Ухвала суду № 90825170, 06.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

06.08.2020м. ДніпроСправа № 904/4278/20

Суддя Рудь І.А., розглянувши матеріали заяви про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро

- ОСОБА_2 , м. Дніпро

- Компанії СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД, Атіену, Ларнака Кіпр

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

- Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк Сергія Георгійовича, м. Дніпро

про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

Заявники мають намір пред`явити до Господарського суду Дніпропетровської області позов згідно зі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (спільний позов декількох позивачів), за умовами якого просити суд (предмет позову):

1. Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк Сергій Георгійович про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47911032 від 23.07.2019 року, та запис про право власності/довірчої власності за номером: 32515129;

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 року №51/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 та рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 року №48/58 «Про зміну до Переліку об`єктів нерухомого майна -комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році» в частині включення пункту 124 за адресою АДРЕСА_1 до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році;

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 року №50/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2 та рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 року №48/58 «Про зміну до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році» в частині включення пункту 123 за адресою АДРЕСА_2 до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році;

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 року №49/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_3 та рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 року №48/58 «Про зміну до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році» в частині включення пункту 125 за адресою АДРЕСА_3 до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році.

В обґрунтування зазначених позовних вимог, заявники зазначають, що фактично не існує нежитлового приміщення АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 , що зареєстрований за територіальною громадою м. Дніпра, а замість вказаних приміщень фактично знаходяться житлові квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 належні та зареєстровані на праві приватної власності заявникам.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 857036512101. Вказані обставини підтверджуються інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, яка додана до поданої заяви.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_1 . Вказані обставини підтверджуються інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, яка додана до поданої заяви.

Компанія СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД, реєстраційний номер: НЕ 402733, є власником квартири АДРЕСА_1 , на другому поверсі в житловому будинку АДРЕСА_1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5071012101. Вказане право власності у СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД виникло на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2391,2392, виданий 27.12.2019, видавник: Зінкова Ю.Є., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округа; рішення №3/1, серія та номер: 2390, виданий 27.12.2019, видавник: Зінкова Ю.Є., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округа. Вказані обставини підтверджуються інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Вказаною належною на праві власності нерухомістю заявники володіють та користуюся як її законні власники у спосіб, що не заборонений законом.

28.02.2020 власники квартир у будинку АДРЕСА_1 провели зібрання щодо вирішення питання про необхідність створення у житловому будинку АДРЕСА_1 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. З приводу вказаних обставин заявники дізналися про те, що на першому та другому поверхах будинку АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, на праві комунальної власності, закріплені нежитлові приміщення (на першому та другому поверхах), зокрема:

2.1. Нежитлове приміщення АДРЕСА_3, площею 92,9 кв.м.,

2.2. Нежитлове приміщення № АДРЕСА_2, площею 154,5 кв.м.,

2.3. Нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , площею 275,6 кв.м.

Також заявники довідались про те, що інформація про нежитлові приміщення, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, закріплені в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Зокрема, на початку серпня 2020 з сайту Дніпровської міської ради заявники отримали рішення Дніпровської міської ради:

- від 24.06.2020 № 51/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1»;

- від 24.06.2020 № 50/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2»;

- від 24.06.2020 № 49/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_3»;

- від 24.06.2020 № 48/58 «Про зміну до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році»

У вказаних рішеннях орган місцевого самоврядування вирішив здійснити приватизацію об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1, загальною площею 275,6 кв.м., АДРЕСА_2, загальною площею 154,5 кв.м., АДРЕСА_3, загальною площею 92,9 кв.м., як таких, що включені до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році, шляхом продажу на аукціоні.

В рішеннях вказано, що: «найменування та площа об`єкта мають бути відкориговані відповідно до технічного паспорта. Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради здійснити необхідні дії щодо приватизації об`єкта згідно з п.1 цього рішення.».

Також, з сайту Дніпровської міської ради заявниками отримано рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 № 48/58 «Про зміну до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році» щодо включення пунктів 123, 124, 125 із адресом АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році.

Відтак, Дніпровська міська рада, як орган місцевого самоврядування, прийняла рішення про приватизацію фактично неіснуючих об`єктів нерухомості - нежитлових приміщень АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, не врахувавши те, що фактично в будинку АДРЕСА_1 розташовані належні заявникам на праві власності квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано за заявниками у встановленому законом порядку.

Тобто, фактично вказаними рішеннями органу місцевого самоврядування розпочато процедуру приватизації квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, що в порушення ст. 41 Конституції України є незаконним втручанням в право власності заявників на вказане нерухоме майно, на яке останні набули право власності у порядку, встановленому законом.

Відповідно, заявники вважають, що вказані вище рішення Дніпровської міської ради щодо проведення приватизації нежитлового приміщення АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 є протиправними і підлягають скасуванню.

Крім того, за твердженнями заявників, ще з 01.02.2013 власником житлової квартири АДРЕСА_1 , на другому поверсі, був ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме від 01.02.2013 та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2013, копії яких додані до поданої заяви.

Тобто, ще до того, як 23.07.2019 державним реєстратором Сакалюк Сергій Георгійович прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47911032, на підставі якого 17.07.2019 здійснено державну реєстрацію і внесено запис про право власності /довірчої власності 32515129 від 17.07.2019, в Реєстрі вже з 31.01.2013 містився запис №76460 про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що право власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано ще з 31.01.2013 року і в Реєстрі містився запис №76460 про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , при тому, що право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за територіальною громадою зареєстроване лише 17.07.2019, можна дійти висновків про те, що державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк Сергій Георгійович, на виконання п. 1 ч. З ст. 10 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", маючи інформацію про те, що на одному й тому ж поверсі, одного й того ж житлового будинку наявні два окремі об`єкти нерухомого майна, зокрема квартира АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , не перевірив та не з`ясував обставин того, що між заявленими Дніпровською міською радою та вже зареєстрованими у Реєстрі речовими правами на нерухоме майно наявні суперечності, адже:

а) право власності передбачається щодо двох окремих об`єктів нерухомого майна, які мають різне цільове призначення;

б) заявлений Дніпровською міською радою об`єкт (нежитлове приміщення АДРЕСА_1) не є новоствореним майном, а розміщений на тому ж поверсі (другому) того ж будинку (АДРЕСА_1) за тією ж адресою АДРЕСА_1 що й (квартира АДРЕСА_1);

в) другий поверх житлового будинку № АДРЕСА_1 не може містити двох окремих об`єктів з зазначеними площами.

За наслідками з`ясування всіх вказаних обставин державний реєстратор зобов`язаний був відмовити Дніпровській міській раді у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 через суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на таке майно.

Відповідно, враховуючи вищевказане а також положення Конституції України та законів України, рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 № 51/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1»; від 24.06.2020 № 50/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2»; від 24.06.2020 № 49/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_3»; рішення Дніпровської міської ради від 24.06.2020 № 48/58 «Про зміну до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році» в частині включення пункту 123, 124, 125 із адресом АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році є такими, що не відповідають положенням Конституції та законів України. Адже вказаними рішеннями фактично відбулось непропорційне втручання в право власності на вказане вище нерухоме майно (квартира АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1), на яке заявники набули та зареєстрували право власності у порядку встановленому законом, що в свою чергу є також порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, враховуючи, що на першому та другому поверсі вказаного житлового будинку АДРЕСА_1 існують квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 АДРЕСА_1, на які право власності зареєстроване за заявниками, а у Дніпровської міської ради наявні записи про право щодо розпорядження зареєстрованими за нею об`єктами нерухомого майна: нежитловими приміщеннями АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, то заявники до ухвалення по справі рішення про скасування запису про право власності, про визнання незаконними рішень про приватизацію вказаного нерухомого майна, мають обгрунтовані побоювання що Дніпровська міська рада може вчинити будь-які дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб, в тому числі шляхом проведення приватизації, зміну цільового призначення, реконструкції, перепланування, переобладнання, капітального ремонту та інших дій, які можуть призвести до зміни власника або зміни у складі майна щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1.

Вчинення вказаних дій призведе до зміни номеру запису про право власності та нечинність рішення державного реєстратора індексний номер 47911032 від 23.07.2019, що створить неможливість виконати рішення суду у вказаній справі.

За вказаних обставин, заявники просять суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони Дніпровський міській раді та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради здійснювати відчуження у будь-який спосіб, проводити реєстрацію та перереєстрацію направлену на зміну власника, передавати в оренду або на будь-яких інших правових підставах у користування, проводити приватизацію та відчуження шляхом приватизації нерухомого майна, зокрема:

- нежитлового приміщення АДРЕСА_3;

- нежитлового приміщення АДРЕСА_2;

- нежитлового приміщення АДРЕСА_1.

Заявники зазначають, що відмова суду у застосуванні запропонованих заходів забезпечення позову може обов`язково призвести до вирішення Дніпровською міською радою питання про відчуження шляхом приватизації приміщення АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, яких фактично не існує, а замість них існують житлові квартири, право власності на які зареєстровано за позивачами, що фактично призведе до негативних наслідків як для Дніпровської міської ради, адже наслідком будь-яких дій останньої щодо відчуження нежитлових приміщень, або передавання їх у користування тощо, буде порушення законних прав та інтересів заявників, як власників квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, що повністю нівелює дію інституту судового захисту власних прав та інтересів від порушень, як наслідок неможливість виконати рішення суду, ухвалене по суті справи. Крім того, виникнення у будь-якої особи прав щодо спірного майна призведе і до порушення прав третіх осіб, які заявлятимуть про права як заявникам, так і Дніпровській міській раді щодо спірного майна, склад якого попередньо не з`ясований.

