Ухвала суду № 90812173, 04.08.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП№ 236/808/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2020 м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря - Безорчук А.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Макаренка С.П.,

захисника - Прядко Р.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лиман кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050420000048 від 18.01.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області, громадянина України, українця, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця мешкання, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, відносно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2020 року в провадження Краснолиманського міського суду Донецької області від Слов`янської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12020050420000048 від 18 січня 2020 року, по звинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та додані до нього документи: реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки обвинуваченого та захисника про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року кримінальне провадження прийнято до провадження Краснолиманського міського суду Донецької області.

В судовому засіданні 04.08.2020 року прокурором Лиманського відділу Слов"янської місцевої прокуратури Донецької області заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки до завершення досудового розслідуання за фактом застосування співробітниками Лиманського ВП Слов"янського ГУ НП в Донецькій області недозволених методів досудового розслідування під час отримання зізнавальних показів від ОСОБА_1 розгляд даного кримінального провадження неможливий. В той же час, наявні ризики, зазначені у ст. 177 КПК України : переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Прядко Р.А. проти заявленого клопотання не заперечували, оскільки розгляд справи до отримання відомостей за результатами розгляду заяви від Територіального управління ДБР у м.Краматорськ Донецької області вважали неможливим.

З"ясувавши думку сторін кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманих осіб у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

У відповідності до п. п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому. Норми ч. 2 ст. 186 КК України передбачають відповідальність за скоєння злочину, який за змістом ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. ОСОБА_1 раніше неодноразово був судимий за вчинення тяжких злочинів, обвинувачується в тому, що 17 січня 2020 року вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого (ч. 2 ст. 186 КК України).

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_1 з його слів в судовому засіданні - є фізично здоровим чоловіком середнього віку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, належних для себе висновків не зробив, повторно скоїв діяння, яке містить ознаки тяжкого злочину проти власності. За скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, встановлена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. ОСОБА_1 не має визначеного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, певний час жив на залізничному вокзалі станції «Лиман» та у «друзів» у м. Слов`янську Донецької області, прямує до м. Маріуполь, в якому вважає, що має родину, однак через відсутність коштів не має можливості туди виїхати залізничним транспортом впродовж тривалого часу. Слідчий суддя враховує на фоні складної суспільно-політичної обстановки на території Донецької області високу імовірність можливого продовження підозрюваним протиправної поведінки у подальшому, існування можливості для підозрюваного виїхати на територію, що є тимчасово непідконтрольною державній владі України.

Також слідчий суддя відзначає існування з боку обвинуваченого ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не є працевлаштованим, зловживає спиртними напоями, не має будь-яких інших джерел доходів, тривала відсутність особистих коштів може спонукати підозрюваного повторно скоїти злочин проти власності.

Оцінюючи в сукупності особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти спробам вчинити інші кримінальні правопорушення, а також доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою (із можливістю внесення застави).

Підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу відсутні. Запобіжний захід у виді домашнього арешту неможливо застосувати до ОСОБА_1 , оскільки він не має власного житла, визначеного місця проживання, не надав до суду доказів законних підстав свого проживання у м. Маріуполі, хоча і вважає це місто своїм теперішнім місцем проживання; є висока ймовірність, що обвинувачений не буде виконувати покладені на нього обов`язки, передбачені цим запобіжним заходом, побоюючись суворого покарання за інкриміноване йому діяння. Будь-якими особами, котрі заслуговували б на довіру, на час розгляду слідчим суддею питання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу не були взяті зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а відтак, запобіжний захід у виді особистої поруки відносно згаданої особи не може бути застосовано. Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні з огляду на тяжкість інкримінованого підозрюваному діяння.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя одночасно визначає заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Нормами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.. Отже, в грошовому вираженні визначена слідчим суддею сума застави становить 42040,00 грн., що з урахування матеріального стану підозрюваного є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, встановлених КПК.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 331 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 02 жовтня 2020 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тримати під вартою в ДУ "Бахмутська УВП (№ 6)".

Визначити для обвинуваченого заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в грошовому вираженні - 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави, яка може бути внесена у будь який момент, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою; не залишати територію м. Лиман Донецької області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому ОСОБА_1 .

Судове засідання по справі відкласти до 13 серпня 2020 року 13 години 00 хвилин.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя -