Рішення № 90823238, 07.07.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7153/19

Провадження № 2/204/268/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.

за участю секретаря Сокол К.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мажара Н.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідачів аліменти на користь закладу чи особи, куди буде влаштовано дитину на утримання малолітнього, у розмірі 1/4 (доходу) заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з кожного, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 . Малолітня дитина відповідачів перебуває у службі у справах дітей, на обліку дітей, які зазнали фізичного насильства. Згідно повідомлення Чечелівського ВП ДВП від 01.12.2018 року та 04.12.2018 року, 01.12.2018 року о 17.13 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.12.2018 року близько 17:10 годин за адресою: АДРЕСА_1 , повідомила сусідка, що батько ОСОБА_3 б`є свою 8-ми місячну дитину. Прибувши на виклик на місці вже була швидка медична допомога. Зі слів заявниці, хлопчик не має належного догляду, постійно голодний, роздягнений, батько б`є його, кричить. Батько не працює, часто знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Факт того, що у дитини травма батько не заперечував, сказав, що це сталося близько 2 тижнів тому назад, швидку медичну допомогу не викликали, тому що не хотіли. Дитину було доставлено до КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР та згідно довідки лікаря встановлено діагноз: закритий перелом лівого стегна зі зміщенням. За поясненням батьків, тілесні ушкодження дитина отримала так як упала за місцем мешкання. За даним фактом слідчим відділом Чечелівського ВП ДВП вищезазначена подія внесена до ЄРДР за ч.1 ст. 122 КК України. Дитина з 01.12.2018 по 22.12.2018 разом з матір`ю перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР». З 22.12.2018 по 28.03.2019 дитина разом з матір`ю перебували у комунальному закладі «Дніпропетровський міський соціальний центр матері та дитини» ДМР. Згідно листа зазначеної установи, ОСОБА_2 неодноразово поверталася до закладу несвоєчасно із запізненням на 8 годин залишала власну дитину в закладі більше ніж на 6 годин, не турбуючись про неї. ОСОБА_2 не вміє проявляти материнських почуттів, допускає безвідповідальне ставлення по відношенню до дитини, не усвідомлюючи наслідки такої поведінки. 28.03.2019 ОСОБА_2 разом з сином самовільно пішла з КЗ «Дніпропетровській міський соціальний центр матері та дитини» ДМР» у невідомому напрямку. За грубе та систематичне порушення Правил внутрішнього розпорядку центру ОСОБА_2 було відраховано (наказ № 34 від 29.03.2019). 29.03.2019 дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено з адреси: АДРЕСА_2 , як дитину, яка залишилася без батьківського піклування та доправлено до КЗ «ДМДКЛ № 2» ДМР». Після медичного обстеження дитину було переведено до КЗ «Дніпропетровський дитячий будинок дитини» ДОР». Відносно ОСОБА_2 особовим складом СП з ЮП Чечелівського ВП ДВП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЛПР18 № 015409 від 20.02.2019 року, по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП винесена постанова Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська від 10 червня 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184 КУпАП і встановлено факт не виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого дитина має проблеми зі здоров`ям, так як ОСОБА_2 неспроможна належним чином дбати про дитину, не сприяє її одужанню своєю безвідповідальною поведінкою. Батьки продовжують вести невпорядкований спосіб життя (який було озвучено на телеканалі «СТБ» в телепередачі «Один за всіх» ефір від ІНФОРМАЦІЯ_7). На даний момент мати продовжує часто залишати адресу проживання, не повідомляючи про це ні чоловіка, ні спеціалістів УССД та ЦСССДМ. Батьки не усвідомлюють наявність проблем, не визнають свого низького батьківського виховного потенціалу. Відповідно до постанови від 17.07.2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018040680002078 від 02.12.2018 протягом 2016-2019 років до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надходили численні звернення щодо подій за місцем мешкання відповідачів, зокрема про факти крадіжок, вчинення конфлікту із сусідом; завдання фізичних ушкоджень, встановлення факту того, що ОСОБА_8 примушувала свою доньку ОСОБА_2 займатися проституцією; повідомлень від ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 , пішла з дому та не виходить на зв`язок, тощо. В вересні 2019 року батько в стані алкогольного сп`яніння повідомив УССД та ЦСССДМ, що має намір скоїти самогубство, оскільки ОСОБА_2 вже не проживає з ним і має намір проживати зі співмешканцем. На момент останнього виходу спеціалістів УССД виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради 27.09.2019 за адресою проживання батьків вдома перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . З 05.12.2018 сім`я ОСОБА_10 перебуває під соціальним супроводом ЦСССДМ Чечелівської районної у місті Дніпрі ради. Згідно останньої інформації ЦСССДМ після вибуття ОСОБА_2 з центру матері та дитини, 05.04.2019 року дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було влаштовано до комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини», де перебуває по теперішній час на повному державному утриманні. З сім`єю продовжувалась робота, щодо профілактики дисгармонії сімейних відносин та недоліків, наголошено на обов`язкове, згідно плану соціального супроводу сім`ї, проходження курсу занять з психологом програмами: «Батьківство в радість», «Виховання без ляпасу» та «Управлінь гнівом», курс занять складає 12 модулей з яких ОСОБА_2 відвідала - 5 занять ОСОБА_3 - 3. ОСОБА_3 зловживає алкоголем, неодноразово телефонував фахівцям в стані алкогольного сп`яніння. Дитину не відвідує. Спеціаліст зосередила його увагу на важливості усвідомлення правових та соціальних норм, які є запорукою успішної ресоціалізації та емоційної стабільності. Наголошено про формування відповідальності за власну поведінку, навчання продуктивному спілкуванню, яке не принижує інтереси інших - без конфронтації та агресії, було проведено анкетування на виявлення ситуативної та особистісної тривоги. Для попередження проявів асоціальної поведінки були надані практичні рекомендації, щодо формування та розвитку соціальних компетенцій, адаптування до нової життєвої ситуації через активізацію сильних сторін особистості, самореалізацію в трудовій діяльності. Зі слів ОСОБА_2 на даний час разом з ОСОБА_3 вона не проживає; проживає зі співмешканцем; дитину не відвідує. На теперішній час сім`я знаходиться на стадії розлучення. Враховуючи вищезазначене ЦСССДМ в листі зазначив, що вважає за доцільне ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позбавити батьківських прав. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04.10.2019 розглянуто питання про доцільність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав та вирішено за доцільне позбавити їх батьківських прав відносно дитини та вирішити питання про стягнення аліментів. Все вищевикладене, а також відсутність комплексних дій з боку батьків щодо повернення дитини свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злісно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04 березня 2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 , згідно якого відповідач вважає позовні вимоги до нього є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що він бажає займатися вихованням сина, відвідував його в медичному закладі та будинку дитини. Курс занять з психологом не було закінчено у зв`язку з відсутністю відповідного спеціаліста в органах ЦСССДМ. Зазначив, що не зловживає алкоголем та на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, забезпечує дитину всім необхідним. На даний час ОСОБА_3 займається офіційним працевлаштуванням, окрім того, у відповідача наявне житло, яке має умови для виховання дитини.