Крім того, заявники вважають, що тимчасове обмеження Дніпрровської міської ради щодо прав на спірне майно, щодо якого міська рада не вчиняє жодних дій протягом тривалого часу, не завдасть шкоди охоронюваним законом правам міської ради, при цьому такі заходи забезпечення позову призведуть до обмеження останньої щодо порушення як законних прав та інтересів власників спірних приміщень, так і третіх осіб.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Компанії СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Так, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.08.2019 у справі № 916/142/19, відповідно до якої право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах. Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті. Тобто, першочерговою, у будь якому випадку, є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду.

Частиною 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України від 04.03.1992 № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» (далі - Закон № 2163-XII) законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

Частиною 4 ст. 3 вказаного Закону № 2163-XII також визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 30 Закону № 2163-XII спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому ГПК України.

Таким чином, за загальним правилом, спори щодо приватизації комунального майна відносяться до юрисдикції господарських судів.

Наведеної правової позицію також дотримується й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 925/308/18, зазначаючи, що з урахуванням наявності прямої вказівки за кону на вид судочинства, у якому має розглядатися така категорія спорів, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у процедурі відчуження майна не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його у порядку цивільного судочинства.

Дослідивши подані матеріали заяви, з урахуванням характеру спору, судом встановлено, що заявниками дотримано процесуального порядку (юрисдикції) звернення із даною заявою про забезпечення позову до суду.

Так, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" від 17.07.2008 Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливого порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов може забезпечуватися забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Окрім того, згідно п. 10 ч. 1 даної статті позов також може забезпечуватися іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

За приписами ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Із доданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 857036512101. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_1 . Компанія СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД є власником квартири АДРЕСА_1 , на другому поверсі в житловому будинку АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5071012101.

Разом з тим, у червні 2020 Дніпровською міською радою прийняті рішення від 24.06.2020 № 51/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1»; від 24.06.2020 № 50/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2»; від 24.06.2020 № 49/58 «Про приватизацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_3»; від 24.06.2020 № 48/58 «Про зміну до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році»

У вказаних рішеннях орган місцевого самоврядування вирішив здійснити приватизацію об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1, загальною площею 275,6 кв.м., АДРЕСА_2, загальною площею 154,5 кв.м., АДРЕСА_3, загальною площею 92,9 кв.м., як таких, що включені до Переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році, шляхом продажу на аукціоні.

Застосування зазначених у заяві заходів пов`язується з обставинами, на які заявники посилаються в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Отже, з урахуванням вимог ст. 74 та ст. 136 Господарського процесуального кодексу України заявники надали суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язують необхідність застосування заходів до забезпечення позову в господарському процесі. При цьому, заявниками доведено, що існує реальна загроза ефективного захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника.

За вказаних обставин, суд вважає, що запропонований заявниками захід забезпечення позову є обґрунтованим та спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, з яким заявники мають намір звернутися до суду.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивачів.

Враховуючи характер спору та надані заявниками на підтвердження заяви докази, суд вважає, що спосіб забезпечення позову, викладений вище, не містить обмеження/позбавлення права користування, не призведе до втручання у звичайну діяльність Дніпровської міської ради та інших осіб чи, до погіршення стану майна, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності та запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд вважає, що проведення процедури приватизації спірного майна призведе в подальшому до його відчуження, що може цілком реально призвести до неможливості або ж утруднення виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи можуть наведені в заяві обставини та подані заявниками докази ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Компанії СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД про про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

Заборонити Дніпровський міській раді та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради здійснювати відчуження у будь-який спосіб, проводити реєстрацію та перереєстрацію направлену на зміну власника, передавати в оренду або на будь-яких інших правових підставах у користування, проводити приватизацію та відчуження шляхом приватизації нерухомого майна, зокрема:

- нежитлового приміщення АДРЕСА_3;

- нежитлового приміщення АДРЕСА_2;

- нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Стягувач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

Стягувач: Компанія СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД (7600, вул. Гастрас, 4, Атіену, Ларнака, Кіпр, реєстраційний номер НЕ 402733 ).

Боржник: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514).

Боржник: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 37454258).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.08.2020.

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання до 07.08.2023.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь