Рішення № 90813554, 06.08.2020, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

06 серпня 2020 рокуСправа № 322/557/20

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача – адвоката Котова О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Шеки Володимира Анатолійовичатретя особа:Департамент патрульної поліціїпро:визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

19.06.2020 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений адміністративний позов, в якому позивач просила:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАМ № 2665272 від 10 червня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення, у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначила таке.

За твердженням позивача, 10 червня 2020 року, близько 14 год. 44 хв., по Набережній магістралі в м. Запоріжжі Запорізької області, позивач керувала автомобілем RENAULT MEGANE, номерний знак НОМЕР_1 , та була зупинена поліцією. Підійшовши до транспортного засобу позивача, інспектор поліції, нічого не пояснивши, потребував у позивача посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль. Потім інспектор поліції пояснив позивачу, що вона перевищила швидкість руху у населеному пункті, проте позивач з його твердженнями була категорично не згодна, адже достеменно знала, що рухалася зі швидкістю близько 50 км/год. Після цього, позивач потребувала у працівника поліції відео або фотозйомку руху її автомобіля, на що працівник поліції лише повідомив її, що фіксування правопорушення відбулося за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam Lti, але зйомки автомобіля не показав. Позивач стверджує, що вона вирішила скористатися своїм законним правом на юридичну допомогу адвоката, про що повідомила інспектору поліції. Але інспектор поліції пояснив, що він не буде чекати поки адвокат прибуде на місце її зупинки з смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, і одразу, не роз`яснюючи позивачу права та не додержуючись процедури розгляду адміністративної справи, виніс оскаржувану постанову.

Позивач вважає, що її права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, були грубо порушені інспектором поліції та взагалі зачитані не були, зокрема було порушено право користуватися юридичною допомогою адвоката при розгляді справи.

Виходячи з вищенаведеного, на думку позивача, інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області Шека В.А. при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та значно перевищив свої службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, а відтак постанова була винесена при неповному з`ясуванні обставин справи про адміністративне правопорушення з порушеннями норм процесуального права, є необґрунтованою, а отже – незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 22.06.2020 було відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач подав відзив на позов у встановлений судом строк, з урахуванням положень п. 3 розділу VI КАС України та п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-ІХ.

У відзиві на позов відповідач зазначив таке.

Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Під час несення служби в м. Запоріжжі 10.06.2020 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam 000549 було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу RENAULT MEGANE з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 (вісімдесят) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Керуючись п. 1 ч. 1. ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки водій порушив Правила дорожнього руху, відповідач прийняв рішення про зупинення вищевказаного транспортного засобу для з`ясування всіх обставин по справі. Зупинивши автомобіль під керуванням позивача, представившись згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», була наголошена причина звернення, а саме те що водій порушив вимоги ПДР України.

На думку відповідача, обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, та представник третьої особи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2665272 від 10.06.2020, складеною інспектором УПП в Запорізькій області Шекою Володимиром Анатолійовичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

У постанові серії ЕАМ № 2665272 від 10.06.2020 зазначено такі фактичні обставини вчиненого проступку: «10.06.2020 14:44:10 (м. Запоріжжя, Набережна магістраль) водій, керуючи ТЗ, перевищив встановлене обмеження швидкості руху у 50 км/год, на 30 км/год та рухався зі швидкістю 80 км/год. (заміри швидкості руху проводились лазерним вимірювачем швидкості TruCam Lti 20/20 ТС 000549), чим порушив п. 12.4 ПДР – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год)».

До відзиву на позовну заяву відповідач додав диск з фото та відеозаписом подій. Проте, дослідивши наявні на диску файли (фото та відео), суд встановив неможливість ідентифікувати зафіксований на них транспортний засіб, оскільки якість зображення є такою, що не дозволяє розрізнити символи номерного знаку автомобіля.

Інших доказів учасники справи суду не надали.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частина перша ст. 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність, зокрема за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно з п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Надані відповідачем фото та відеозапис є неналежними доказами (ч. 1 ст. 73 КАС України) перевищення позивачем встановлених обмеженьшвидкості руху, оскільки з них неможливо встановити, що зафіксований лазерним вимірювачем швидкості TruCam транспортний засіб, є автомобілем позивача – RENAULT MEGANE з номерним знаком НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, матеріали справи не містять належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а позивач заперечує вчинення нею цього правопорушення. Отже подія і склад даного адміністративного правопорушення не були доведені відповідачем.

Посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме нероз`яснення їй прав та ненадання можливості скористатися правовою допомогою, судом не беруться до уваги, оскільки позивач жодним чином не підтвердила те, що нею заявлялося клопотання про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

За правилами ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2); розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 КАС України).

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 15.06.2020 № 214, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 420,40 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Також позивачем надано опис робіт від 06.08.2020, згідно з яким розмір витрат на правову допомогу склав 2 500,00 грн., розписка про отримання адвокатом зазначеної суми від позивача за надання правової допомоги. Водночас у п. 5.1 договору про надання правової допомоги № 11 від 15.06.2011, доданому до позовної заяви, гонорар адвоката визначений в розмірі 1000 грн., а доказів перегляду зазначеного гонорару в порядку, передбаченому цим Договором, позивач суду не надав.

Отже, з Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Шеки Володимира Анатолійовича – задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2665272 від 10 червня 2020 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області Шекою Володимиром Анатолійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення, у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

4. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.) витрат по сплаті судового збору та 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2020 року.

Суддя С.С. Гасанбеков