Ухвала суду № 90819603, 20.07.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24658/17

Провадження № 4-с/761/160/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Шевченківськийрайонний суд м. Києва в складі:

головуючогосудді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Ганущака А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на діїприватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфименка Дениса Олеговича при відкритті виконавчого провадження та визнання постанови неправомірною, стягувач: Приватна акціонерна компанія «ДТЕК Київські електромережі», -

в с т а н о в и в :

02.07.2019 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва надійшла скарга боржника ОСОБА_1 , в якій він просив суд: визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Дениса Олеговича про відкриття виконавчого провадження № 59352217 13.06.2019 року, винесеного на підставі виконавчого листа № 761/24658/17 від 21.03.2019 року; винести ухвалу про відсутність державних символів самостійної української держави України на печатці та офіційному бланку нікчемної постанови не конституційним органом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва і направити його до Верховної ради України до негайного виконання порушеної статті 20 Основного закону прямої дії - Конституції України і прийняття Закону України про опис і порядок використання Державного Герба України; надіслати ухвалу стосовно порушення законодавства, а саме невиконання ст. 20 Конституції України та використання неіснуючих Державних символів самостійної Української держави України Державної казначейської служби України, що містить ознаки кримінального правопорушення повалення конституційного ладу держави Україна прокурору або органу досудового розслідування, яких зобов`язати надати суду відповідь про вжиті ними заходу у визначеній в окремій ухвалі строк; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Дениса Олеговича у подальшому утримуватись від використання печатки на офіційних бланках з зображенням не Державного герба самостійної української держави України до прийняття Верховною Радою України Закону України про Державні символи самостійної української держави України за ст. 20 Конституції України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва скаргу боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О. при відкритті виконавчого провадження, стягувач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» було залишено без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.

Зазначена ухвала мотивована тим, що згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення ст. 121 ЦПК України (ст. 185 в новій редакції Кодексу).

Разом з тим, всупереч вищенаведеному, зміст скарги не містить жодних посилань на норми Закону України «Про виконавче провадження», які, на думку заявника, були порушені приватним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.

Більш того, вимоги скарги, викладені в п.п. 3-5 її прохальної частини, стосуються вимог про право, які, враховуючи роз`яснення, викладені в п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», не можуть бути предметом розглядом в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Про судовий контроль за виконанням судових рішень».

Крім того, в порушення вимог ст. 177 ЦПК України, до скарги не додано її копії та копій усіх доданих до неї матеріалів для надіслання їх стягувачу.

29.07.2019 року заявник ОСОБА_1 подав через канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва заяву про виконання ухвали суду від 04.07.2019 року, до якої долучив уточнену скаргу на постанову приватного виконавця від 29.07.2019 року (а.с. 12).

Відповідно до даної скарги скаржник просить суд: визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О. від 13.06.2019 року про стягнення з боржника 61 166,51 грн.

Із змісту скарги вбачається, що скаржник вважає постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О. від 13.06.2019 року, винесеної на підставі виконавчого листа № 761/24658/17, виданого 23.03.2019 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 61 166,51 грн. незаконною та необґрунтованою, оскільки приватний виконавець не зазначив, на підставі яких правовстановлюючих документів він діє (ліцензія, свідоцтво, наказ, чи інших дозвільних документів виданих уповноваженими державними органами). Заявник вважає, що посилання приватного виконавця у постанові про відкриття виконавчого провадження на статті 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» не дає йому права вчиняти виконавчі дії, оскільки ними передбачено порядок вчинення виконавчих дій.

Також скаржник вважає оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження незаконною та необґрунтованою, оскільки у вступній частині постанови зазначено дослівно «розглянуто заяву про примусове виконання», однак не вказано хто подав таку заяву; мотивувальна частина взагалі не викладена та не зрозуміло, що ж встановив приватний виконавець, окрім заповнення «якогось бланку» із зазначенням незрозумілих реквізитів; приватним виконавцем не названо норму права на підставі якої він стягує із боржника 6116,65 грн. виконавчий збір/основну винагороду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О. при відкритті виконавчого провадження та визнання постанови неправомірною, стягувач: ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» повернуто заявнику, оскільки станом на 01.08.2019 року заявник не усунув вказані в ухвалі від 04.07.2019 року недоліки в повному обсязі, а саме: не надав копій всіх документів, що додаються до скарги, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у розгляді справи, як це передбачено ч.1 ст.177 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2019 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа надійшла з Київського апеляційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва 03.06.2020 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 05.06.2020 року вказана скарга розподілена для розгляду судді Пономаренко Н.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2020 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О. при відкритті виконавчого провадження та визнання постанови неправомірною, стягувач: ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2020 року.

Заявник ОСОБА_1 , приватний виконавець Єфіменко Д.О. та представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що про день, час і місце розгляду справи повідомлялись своєчасно і належним чином шляхом направлення судових повісток учасникам судового розгляду за адресами, зазначеними заявником ОСОБА_1 у скарзі на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О.

Частиною 1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Жодних повідомлень про зміну місцезнаходження чи місця проживання заявника на адресу суду не надходило, окрім того, дані про офіційну електронну адресу, чи будь-які інші засоби зв`язку, як заявника, так і приватного виконавця Єфіменка Д.О., матеріали справи не містять.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Ковенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене, оскільки судом направлялись учасникам судового розгляду судові повістки за адресою, зазначеною заявником у скарзі, заявник про зміну місця свого проживання суд не повідомляв та, враховуючи строки розгляду справ даної категорії, передбачені ч. 1 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторін за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/24658/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 61 166,51 грн. 21.03.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист.

На підставі зазначеного виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. 13.06.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відомості про приватних виконавців України містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, ведення якого забезпечує Міністерство юстиції України.

Виходячи із положень ст. 23Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про:1) прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) приватного виконавця;2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця;3) номер посвідчення;4) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність;5) офіс приватного виконавця;6) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму;7) зупинення діяльності приватного виконавця;8) дату та номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення;9) дату та номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності;10) прізвище, ім`я та по батькові помічників приватного виконавця (у разі їх наявності).

Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів.

За приписами ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Приватний виконавець має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлюються Міністерством юстиції України.

Таким чином, будь-яка особа щодо повноважень приватного нотаріуса може пересвідчитись, звернувшись до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення, зокрема, постанов.

Перелік реквізитів, які містить постанова як окремий документ, затверджений наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5(у редакції наказу Міністерстваюстиції України29.09.2016 № 2832/5)«Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» (далі Інструкція).

Дана Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «"Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 7 Інструкції Розділу 1 постанова, в тому числі постанова про відкриття виконавчого провадження, містить такі обов`язкові реквізити:

номер виконавчого провадження;

вступну частину із зазначенням:назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа;

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене;

мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

резолютивну частину із зазначенням:прийнятого виконавцем рішення;

строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

Суд, дослідивши оскаржувану постанову, прийшов до висновку, що її зміст відповідає вимогам п. 7 Розділу 1 Інструкції, а саме: в постанові зазначено номер виконавчого провадження; у вступній частині зазначено назву постанови, дату видачі постанови та місце її винесення; прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;назву виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивну частину документа; в мотивувальній частині зазначені мотиви, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на нормиЗакону України «Про виконавче провадження», на підставі яких винесено постанову, а саме: ст. 3 «Рішення, що підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи», ст. 4 «Вимоги до виконавчого документа», ст. 24 «Місце виконання рішення», ст. 25 «Особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп», ст. 26 «Початок примусового виконання рішення», ст.27«Виконавчий збір». Також оскаржувана постанова містить наступні реквізити, а саме: резолютивну частину із зазначенням прийнятого виконавцем рішення;строк і порядку оскарження постанови.

Суд вважає безпідставними доводи заявника, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою в зв`язку з тим, що приватний виконавець не зазначив, на підставі яких правовстановлюючих документів він діє, оскільки, виходячи із вищезазначених положень, чинним законодавством не передбачено зазначення в будь-якій постанові, прийнятої в рамках виконавчого провадження, на підставі яких документів приватний виконавець здійснює свою діяльність.

Також не заслуговують на увагу твердження заявника, що із оскаржуваної постанови не зрозуміло, хто подав таку заяву на примусове виконання, оскільки, виходячи із положень ст. 26 Закону, із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що заявником на примусове виконання виконавчого листа №761/24658/17 від 21.03.2019 року є стягувач - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Що стосується доводів заявника, що приватним виконавцем не названо норму права на підставі якої він стягує із боржника 6116,65 грн. виконавчий збір/основну винагороду, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.

У відповідності до ч. 3 ст. 45 Закону основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, оскільки основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, порядок стягнення якого передбачений ст. 27 Закону, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови є посилання на ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження, на підставі якої приватний виконавець прийняв рішення про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 6116,65 грн.

У відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Також, як зазначено в ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. КиєваЄфіменка Дениса Олеговича, заінтересована особа:Приватна акціонерна компанія «ДТЕК Київські електромережі», є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-82, 131, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд

у х в а л и в :

в задоволенні скарги ОСОБА_1 на діїприватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфменка Дениса Олеговича при відкритті виконавчого провадження та визнання постанови неправомірною, стягувач: Приватна акціонерна компанія «ДТЕК Київські електромережі» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Повний текст виготовлений 24.07.2020.

Суддя: