Рішення № 90826804, 07.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1584/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, ідентифікаційний код 30035289) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ). про стягнення 32 942,38 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" страхового відшкодування в розмірі 32 942,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним виплачено страхувальнику - ОСОБА_2 страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 5073760-02-04-01 від 19.03.2018, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Toyota RAV4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого позивач набув права зворотньої вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування, проте відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 32 942,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1584/20. Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі надіслати третій особі копію позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, а докази надіслання (надання) надати суду. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також, вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, проте такий строк автоматично продовжується на строк дії карантину відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

04.06.2020 до господарського суду надійшли від позивача докази надсилання третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 копії позовної заяви з додатками згідно супровідного листа за вх.№12626, які судом прийняті та долучені до матеріалів справи.

22.06.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 14182.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у відповідності до положень ст.ст. 29, 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування має обраховуватися на підставі висновку оцінювача, а не на підставі рахунку визначення витрат виставленого ТОВ "ФІРМА "ЗІГФРІД - ПЛЮС", що здійснював відновлюваний ремонт пошкодженого автомобіля та платіжного доручення про сплату суми ремонту позивачем. Позивачем надано висновок № 01-29/09 від 29.09.2019, складений ФОП Куліш О.В., яким визначений коефіціент фізичного зносу колісного траснспортного засобу пошкодженого автомобіля, інших документів, які б підтверджували проведення оцінки для визначення розміру збитків позивачем не надано. Відповідач наполягає на тому, що проведення експертизи для визначення розміру заподіяного матеріального збитку за наслідками ДТП є не лише формальною вимогою Закону, а й неодмінною умовою для того, щоб правильно розрахувати розмір страхового відшкодування, що має бути виплачене за Договором. Отже, на думку відповідача позовні вимоги позивача є необґрунтованими, тому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

07.07.2020 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла відповідь на відзив за вх. № 15446, в якій позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постановах: від 06.07.2019 у справі №924/675/17, від 10.07.2018 у справі № 922/1436/17, зокрема проте, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. За приписами Закону України "Про страхування", необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, суб`єктами оціночної діяльності. Позивач зазначив, що разом із позовною заявою ним надано всі документи в підтвердження фактично проведеного ремонту пошкодженого транспортного засобу, зокрема копії: рахунку СТО; акту виконаних робіт - акту здачі прийняття послуг; розрахунку розміру страхового відшкодування; страхового акту № 00482-02 від 16.01.2019; платіжного доручення на суму 63 137,52 грн; консультативного висновку № 01-29/09 від 29.09.2019.

Представник третьої особи письмових пояснень щодо своєї правової позиції по справі не надав. До господарського суду Харківської області 03.06.2020 повернулась ухвала від 26 травня 2020 року про відкриття провадження у справі №922/1584/20, яка була надіслана третій особі: м. Запоріжжя, пр. Армійський, буд.6, з відміткою пошти: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки що пересилання поштового відправлення.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Водночас, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 р. було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. шляхом продовження встановленого вказаною постановою строку дії карантину до 31.07.2020 р.

Поряд з цим, пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 30.03.2020 р.) було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

На момент ухвалення даного рішення строк для подання заперечення закінчився, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечення.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик за договором, далі по тексту - позивач) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 5073760-02-04-01 від 19.03.2018 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Toyota RAV 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно пункту 3.4. договір набуває чинності з моменту внесення страхового платежу (у повному обсязі) на поточний рахунок або в касу Страховика, але не раніше ніж 07.04.2018 та діє до 24:00 год 06.04.2019 року (включно).

27.12.2018 о 13:10 годині на території складів "АТБ" (Комплексу будівель та споруд № 8) у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Hyndai HD 78 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 та Toyota RAV 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ "ВУСО" автомобіль - Toyota RAV 4, реєстраційний номер

НОМЕР_2 28.12.2018 ОСОБА_3 , що керував застрахованим наземного транспортним засобом в момент ДТП звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні й надав всі необхідні документи.

На виконання умов Договору страхування наземного транспорту № 5073760-02-04-01 від 19.03.2018 року, на підставі акту огляду транспортного засобу від 28.12.2018, рахунку № ЗП-0000001 від 03.01.2019 позивачем було складено страховий акт № 00482-02 від 16.01.2019.

Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ЗІГФРІД-ПЛЮС" № ЗП-0000001 від 03.01.2019, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 63 137,52 грн.

На виконання умов Договору страхування, на підставі страхового акту № 00482-02 від 16.01.2019, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 63 137,52 грн., яке перерахував на рахунок, що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування № 1091 від 16.01.2019 на суму 63 137,52 грн.

23.01.2019 Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 175/44/19 громадянина ОСОБА_1 було визнано винним у спричиненні згаданої ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком, виходячи із суми заподіяного збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування, рекомендованої Страховиком.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП була застрахована у АТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/004310677 (надалі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., що не спростовано відповідачем.

Враховуючи вказане, на адресу відповідача було надіслано регресну вимогу від 15.02.2019 за вих. № 1306 на суму 63 137,52 грн про відшкодування суми понесених збитків. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, представник відповідача за довіреністю отримав вказану заяву 21.02.2019.

Враховуючи те, що на момент звернення до суду відповідач не здійснив перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, останній був змушений, з метою ефективного захисту своїх прав і законних інтересів, звернутись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 32 942,38 грн.

Також, позивачем наданий консультативний висновок ФОП Куліш О.В. № 01-29/09 від 29.09.2019 на дослідження якого було поставлено питання: "Який коефіціент фізичного зносу колісного транспортного засобу Toyota RAV 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 без урахування аварійних ушкоджень, на дату 27.12.2018?". У висновку вказано: "1. Коефіціент фізичного зносу Toyota RAV 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без обліку аварійних пошкоджень на дату 27.12.2018 становить 70 % сімдесят)".

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок суми, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме:

20001,60 грн + 43135,92 грн*(1-0,7) = 32942,38 грн, де

20001,60 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;

43135,92 грн - вартість складових частин та 0,7 - коефіцієнт фізичного зносу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Страхування, згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Враховуючи наведене, заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Так, потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось, положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом), а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом)).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.

При цьому, судом враховано, що у даному разі матеріали справи свідчать про дотримання позивачем річного строку з моменту скоєння ДТП на звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Щодо посилань відповідача у своєму відзиві на те, що позивачем не проведено експертизу для визначення розміру заподіяного матеріального збитку за наслідками ДТП, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі статті 29 та пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.

Висновки відповідача, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків є помилковими, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.07.2018 у справі № 924/675/17; від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

У постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 922/1436/17 вказано наступне: "страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.".

Як зазначалося судом вище, відносини між позивачем (ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО"), як страховика та ОСОБА_2 , як страхувальника, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 5073760-02-04-01 від 19.03.2018, правовідносини за яким регулюються Законом України "Про страхування", за положеннями ст.6 якого добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

При цьому, Законом України "Про страхування" не передбачено обов`язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб`єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Отже, визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку СТО не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та узгоджено сторонами у п. 6 Договору.

Як було вище зазначено, згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників) (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Згідно консультативного висновку № 01-29/09 від 29.09.2019 було визначено 70% зносу транспортного засобу Toyota RAV 4, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Отже, позивачем визначено суму, що підлягає відшкодування з відповідача, що нараховується наступним чином :

20 001,60 - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

43 135,92 - вартість складових частин, грн.;

0,7 - коефіцієнт фізичного зносу.

20 001,60 грн + 43135,92 грн * (1-0,7)=32 942,38 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що коефіцієнт фізичного зносу врахований позивачем у відповідності до Консультативного висновку 01-29/09 від 29.09.2019.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 32 942,38 грн. є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; статей 512, 514, 979, 985, 993, 999, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 2, 22, 29, 36, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та керуючись статтями 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, ідентифікаційний код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування в розмірі 32 942,38 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн покласти на відповідача: Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, ідентифікаційний код 30035289).

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, ідентифікаційний код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052).

Відповідач: Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, ідентифікаційний код 30035289).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "07" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова