Ухвала суду № 90811872, 22.07.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9354/20

Провадження № 1-кп/643/1154/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Новакової Т.С., прокурора Зюзя Я.Ю., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Корчана М.С., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Печериці В.Г., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220000000271 від 06.03.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час підготовчого судового засідання потерпілим ОСОБА_1 пред`явлений цивільний позов, у якому він просить стягнути з ОСОБА_2 заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 234606, 00 грн. та моральну шкоду в сумі 3000000,00 грн., а всього 3234606,00 грн.

З метою забезпечення цивільного позову потерпілим ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходів забезпечення позову та до вирішення судом кримінального провадження № 12020220000000271 по суті, заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження або будь-якої іншої зміни правового статуту 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви зазначено, що Московським районним судом м. Харкова розглядається кримінальне провадження № 12020220000000271 за ст. 286 КК України, в якому ОСОБА_1 визнаний потерпілим. В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 заявлений цивільний позов щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, на суму 3234606,00 грн. Факт завдання шкоди підтверджено письмовими доказами, що додані до позовної заяви, а також обвинувальним актом, який затверджено прокурором відділу прокуратури Харківської області Антоненко Д.С. 04.06.2020. В порядку, передбаченому ст. 170 КПК України, а також ст. 149-151 ЦПК України, з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінального провадження, виникла необхідність накласти арешт на частину нерухомого майна, яке належить обвинуваченому ОСОБА_2 , зокрема 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 , оскільки останній, отримавши копію позовної заяви з викладеними в ній вимогами на зазначену суму, може розпорядитись майном на свій розсуд з метою уникнення відповідальності, тим більше, що запобіжний захід до ОСОБА_2 не застосовувався, він може продати належну йому частину нерухомості та сховатися від суду. В даному випадку відчуження нерухомості ОСОБА_2 на користь третьої особи також унеможливить в майбутньому виконання рішення суду щодо відшкодування шкоди. Вважає, що такий вид забезпечення позову є співрозмірним та адекватним позовним вимогам.

В підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Трет`якова Т.Ю. підтримали заяву про арешт майна, просили її задовольнити.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання потерпілого про арешт майна.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Печериця В.Г. заперечували щодо задоволення клопотання потерпілого про арешт майна.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення клопотання з огляду на таке.

Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, в тому числі для забезпечення цивільного позову. Арешт майна допускається в тому числі з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 217176655 від 21.07.2020 року, обвинуваченому ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 .

На уточнююче запитання суду обвинувачений пояснив, що не може точно зазначити, якою часткою у вказаній квартирі він володіє на праві власності, в тому числі на якому саме праві власності - особистої приватної чи спільної.

Суд приходить до висновку, що в разі відмови в задоволенні клопотання про арешт майна, обвинувачений не буде позбавлений можливості розпорядитись належною йому часткою у праві власності на квартиру, зокрема шляхом її відчуження, в тому числі за згодою інших співвласників, поділу частки між співвласниками, виділу належної особисто йому частки та її подальшого відчуження тощо, що може ускладнити виконання вироку в частині вирішення цивільного позову - в разі визнання його винним та встановлення обґрунтованості позовних вимог.

Виходячи із розміру позовних вимог, зокрема виходячи з розміру вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 234606,00 грн., суд приходить до висновку, що накладення арешту на 2/3 частин вказаної вище квартири є пропорційним заходом забезпечення позову, який не накладає надмірний тягар на обвинуваченого.

Згідно ч. 5 ст. 173 ЦПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Суд застосовує найменш обтяжливий для обвинуваченого спосіб арешту та забороняє розпорядження вказаною вище часткою квартири.

Відповідно, суд відмовляє в клопотанні в частині заборони відчуження або будь-якої іншої зміни правового статуту вказаної вище частки, оскільки такі способи арешту не передбачені КПК України. Крім того, суд вважає, що заборона розпорядження часткою є достатнім засобом забезпечення позову, який гарантуватиме інтереси потерпілого та одночасно не становитиме надмірний тягар для власників майна.

Суд роз`яснює учасникам судового провадження, а також іншим власникам або володільцям 2/3 частин квартири АДРЕСА_3 , що згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 131, 170-173, 175, 350, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання потерпілого ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.

З метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220000000271 від 06.03.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, накласти арешт, шляхом заборони відчуження, на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 , що належить на праві спільної сумісної власності обвинуваченому ОСОБА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова (м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є) 24.07.2020 року о 15-00 год.

Суддя Д.А. Крівцов