Рішення № 90813381, 09.07.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/9640/14-ц

Провадження № 2/333/22/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Носаченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року позивач - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 378 грн. 72 коп. та судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп., посилаючись на те, що 23.08.2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами Банку, складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Вищевказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Однак, ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме: не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків, у зв`язку з чим станом на 19.11.2014 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 22 378 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 14 358 грн. 98 коп. - заборгованість за кредитом; 6 078 грн. 90 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 399 грн. 00 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 041 грн. 84 коп. - штраф (процентна складова), тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (Т. 1 а.с. 2-4).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2014 року відкрито провадження у справі (Т. 1 а.с. 41).

29.01.2015 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Леліков С.О. надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі за недоведеністю. В обґрунтування заперечень зазначив, що в анкеті-заяві не міститься жодної істотної умови кредитного договору, терміну, процентної ставки тощо. Позивач зазначає, що кредит отриманий шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту, проте номер карти відсутній в позовній заяві, в анкеті, в розрахунку, та інших документах, що додані до позовної заяви. Тож на думку представника відповідача наявність чи відсутність картки в ОСОБА_1 взагалі не доведено позивачем. З наданих позивачем документів також не зрозуміло на якій підставі банк нарахував проценти та неустойку за договором, адже відсутній будь-який документ, що свідчив би про узгодження сторонами процентів неустойки. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, розпочинається з 20.02.2014 року, де ліміт встановлений рівний 0, а кредит начебто виданий в 2011 році. З даного розрахунку незрозуміло чому заборгованість на 19.11.2014 рік становить 14 358 грн. 98 коп., та чим являє собою дана величина - розмір ліміту. З розрахунку не можна побачити де відбулися зняття коштів особисто ОСОБА_1 , та яким чином відбувалися подальші нарахування. Процентна ставка у розрахунку 27,6 % не відповідає зазначеній у позовній заяві 30 %. Умови та правила, тарифи банку вважає такими, що жодним чином не свідчать про їх узгодження ОСОБА_1 саме в такій редакції. Розрахунок заборгованості не враховує вчинене ОСОБА_1 погашення наявності в нього кредитної карти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 27.01.2015 року у розмірі 11 600 грн. (Т. 1 а.с. 51-52).

29.01.2015 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Леліков С.О. надав суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати припиненим, у зв`язку з виконанням належним чином, кредитний договір № б/н від 23.08.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. В обґрунтування вимог зазначено, що 23.08.2011 року ОСОБА_1 отримав від банку кошти на загальну суму 11 600 грн. Свої зобов`язання ОСОБА_1 виконував належним чином, але через скрутний фінансовий стан періодично допускав прострочення платежу, але все ж таки хоча із запізненням, сплачував необхідні внески. На теперішній час позивач сплатив на рахунок відповідача за кредитним договором № б/н від 23.08.2011 року повну суму отриманого кредиту, що підтверджується квитанцією від 27.01.2015 року (Т. 1 а.с. 78-79).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2015 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору припиненим до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Т. 1 а.с. 96).

27.04.2015 року представник позивача за первісним позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду письмові пояснення на заперечення, в яких зазначив, що 05.09.2007 року між банком та ОСОБА_1 був оформлений кредитний договір про надання банківських послуг, згідно з яким останньому була видана кредитна карта. 23.08.2011 року карта за заявою клієнта була перевипущена. ОСОБА_1 в своїх запереченнях визнає, що отримав карту, визнає заборгованість, оскільки здійснив погашення в розмірі 11 600 грн. Протягом 7 років ОСОБА_1 користувався картою, таким чином прийнявши умови її користування. Останній перевипуск карти клієнтом був здійснений 20.02.2014 року (підтвердженням є фото клієнта з картою), у зв`язку з чим дата старту в розрахунку відповідає перевипуску, для підтвердження заборгованості клієнта. До перевиписку у виписці по рахункам вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово поповнював номер телефону клієнта, що підтверджує користування картою (Т. 1 а.с. 128-130).

20.05.2015 року представник відповідача за первісним позовом - адвокат Леліков С.О. надав суду письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що 23.08.2011 року ОСОБА_1 жодного разу кредитного договору не укладав, а лише заповнив анкету про уточнення анкетних даних, що відповідає п. 1.1.2.29.10 Умов, що додані банком. Договір про надання карткового кредиту був укладений ОСОБА_1 ще 05.09.2007 року. При цьому ним була отримана кредитна карта «Універсальна», за номером картки НОМЕР_1 , номер договору № SAMDNWFC00001795691. У подальшому ОСОБА_1 користувався цією карткою. 20.02.2014 року ОСОБА_1 отримав іншу картку серії «Голд» № НОМЕР_2 , номер договору той же самий № SAMDNWFC00001795691, який і був, що підтверджується довідкою представника банку № 30.1.0.0/2-20150422/2674 від 23.04.2015 року. При відкритті картки «Голд» банк повинен був перенести такий самий кредитний ліміт, який був на картці «Універсальна», який станом на 12.02.2015 року складав 11 573 грн. 13 коп. Також, ОСОБА_1 не згоден з інформацією про заборгованість надану банком, оскільки там міститься інформація про декілька кредитів, які банк намагається стягнути з ОСОБА_1 20.02.2014 року на картку «Голд» було встановлено кредитний ліміт 11 600 грн., при цьому, що на картці вже був негативний баланс у розмірі - 709 грн. 85 коп., який незрозуміло звідки взявся, адже ОСОБА_1 навіть ще не встиг фізично скористатися карткою при призначені кредитного ліміту у 00:00 год. Вважає, що заборгованість за картою «Універсальна» була погашена. ОСОБА_1 згоден частково з позовом в частині стягнення штрафу у фіксованому розмірі 500 грн. та 5 % від суми заборгованості, станом на день пред`явлення позову, а саме на 23.11.2014 року, що складає 667 грн. 21 коп., зважаючи на загальний показник заборгованості у розмірі 13 344 грн. 22 коп., загалом 1 167 грн. 21 коп. (Т. 1 а.с. 150-152).

20.05.2015 року представник відповідача за первісним позовом - адвокат Леліков С.О. надав суду уточнену позовну заяву, через подані стороною позивача за первісним позовом додаткових доказів по справі, просить визнати припиненим, у зв`язку з виконанням належним чином, кредитний договір № SAMDNWFC00001795691 (карта НОМЕР_2 ) укладений між ОСОБА_1 , та ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., зазначаючи при цьому, що розрахунки надані банком не у повній мірі відповідають об`єктивним обставинам, адже карткою Голд ОСОБА_1 , не користувався, що підтверджується виписками наданими банком, а на цю картку, яка лише була отримана ОСОБА_1 20.02.2014 року, була перенесена заборгованість за попередньою кредитною карткою «Універсальна» № НОМЕР_1 . Тотожність цих карток підтверджується довідкою представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 30.1.0.0/2-20150422/2674 від 23.04.2015 року щодо відкритого одного рахунку. Так, відповідно до розрахунку станом на 20.05.2015 року показник заборгованості за вказаним договором складав лише 3 233 грн. 20.05.2015 року ОСОБА_1 сплатив вказану заборгованість на картковий рахунок № НОМЕР_2 у повному обсязі, що підтверджується квитанцією, доданою за уточненої позовної заяви. Крім того, 20.05.2015 року ОСОБА_1 було направлено на адресу банку відповідне повідомлення про розірвання договору № SAMDNWFC00001795691 відповідно до п. 1.1.7.43 Умов та правил надання банківських послуг. Таким чином, вважає, що станом на 20.05.2015 року Бродовський повністю виконав всі свої зобов`язання перед банком за кредитним договором № SAMDNWFC00001795691 (карта НОМЕР_2 ) (Т. 1 а.с. 144-145).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» штраф у розмірі 500 грн. (фіксована частина), штраф у розмірі 667 грн. 21 коп. (процентна складова), а також судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено у повному обсязі, визнано припиненим, у зв`язку з виконанням належним чином, кредитний договір № SAMDNWFC00001795691 (карта НОМЕР_2 ), укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Т. 1 а.с. 170-171).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року по цій справі скасовано, позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 23.08.2011 року, визначену станом на 19.11.2014 року, у розмірі 22 378 грн. 72коп., із яких: 14 358 грн. 98 коп. заборгованість за кредитом, 6 078 грн. 90 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 399 грн. 00 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 1 541 грн. 84 коп. штрафи, а також 487грн. 20 коп. - компенсації судових витрат, а всього стягнуто 22 865 грн. 92 коп. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору припиненим залишено без задоволення (Т. 1 а.с. 205-207).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.06.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували, того, що заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 11 573 грн. 13 коп. була перенесена 20.02.2014 року з картки НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2 , обидві з яких видано за договором SAMDNWFC00001795691, згідно довідки наданої представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.04.2015 року № 30.1.0.0/2-20150422/2674. Крім цього не враховано погашення боргу згідно квитанції від 27.01.2015 року, якою підтверджується факт внесення ОСОБА_1 коштів у розмірі 11 600 грн., та квитанцією від 20.05.2015 року - на суму 3 233 грн. (а.с. Т. 1 а.с. 239-241).

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.2016 року справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд (Т. 2 а.с. 2).

13.09.2016 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що оскільки відповідач не погашає заборгованість, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.08.2011 року, яка станом на 25.07.2016 року складає 46 313 грн. 47 коп., з них: 17 303 грн. 01 коп. - заборгованість за кредитом; 25 128 грн. 87 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 200 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 181 грн. 59 коп. - штраф (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 1 378 грн. (Т. 2 а.с. 17-22).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2016 року позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду (Т. 2 а.с. 44), яка ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24.10.2017 року скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (Т. 2 а.с. 138-140).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2016 року за клопотанням представника відповідача за первісним позовом було призначено судово-бухгалтерську экспертизу (Т. 2 а.с. 69). За клопотанням експерта судом неодноразово було винесено ухвалу про витребування у сторін доказів.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2017 року за клопотанням представника ОСОБА_1 було призначено судово-економічну экспертизу (Т. 2 а.с. 150-151).

Згідно з висновком експерта № 284 від 27.06.2018 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором SAMDNWFC00001795691 (кредитна картка НОМЕР_2 ) станом на 20.05.2015 року складала 10 668 грн. 85 коп. (10 440 грн. 68 коп. - за тілом кредиту, в тому числі прострочена 2 031 грн. 99 коп.; 228 грн. 17 коп. - відсотки за користуванням кредитом по 20.05.2015 року, в тому числі прострочені 0 грн.). У зв`язку з недостатньою кількістю матеріалів проведення дослідження заборгованості ОСОБА_1 за період з 20.02.2014 року по день призначення експертизи не надається можливим (Т. 2 а.с. 199-205).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2018 року ухвалено продовжити слухання справи за правилами Глави 6 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017 року.

26.11.2018 року представник відповідача за первісним позовом надав суду уточнену позовну заяву, в якій просить визнати припиненим, у зв`язку із виконанням належним чином кредитного договору № SAMDNWFC00001795691, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». В обґрунтування зазначає, що в рахунок погашення за кредитним договором ним сплачено: 27.01.2015 року - 11 600 грн. 00 коп.; 20.05.2015 року - 3233 грн. 00 коп.; 29.09.2016 року - 256 грн. 09 коп. Крім цього, 19.02.2019 року представником ОСОБА_1 було подано клопотання про долучення доказів, а саме копії квитанції № 69 від 18.02.2019 року про сплату 10 668 грн. 85 коп.

Також, в уточненій позовній заяві посилався на заяву від 20.05.2015 року про розірвання кредитного договору у зв`язку з повним виконанням, яке направлене на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» рекомендованим листом (Т. 2 а.с. 217-219).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2019 року замінено правонаступника Банку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Свої інтереси довірив представляти адвокату Лелікову О.С., який надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні зустрічного позову наполягає, проти задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечує.

Заяв, клопотань про відкладення слухання справи суду не надано.

Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов до наступних висновків.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

23.08.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMDNWFC00001795691.

За цим договором ОСОБА_1 було видано кредитну картку НОМЕР_1 з терміном дії до серпня 2015 року.

Станом на 20.02.2014 року на картці був встановлений кредитний ліміт в розмірі 11 600 грн., при цьому станом на 12.02.2014 року поточна заборгованість по картці НОМЕР_1 складала 11 573 грн. 13 коп., при цьому зазначена заборгованість не обліковувалася як прострочена, що підтверджується виписками банку.

20.02.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для отримання іншого типу картки, на яку повинна бути переведена заборгованість за попередньою карткою.

Тотожність карток доводиться письмовою довідкою, наданою представником ПАТ КБ ««ПРИВАТБАНК» від 23.04.2015 року № 30.1.0.0/2-20150422/2674, відповідно до якої обидві картки видавалися за одним рахунком, а саме № SAMDNWFC00001795691, який і є кредитним договором.

20.02.2014 року ОСОБА_1 отримав іншу картку № НОМЕР_2 , при цьому заборгованість за попередньою карткою було перенесено на нову картку за заявою ОСОБА_1 .

Після цього на картці № НОМЕР_2 почала обліковуватися перенесена поточна заборгованість.

Термін дії картки складав до листопада 2017 року.

Не зважаючи на це, 03.21.2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою.

Постановою Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 було надано роз`яснення стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, уточнено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредиту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», не зважаючи, на триваючий термін дії картки змінило порядок і строк дії кредитного договору, скориставшись правом передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, при цьому втративши право на нарахування процентів та неустойки у подальшому.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору припиненим були заявлені станом на 20.02.2015 року - на дату направлення заяви про розірвання Договору.

Висновком судово-економічної експертизи, показаннями експерта ОСОБА_3 , яка була допитана в судовому засіданні, було встановлено, що станом на 20.02.2015 року покажчик заборгованості за карткою № 5168742326418849 складав 10 668 грн. 85 коп. (10 440 грн. 68 коп. - за тілом кредиту, в тому числі прострочена 2 031 грн. 99 коп.; 228 грн. 17 коп. - відсотки за користуванням кредитом по 20.05.2015 року, в тому числі прострочені 0 грн.).

Тобто, з висновку судового експерта слідує, що станом на 20.05.2015 року ОСОБА_1 необхідно було сплатити 10 668 грн. 85 коп. для повного погашення заборгованості за кредитним договором, при цьому ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» втратило право на нарахування процентів та неустойки з часу подання позову (03.12.2014 року), отже підстав вважати, що заборгованість у розмірі 10 668 грн. 85 коп. могла б збільшитись за рахунок процентів або неустойки відсутні. Таким чином, розмір заборгованості за кредитом 17 030 грн. 00 коп. та процентів зазначений в уточненій позовній заяві ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в розмірі 46 313 грн. 47 коп. не відповідає дійсності та суперечить висновкам судової експертизи.

Стосовно неустойки у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. 00 коп. та 18 587 грн. 90 коп. станом на 20.05.2015 року, згідно з висновками судової експертизи штрафів в такому розмірі не існувало, подальше їх нарахування не є законним.

Крім вищезазначених погашень, з метою погашення заборгованості після проведення судової експертизи 18.02.2019 року ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплачено 10 668 грн. 85 коп., тобто розмір заборгованості встановлений експертизою.

Таким чином, загалом, після подання позову про стягнення заборгованості ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було сплачено 25 757 грн. 94 коп., що є більшим показником ніж первісно заявлені позовні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про повне погашення за кредитним договором SAMDNWFC00001795691 (картка № НОМЕР_2 ) є обґрунтованою та доведеною.

Вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості є необґрунтованими та такими, що суперечать іншим матеріалами справи, зокрема висновками судової економічної експертизи.

Отже суд дійшов висновку що позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає залишенню без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору припиненим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормою ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умовами кредитного договору визначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст. ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до ст. ст. 598, 599 ЦК України є припинення зобов`язання.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором припиняється існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретного зобов`язального правовідношення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням зустрічного позову ОСОБА_1 з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір сплачений за подання зустрічного позову у розмірі 243 грн. 60 коп.

Стосовно стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на проведення судово-економічної експертизи суд зазначає, що останнім не надано доказів (квитанції, платіжного доручення та ін.), які підтверджують ним оплату експертизи та саме у якій сумі.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору припиненим - задовольнити.

Визнати припиненим, у зв'язку з виконанням належним чином, кредитний договір № SAMDNWFC00001795691 (картка № НОМЕР_2 ), укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570).

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09 липня 2019 року.

Суддя: В.Б. Кулик