12 березня 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій орган опіки спростовує доводи викладені у відзиві, наголошує на тому, що батько відвідує дитину нерегулярно, в останні місяці - взагалі лише раз на місяць, саме відвідування занять не змінило поведінки батька, окрім того, під час перебування сім`ї ОСОБА_10 під соціальним супроводом ЦСССДМ, ОСОБА_3 неодноразово телефонував фахівцям в стані алкогольного сп`яніння, також, протягом тривалого часу відповідачем не було надано жодних доказів свого офіційного чи неофіційного працевлаштування. Також представник позивача зазначив, що відповідачем не надано доказів щодо правових підстав проживання у кімнаті гуртожитку, у якій дитину зареєстровано не було.

09 грудня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 надала суду додаткові заперечення, відповідно до яких зазначила, що підставою виникнення права користування кімнатою у гуртожитку є договір найму та в цілому наполягала на своїх доводах проти задоволення позову до нього, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви, пояснила, що на даний час проживає з іншим чоловіком, з яким бажає створити сім`ю; останній раз відвідувала дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 , на даний час не знає як буде виховувати дитину; надала суду акти про встановлення факту проживання та обстеження житлових умов; офіційно не працює.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовної заяви, пояснив, що зараз проживає у власній кімнаті з співмешканкою, яка має двох дітей від попереднього шлюбу, офіційно не працює, останній раз бачив дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 , стверджував, що має намір розлучитися з відповідачкою ОСОБА_2 , а потім одружитися з співмешканкою, яка буде виховувати своїх дітей та дитину ОСОБА_4 , заперечував проти позбавлення батьківських прав відносно нього та стягнення аліментів.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно зі ст.3 «Конвенції про права дитини» прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тлумачення цих норм права дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 631/2406/15-ц , від 29 листопада 2019 року № 127/23281/18 та від 6 травня 2020 року у справі №753/2025/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис за №705 (а.с.10).

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Як вбачається з Наказу №69 від 03 грудня 2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 взятий на облік, як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах, зокрема зазнала фізичного насильства (а.с.11).

Підставою для взяття дитини на облік стало повідомлення з Чечелівського ВП ДВП від 01.12.2018 року та 03.12.2018 року. Згідно їх інформації, 01.12.2018 року о 17.13 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.12.2018 року близько 17:10 годин за адресою: АДРЕСА_1 , повідомила сусідка, що батько ОСОБА_3 б`є свою 8-ми місячну дитину. Прибувши на виклик на місці вже була швидка медична допомога. Зі слів заявниці, хлопчик не має належного догляду, постійно голодний, роздягнений, батько б`є його, кричить. Батько не працює, часто знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Факт того, що у дитини травма, батько не заперечував, сказав що це сталося близько 2 тижнів тому назад, швидку медичну допомогу не викликали, тому що не хотіли. Дитину було доставлено до КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР та згідно довідки лікаря встановлено діагноз: закритий перелом лівого стегна зі зміщенням. За поясненням батьків, тілесні ушкодження дитина отримала так як упала за місцем мешкання. За даним фактом слідчим відділом Чечелівського ВП ДВП вищезазначена подія внесена до ЄРДР за ч.1 ст. 122 КК України.

Відповідно до постанови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2019 року №204/1990/19 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків (а.с.28).

Дитина з 01.12.2018 по 22.12.2018 разом з матір`ю перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР». З 22.12.2018 року по 28.03.2019 року дитина разом з матір`ю перебували у комунальному закладі «Дніпропетровський міський соціальний центр матері та дитини» Дніпропетровської міської ради

Згідно листа КЗ «Дніпровський міський соціальний центр матері та дитини» ДМР від 18.03.2019 року №518 ОСОБА_2 неодноразово поверталася до закладу несвоєчасно із запізненням на 8 годин, залишала власну дитину в закладі більше ніж на 6 годин, не турбуючись неї. ОСОБА_2 не вміє проявляти материнських почуттів, допускає безвідповідальне ставлення по відношенню до дитини, не усвідомлюючи наслідки такої поведінки

28.03.2019 ОСОБА_2 разом з сином самовільно пішла з КЗ «Дніпропетровській міський соціальний центр матері та дитини» Дніпропетровської міської ради» у невідомому напрямку. За грубе та систематичне порушення Правил внутрішнього розпорядку центру ОСОБА_2 було відраховано (наказ № 34 від 29.03.2019).

29.03.2019 дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено з адреси: АДРЕСА_2 як дитину, яка залишилася без батьківського піклування та доправлено до КЗ «ДМДКЛ № 2» ДМР» за адресою: вул. В. Антоновича, 29 м.Дніпро. Після медичного обстеження дитину було переведено до КЗ «Дніпропетровський дитячий будинок дитини» ДОР» на підставі рішення виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 18.12.2018 №196/2 «Про влаштування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у КЗ «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» ДОР». 03.05.2019 матері та батькові було надано згоду на відвідування дитини в КЗ «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» ДОР».

Відносно ОСОБА_2 особовим складом СП з ЮП Чечелівського ВП ДВП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЛПР18 № 015409 від 20.02.2019 року, по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП винесена постанова Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська від 10 червня 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184 КУпАП і зазначено, що з 01.12.2018 року по 20.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_2 не виконувала свої батьківські обов`язки по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого, дитина має проблеми зі здоров`ям, так як ОСОБА_2 неспроможна належним чином дбати про дитину, не сприяє її одужанню своєю безвідповідальною поведінкою.

Батьки продовжують вести невпорядкований спосіб життя (який було озвучено на телеканалі «СТБ» в телепередачі «Один за всіх» ефір від ІНФОРМАЦІЯ_7). На даний момент мати продовжує часто залишати адресу проживання, не повідомляючи про це ні чоловіка, ні спеціалістів УССД та ЦСССДМ. Батьки не усвідомлюють наявність проблем, не визнають свого низького батьківського виховного потенціалу.

Відповідно до постанови від 17.07.2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018040680002078 від 02.12.2018 року встановлено, що 14.12.2016 року до Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_3 із заявою про крадіжку мобільного телефону; 10.01.2017 року до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_3 із заявою про вчинення конфлікту із сусідом; 09.09.2016 року до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_3 із заявою про те, що за адресою: АДРЕСА_2 невідомий чоловік вибиває двері; 12.11.2017 року до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровсь області звернувся ОСОБА_3 із заявою про завдання фізичного болю останньому; 02.08.2018 року Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровської області надійшло повідомлення від ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_3 викрав у нього мобільний телефон (ЖЄО № 20541 - крадіжка); 11.02.2019 року до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровськ області надійшло повідомлення від ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 , про встановлення факту того, що ОСОБА_8 примушувала свою доньку ОСОБА_2 займатися проституцією; 07.04.2019 року до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровськ області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 , пішла з дому та не виходить на зв`язок; 24.04.2019 року до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровсьі області надійшло повідомлення від ОСОБА_15 про те, що її донька - ОСОБА_2 знаходиться з невідомими чоловіками. В вересні 2019 року батько в стані алкогольного сп`яніння повідомив УССД та ЦСССДМ, що має намір скоїти самогубство, оскільки ОСОБА_2 вже не проживає з ним і має намір проживати зі співмешканцем.

Згідно ч.4 ст.164 Сімейного кодексу України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Встановлено, що з 05.12.2018 року сім`я ОСОБА_10 перебуває під соціальним супроводом ЦСССДМ Чечелівської районної у місті Дніпрі ради. Згідно останньої інформації ЦСССДМ від 03.10.2019 вих. № 654 після вибуття ОСОБА_2 з центру матері та дитини, 05.04.2019 року дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було влаштовано до комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» за адресою: АДРЕСА_3 , де перебуває по теперішній час на повному державному утриманні. З сім`єю продовжувалась робота, щодо профілактики дисгармонії сімейних відносин та недоліків, наголошено на обов`язкове, згідно плану соціального супроводу сім`ї проходження курсу занять з психологом програмами: «Батьківство в радість», «Виховання без ляпасу» та «Управління гнівом», курс занять складає 12 модулей з яких ОСОБА_2 відвідала - 5 занять ОСОБА_3 - 3. ОСОБА_3 зловживає алкоголем, неодноразово телефонував фахівцям в стані алкогольного сп`яніння. Дитину не відвідує. Спеціаліст зосередила його увагу на важливості усвідомлення правових та соціальних норм, які є запорукою успішної ресоціалізації та емоційної стабільності. Наголошено про формування відповідальності за власну поведінку, навчанню продуктивному спілкуванню, яке не принижує інтереси інших - без конфронтації та агресії, було проведено анкетування на виявлення ситуативної та особистої тривоги. Для попередження проявів асоціальної поведінки були надані практичні рекомендації, щодо формування та розвитку соціальних компетенцій, адаптування до нової життєвої ситуації через активізацію сильних сторін особистості, самореалізацію в трудовій діяльності.

Як вбачається з листа ЦСССДМ та було встановлено судом, на даний час ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 однією сім`єю не проживає, ОСОБА_2 мешкає з новим співмешканцем в с.Миколаївка, Миколаївської області, офіційно не працює, дитину не відвідує; ОСОБА_3 проживає зі співмешканкою, яка має від попереднього шлюбу двох дітей. В листі зазначено, що на теперішній час сім`я знаходиться на стадії розлучення. Враховуючи вищезазначене ЦСССДМ зазначає про доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04.10.2019 розглянуто питання про доцільність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав та вирішено за доцільне позбавити їх батьківських прав відносно дитини.

Все вищевикладене, а також відсутність комплексних дій з боку батьків щодо повернення дитини свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злісно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до Акту виходу у родину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , від 13.03.2020 року, здійсненого завідувачем сектору правового забезпечення управління-служби у справах дітей виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради Волошенюк Г.С., головним спеціалістом, юристом сектору правового забезпечення управління-служби у справах дітей виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради Медведєвою В.О ., санітарний стан кімнати на момент виходу задовільний. У кімнаті з меблів є: шафа для одягу, полиці, диван; з побутової техніки є: холодильник, два телевізори, комп`ютер, пральна машинка-старого зразка, все у робочому стані. ОСОБА_3 повідомив, що працює неофіційно вантажником в ТОВ «Малбі фудс» за адресою: вул. Марії Кюрі, буд. 5 , отримує заробітну плату у розмірі 15900 грн. З його слів, його дружина ОСОБА_17 з 17.09.2019 продовжує мешкати зі співмешканцем в Петропавлівському районі. Комісія прийшла до висновку, що житлово-побутові умови за адресою: АДРЕСА_2 - задовільні. На момент обстеження кімнати вдома перебував ОСОБА_3 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння, про що свідчили порушення мови та координації рухів. В кімнаті на столі були дві чарки, в відрі для сміття - пляшка з-під горілки.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 03.07.2020 року, Комісією у складі фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Чечелівської районної у місті Дніпрі ради ОСОБА_20, головного спеціаліста, юриста управління-служби у справах дітей виконкому Чечелівської районної у місті Дніпрі ради Медведєвої В.О. здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 . На момент обстеження кімнати вдома перебував ОСОБА_3 , який не допустив комісію до обстеження житлово-побутових умов, пояснивши це тим, що в нього перебуває співмешканка з 11-річним сином. На прохання комісії поспілкуватися з співмешканкою та дитиною, ОСОБА_3 відповів категоричною відмовою. ОСОБА_3 повідомив, що офіційно не працевлаштований. Комісія прийшла до висновку, що обстежити умови проживання не виявляється можливим.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому їх необхідно позбавити батьківських прав.

Крім того, факт ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 - головний спеціаліст управління служби у справах дітей виконкому Чечелівської районної у м.Дніпрі ради, зазначила, що працює у службі з 2013 року, відповідачів знає ще до народження ОСОБА_4 , оскільки останні зверталися до служби за допомогою, тому що молодша сестра ОСОБА_2 жила з ними, мати ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав щодо молодшої сестри. В грудні 2018 року надійшло повідомлення про вчинення фізичного насильства щодо дитини, батько неодноразово перебував в стані алкогольного сп`яніння, дитину відвезли у лікарню, де мати перебувала з нею, згодом було виявлено, що ОСОБА_2 часто залишала дитину на п`яного батька та бабусю, коли стало відомо про насильство щодо дитини була зібрана комісія, запропонували влаштувати ОСОБА_2 і дитину у центр матері та дитини, де вона перебувала 3 місяці, батьки не виконують батьківські обов`язки та проживають окремо, не створюють умови для дитини, у кожного є співмешканці, періодично в кімнаті відповідача проживає мати ОСОБА_2 із співмешканцем, яка була позбавлена батьківських прав, відповідачі офіційно не працевлаштовані. Спочатку перебування ОСОБА_2 з дитиною в центрі все було добре, однак згодом до центру під`їзжали невідомі люди та забирали ОСОБА_2 саму або з дитиною. Свідок характеризує ОСОБА_3 також як поганого батька.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 - фахівець з соціальної роботи ЦСССДМ, зазначила, що з 07.09.2018 року родину відповідачів було взято на облік. ОСОБА_2 з дитиною знаходилась у відділенні травматології, потім їх було влаштовано в центр матері та дитини, де ОСОБА_2 неодноразово порушувала розпорядок центру, за що пізніше ОСОБА_2 було відраховано з центру. ОСОБА_4 було влаштовано в центр дитини, де дитина перебуває по теперішній час. Під час спроби обстеження квартири ОСОБА_3 не допустив працівників органу опіки. ОСОБА_2 після влаштування дитини до центру не приходила до нього, батько ОСОБА_3 останній раз був ІНФОРМАЦІЯ_5, батько зловживає алкоголем, неодноразово телефонував та погрожував самогубством. ОСОБА_3 проходив психологічні курси, але не до кінця.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, данні про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Суд критично сприймає доводи відповідача ОСОБА_3 , як на підставу збереження батьківських прав, з приводу тих обставин, що він має інтерес до дитини, відвідував його, знаходиться в процесі працевлаштування та має житло, та надані акти про обстеження житлових умов та договір найму, оскільки зазначені обставини жодним чином не спростовують систематичне невиконання ним батьківських обов`язків протягом майже 2 років, ОСОБА_3 у свої поясненнях сам зазначав, що останнього разу приходив до дитини ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто більше 4 місяців тому, відповідач офіційно не працює будь-яких доказів спроб офіційного працевлаштування суду не надано, факти зловживання алкогольними напоями не спростовано, також не надано будь-яких доказів щодо процесу оформлення прав на кімнату у гуртожитку (власності чи користування), оскільки наданий договір найму від 2013 року передбачає право проживання відповідача лише на час працевлаштування в ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод», проте, останній, на теперішній час на заводі не працює. Також безпідставними є твердження відповідача ОСОБА_3 щодо наявності у нього можливості виховувати та забезпечувати дитину з новою співмешканкою, оскільки дані твердження жодними доказами не підтверджено (влаштування на роботу, довідок про доходи, доказів звернення за медичною допомогою щодо лікування від алкоголізму, тощо).

Також є безпідставними посилання відповідачки ОСОБА_2 , як на підставу для відмови у позові, на проживання зі співмешканцем та знаходження на його утриманні, оскільки ніяк не спростовують факти невиконання нею своїх батьківських обов`язків, окрім того, відповідачка в судовому засіданні зазначила, що не знає як буде виховувати дитину в подальшому.

В судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідачів у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками, на що додатково вказує протиправна бездіяльність відповідачів під час отримання дитиною тяжкої травми 01.12.2019 року , незалежно від джерела її отримання, яка виразилася у свідомому незверненні за медичною допомогою для дитини протягом тривалого часу.

Емоційний зв`язок між відповідачами та дитиною фактично відсутній, відповідачі не виявляють до свого сина батьківського піклування, мати та батько не відвідують диниту більше 4 місяців, долею дитини не цікавляться.

Перелічені вище докази, а також відсутність позитивних змін у родині, яка фактично розпалася, оскільки відповідачі проживають окремо, на протязі 2018-2020 р.р., відсутність дієвих кроків з боку гр.гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо повернення дитини з державного закладу для подальшого виховання, факт свідомого ненадання медичної допомоги дитині, яку потребувала дитина, в своїй сукупності поза всяким розумним сумнівом свідчить про злісне ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків, а також про те, що дитина їм не потрібна. Наведене знаходить свій прояв в тому, що відповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляють інтересу до його внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ним освіти та більше того, допускають випадки фізичного насильства у відношенні малолітньої дитини та виявляють байдуже ставлення до фізичних травм та страждань дитини.

Суд приходить до висновку, що за встановлених обставин, ОСОБА_4 не може бути повернутий у сім`ю, бо в цій сім`ї існувала реальна загроза для його життя та здоров`я, особливо враховуючи його малолітній вік, окрім того, зазначена сім`я фактично не існує, оскільки батьки дитини проживають окремо та мають співмешканців.

Згідно ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування № 941 від 08.10.2019 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і суд, з урахуванням встановлених обставин, не вбачає підстав ставити такий висновок під сумнів (а.с.5).

Наведені обставини в своїй сукупності є підставою для позбавлення відповідачів батьківських прав щодо дитини і, на підставі викладеного, таке позбавлення батьківських прав є необхідним та відповідає найвищим інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки відповідачі є батьками малолітньої дитини, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дитини між сторонами у справі досягнуто не було, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому, згідно ст.184 СК України розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд має врахувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини та сторін, той факт, що дитина потребує утримання, та те, що відповідачі є працездатними, не надали суду доказів про наявність у них непрацездатних дружин, батьків, дітей та про проведення з них стягнень на утримання зазначених осіб.

Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 768,40 грн. з кожного на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 164, 150 СК України, п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 133, 141, 258-259, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради (місцезнаходження: 49006, м.Дніпро пр.Пушкіна, буд.65, ЄДРПОУ: 04052488) в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09.10.2019 року до досягнення дитиною повноліття на користь закладу чи особи, куди її буде влаштовано.

Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09.10.2019 року до досягнення дитиною повноліття на користь закладу чи особи, куди її буде влаштовано.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення про стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 судового збору на користь держави по 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп., з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В. Токар