Рішення № 90826782, 07.07.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 11/Б-5022/1315/2011 (921/254/20)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів:

1. Товарної біржі "Подільська", вул. Героїв Майдану, 10, м. Хмельницький.

2. Державного нотаріуса Лановецької державної нотаріальної контори Хом"як Марії Михайлівни , АДРЕСА_2 .

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", вул. Качали, 7, м. Тернопіль.

в межах справи №11/Б-5022/1315/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна"

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Королевич Р.О. - представник (довіреність №492 від 03.06.2020);

від відповідачів: не з"явилися;

від третьої особи: не з"явився.

Судові процедури

У судових засіданнях позивачу роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Суть справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01 квітня 2011 року порушено провадження у справі №11/Б-5022/1315/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32865482.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 09 серпня 2011 року боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

15 квітня 2020 року Войнаровська К.О. звернулася до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідачів Товарної біржі "Подільська" та Державного нотаріуса Лановецької державної нотаріальної контори Хом"як М.М. про визнання права власності на нерухоме майно.

Відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито провадження у справі №11/Б-5022/1315/2011(921/254/20) за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи №11/Б-5022/1315/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна" та судове засідання призначено на 21.05.2020.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 21.05.2020 розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольними ухвалами від 21.05.2020, від 11.06.2020 та від 22.06.2020 судове засідання відкладалося відповідно на 11.06.2020, на 22.06.2020 та на 02.07.2020, про що повідомлено учасника справи (позивача), під розписку в судовому засіданні та учасників справи (відповідачів 1, 2 та третю особу), відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.07.2020 розгляд справи по суті відкладався на 07.07.2020 з підстав, викладених в ній.

Частиною 1 статті 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача.

21.10.2019 введений в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Кодексу з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки, даний позов розглядається в межах справи про банкрутство №11/Б-5022/1315/2011 ТОВ "Хадлей Україна", то відповідно за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У судовому засіданні 07.07.2020, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 до 03.04.2020, який продовжено до 24.04.2020.

22.04.2020 Уряд ухвалив рішення, яким загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 24 квітня включно, продовжено - до 11 травня 2020 року включно.

Рішенням Уряду від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22 травня 2020 року та послаблено деякі карантинні обмеження, також від 20.05.2020 за №392 продовжено карантин до 22.06.2020.

На засіданні 17 червня 2020 року Кабінет Міністрів України шляхом внесення змін в низку актів Кабінету Міністрів, якими встановлені карантинні обмеження, продовжив дію карантинних обмежень (дію адаптивного карантину) до 31 липня 2020 року. Рішення ухвалено з доопрацюванням в одноденний термін (постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500).

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З врахуванням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строк розгляду даної справи судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту у судовому порядку порушених прав позивача як власника нерухомого майна, у зв`язку з наявністю правових підстав, передбачених статтями 182, 317, 318, 319, 328, 334, 392 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача 1.

Відповідач 1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, за наявними у ній матеріалами.

Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач 1 не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заперечення відповідача 2.

Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак, надіслав письмові пояснення (клопотання) (вх. №4200 від 02.07.2020), в яких повідомив, що для вчинення нотаріальної дії з приводу посвідчення договору купівлі-продажу, нотаріусу не було подано документів, необхідних і достатніх для вчинення нотаріальної дії, а тому було прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також , в поданому клопотанні просить суд розглядати справу без участі представника Лановецької державної нотаріальної контори та за наявними у справі матеріалами.

Пояснення третьої особи.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 1 статті 9 ГПК України та частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Отже, відповідач 1 та третя особа не позбавлені права та можливості ознайомитися з їх змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01 квітня 2011 року порушено провадження у справі №11/Б-5022/1315/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32865482.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 09 серпня 2011 року боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

20 січня 2016 року Товарною біржою "Подільська" проведено аукціон (в межах справи про ТОВ "Хадлей Україна") з реалізації нерухомого майна - адміністративний будинок під літерою А, площею 371,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область, про що оформлено протокол за №2.

Переможцем аукціону стала Войнаровська Катерина Олександрівна.

14 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна" в особі ліквідатора Зубик Ю.З. (як, Продавець) та ОСОБА_1 (як, Покупець) укладено договір №3 купівлі-продажу майна підприємства - банкрута, відповідно до умов якого та на підставі протоколу проведення аукціону №2 від 20.01.2016, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцеві наступне майно: адміністративний будинок під літ. "А" , площею 371,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область (п.1.1 Договору).

Вартість майна, яке є предметом даного договору, визначена шляхом аукціону та згідно із протоколом проведення аукціону №2 від 20.01.2016 становить 64 405,55 грн ( п.1.3 Договору).

Згідно п.3.1, п.3.2 Договору передача Об"єкта продажу здійснюється Продавцем Покупцю в 2- денний строк після повної сплати вартості Об"єкту продажу, визначеної п.1.3 цього Договору. Передача об"єкта продажу Продавцем і прийняттям Об"єкта продажу Покупцем засвідчується актом прийому - передачі, який підписується сторонами.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами ( п.12.1 Договору).

На виконання умов Договору, Продавець передав, а Покупець прийняла нерухоме майно: адміністративний будинок під літ. "А" , площею 371,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область, про що свідчить передавальний акт від 14.09.2018 про передання права власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу майна підприємства - банкрута №3 від 14.09.2018.

12.09.2019 державний нотаріус Лановецької державної нотаріальної контори Хом"як Марія Михайлівна відмовила ОСОБА_1 у посвідченні відповідно до статті 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" договору відчуження майна банкрута - адміністративного будинку під літ. "А" , площею 371,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область, про що винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Як стверджує позивач, така відмова порушує його права щодо набуття права власності на нерухоме майно.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Враховуючи відносини, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини захисту права власності.

Норми права, які застосував суд.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Згідно з частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Положеннями частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 Цивільного кодексу України).

Мотивована оцінка судом.

Оглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно зі статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Відповідно до статті 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Зі змісту положень статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01 квітня 2011 року порушено провадження у справі №11/Б-5022/1315/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32865482.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 09 серпня 2011 року боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, 20 січня 2016 року Товарною біржою "Подільська" проведено аукціон (в межах справи про ТОВ "Хадлей Україна") з реалізації нерухомого майна - адміністративний будинок під літерою А, площею 371,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область, про що оформлено протокол за №2.

Переможцем аукціону стала Войнаровська Катерина Олександрівна.

14 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна" в особі ліквідатора Зубик Ю.З. (як, Продавець) та ОСОБА_1 (як, Покупець) укладено договір №3 купівлі-продажу майна підприємства - банкрута, відповідно до умов якого та на підставі протоколу проведення аукціону №2 від 20.01.2016, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцеві наступне майно: адміністративний будинок під літ. "А" , площею 371,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область (п.1.1 Договору).

Вартість майна, яке є предметом даного договору, визначена шляхом аукціону та згідно із протоколом проведення аукціону №2 від 20.01.2016 становить 64 405,55 грн ( п.1.3 Договору).

Згідно п.3.1, п.3.2 Договору передача Об"єкта продажу здійснюється Продавцем Покупцю в 2- денний строк після повної сплати вартості Об"єкту продажу, визначеної п.1.3 цього Договору. Передача об"єкта продажу Продавцем і прийняттям Об"єкта продажу Покупцем засвідчується актом прийому - передачі, який підписується сторонами.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами ( п.12.1 Договору).

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін.

На виконання умов Договору, Продавець передав, а Покупець прийняла нерухоме майно: адміністративний будинок під літ. "А" , площею 371,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область, що підтверджується передавальним актом від 14.09.2018 про передання права власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу майна підприємства - банкрута №3 від 14.09.2018.

Також, як слідує із квитанції ТБ "Подільська", ОСОБА_1 проведено оплату за об"єкт у розмірі 64 405,55 грн.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність (законність) відповідного правочину станом на день розгляду справи ніким не оспорена, він не визнаний недійсним в судовому порядку. Протилежного сторонами не доведено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказаний договір купівлі - продажу недійсним не визнавався, тому є таким, який за результатом укладення створюють для сторін відповідні правові наслідки.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 23.12.2014 № 5011-74/9393-2012, за змістом ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права).

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи той факт, що матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства набув право власності на нерухоме майно: адміністративний будинок під літерою А, площею 371,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, Тернопільський район, Тернопільська область, вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню .

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на нерухоме майно - адміністративний будинок під літерою А, площею 371,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 1: Товарна біржа "Подільська", вул. Героїв Майдану, 10, м. Хмельницький.

Відповідачу 2: Державний нотаріус Лановецької державної нотаріальної контори Хом"як Марії Михайлівни , АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", вул. Качали, 7, м. Тернопіль.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "07" серпня 2020 року.

Суддя Я.Я. Боровець