1026 від 26.06.2020.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Суддя: О. В. Чайкіна