Ухвала суду № 90823003, 06.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 серпня 2020 року м. Київ №320/2635/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Лиманюк О.В.,

представника третьої особи - Золотухіної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання позивача про об`єднання адміністративних справ в одне провадження, яке подане в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національна поліція України, про визнання дій протиправними, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національна поліція України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 52 дні оплачуваної відпустки за 2016 -2017 роки;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 за невикористані ним у 2016 - 2017 роках оплачуваної відпустки в кількості 52 дні грошові кошти у сумі 16658 грн. 20 коп.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки виплати йому грошової компенсації за невикористані 52 дні оплачуваної відпустки за 2016 - 2017 роки, з 18 травня 2018 року по день фактичного розрахунку, виходячи із його середньомісячного заробітку.

Згідно з ухвалою від 23.03.2020, суд відкрив провадження в адміністративній справі., визначив, що справа буду розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначив судове засідання.

29 травня 2020 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить вирішити питання про об`єднання адміністративних справ №320/2551/20, №320/2635/20, №320/2638/20 в одне провадження та відповідно до статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України направити до Верховного Суду, як суду першої інстанції, для винесення зразкового рішення. Клопотання мотивоване тим, що адміністративні справи №320/2635/20, №320/2638/20, №320/2551/20 перебувають у провадженні Київського окружного адміністративного суду, позовні вимоги є ідентичними, відповідачем у даних справах є Головне управління Національної поліції у Київській області.

У судовому засіданні 06.08.2020 позивач підтримав дане клопотання, представник відповідача щодо зазначеного клопотання позивача поклався на розсуд суду, представник третьої особи - заперечив.

Вирішуючи питання про об`єднання справ в одне провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до частини другої цієї ж статті, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Частиною третьою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Положення частини сьомої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану оплачувану відпустку та середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку виплати грошової компенсації. Водночас, суд зазначає, що у зазначених позивачем справах хоча і заявлено однорідні позовні вимоги, які врегульовані одними й тими самими нормами законодавства, проте вони не мають нерозривного зв`язку між собою, в означених справах відсутня тотожність підстав заявлених позовних вимог, а саме фактичних обставин, на яких позивачі обґрунтовують свої вимоги. Предмети оскарження у цих справах різними.

Позовні вимоги можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. При обранні способу захисту прав та інтересів, які позивачі вважають порушеними, останні скористались правом на заявлення окремих позовних вимог про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень та скасування виданого ним наказу у відповідних частинах.

При цьому, положення статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають обов`язку об`єднання справ за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Таким чином, об`єднання справ є правом, а не обов`язком суду.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що відсутні підстави для об`єднання справи №320/2635/20 в одне провадження з адміністративними справами №320/2638/20 та №320/2551/20.

Щодо клопотання про та направлення зазначених справ в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

Типовими адміністративними справами є адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги (п. 21 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, з аналізу положення частини першої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що для наявності підстав звернення суду першої інстанції з поданням до Верховного Суду про розгляд справи як зразкової необхідне дотримання вимог щодо їх типовості, тобто тотожності суб`єктного складу, підстав та предметів позовів, а також їх кількісна ознака.

Водночас, позивач у клопотанні не вказав конкретних типових адміністративних справ та доцільності їх передачі на розгляд Верховному Суду, як суду першої інстанції.

Суд звертає увагу на те, що наявність у провадженні одного суду декількох схожих справ не може свідчити про необхідність/доцільність звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з таких як зразкової, оскільки, за таких обставин, виходячи з положень пункту 22 частини першої статті 4 та на підставі частини першої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України під визначення типових підлягала б велика кількість справ, що знаходяться у провадженні суду, що не відповідає завданню інституту зразкової справи та не забезпечить єдність судової практики.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Колегії касаційного адміністративного суду в ухвалах у справах №0640/4481/18 від 24.10.2018, №0640/4409/18 від 02.11.2018, №826/3783/18 від 22.08.2018.

Інститут зразкових рішень запроваджений з метою підвищення ефективності правосуддя шляхом розвантаження судів та спрощення процедури розгляду справ. Винесення зразкового рішення потребують справи, у яких існує спір у правовідносинах, які виникли, насамперед, внаслідок нового чи зміненого правового регулювання у певній сфері суспільних відносин, що, в свою чергу, зумовлює необхідність скерування практики застосування таких змін з метою їх правильного сприйняття і реалізації.

Ураховуючи, що положенням частини першої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено саме право, а не обов`язок суду на звернення до Верховного Суду про розгляд справи як зразкової, беручи до уваги, що позивач не надав достатніх обґрунтувань щодо кількості типових адміністративних справ та доцільності їх передачі на розгляд Верховному Суду як суду першої інстанції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача щодо звернення до Верховного Суду для ухвалення зразкового рішення.

Керуючись статтями 172, 243, 248, 256, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання позивача про об`єднання адміністративної справи №320/2635/20 в одне провадження з адміністративними справами №320/2638/20, №320/2551/20, та направлення справи в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Басай О.В.