Ухвала суду № 90811554, 05.08.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/575/2020

Єдиний унікальний номер судової справи225/2085/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2020 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Скиба М.М.,

за участю

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

свідка ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Торецька цивільну справу за позовною заявою Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

08.04.2020 року Військово-цивільна адміністрація м. Торецьк Донецької області, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

Провадження по справі відкрито 04.05.2020 р.

Ухвалою від 12.06.2020 р. закрито підготовче засідання та призначений судовий розгляд справи по суті, задоволено клопотання сторні про виклик свідків.

У судовому засіданні 05.08.2020 р. у задоволенні клопотання представника позивача про долучення доказів судом було відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте діти з матір`ю не проживають. З 13.12.2019 і до теперішнього часу діти знаходяться в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей м. Торецька.

Сім`я неодноразово перебувала на обліку служби у справах дітей ВЦА м. Торецька Донецької області, як родина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що мати ухилялася від виконання батьківських обов`язків відносно дітей та вчиняла домашнє насильство відносно доньки. З матір`ю, ОСОБА_2 , спеціалістами служби у справах дітей ВЦА м. Торецьк, проводилась профілактична робота, але проведена робота не дала позитивних результатів, мати не змінила свого ставлення до виховання дітей, зловживає спиртними напоями, не працює.

ОСОБА_2 тривалий час байдуже ставилася до здоров`я свого малолітнього сина ОСОБА_7 , не обстежувала та не лікувала свого сина, відмовлялася від запланованого лікування, що нанесло суттєву шкоду здоров`ю дитини, у вигляді ускладнень стану його здоров`я, через що 21.01.2020 по 14.02.2020 малолітній ОСОБА_7 перебував на обстежені та лікуванні в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит»

Подальше перебування дітей в родині ОСОБА_2 може загрожувати їх життю та здоров`ю.

ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП через ухиляння від виконання батьківських обов`язків.

Відомості про батьків в свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_2 внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

ОСОБА_2 не займається вихованням своїх дітей, не цікавиться їх здоров`ям, не приділяє їм уваги, не проводить з дітьми вільний час, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток.

У зв`язку з чим ВЦА міста Торецьк Донецької області звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно її дітей, а також стягнути з відповідача аліменти на їх утримання у розмірі 50 % від усіх видів її доходу щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Представник позивача - служби у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити. В суді до викладених у позові обґрунтувань, додала, що ОСОБА_2 не виконувала рекомендацій наданих їй Службою у справах дітей та Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а саме щодо припинення зловживання спиртними напоями, працевлаштування та належного виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей. Відомостей про зміну місця проживання відповідача у служби у справах дітей немає. На даний час умови для проживання та поведінка відповідача щодо виховання дітей службою не досліджувалися. Щодо молодшого сина відповідача - ОСОБА_7 , зазначила, що останній після відібрання від ОСОБА_2 , був направлений на лікування у дитяче відділення лікарні м. Торецьк, а потім проходив лікування у дитячій лікарні «Охматдит», наразі стоїть питання щодо призначення інвалідності дитині.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що дійсно з грудня 2019 року діти перебувають у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей м. Торецька. Вона ходила провідувати дітей, але її пустили лише у січні, а з березня 2020 року її не пускають до центру у зв`язку з карантином. Вона спілкується зі старшою донькою ОСОБА_8 телефоном. На теперішній час вона проживає в будинку свого брата, там є умови для проживання дітей. Через стан здоров`я вона не має можливості працевлаштуватися. Спиртними напоями вона зловживає рідко. Заходи до повернення дітей не приймала, але бажає виправитися і просить, щоб їй дали останній шанс та повернули дітей. Не заперечує проти факту насильства щодо старшої доньки ОСОБА_9 , але зазначає, що це було один раз - била її ременем через те, що остання не відвідувала школу. Це було лише один раз. ОСОБА_4 телефоном їй говорила, що хоче повернутися до неї. З синами вона не спілкувалася. Після зміни місця проживання служба у справах дітей до неї не приїжджала.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона працює психологом у соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Зазначила, що сім`я ОСОБА_11 знаходилася під супроводом служби. ОСОБА_2 в лютому, березні, квітні 2019 року відвідувала центру, були надані рекомендації щодо припинення зловживання алкоголем та належного виконання батьківських обов`язків. Спочатку були позитивні результати і у червні 2019 року дітей було повернуто до ОСОБА_2 . Потім ОСОБА_2 перестала відвідувати центр, стала знов зловживати спиртними напоями, припинила виконувати рекомендації, які були надані центром. 13.12.2019 року дітей помістили в Центр соціально-психологічної реабілітації м. Торецьк. Вона спілкувалася з дітьми, а саме з ОСОБА_8 , яка їй розповіла, що мати зловживає алкоголем, буває по декілька днів. У ОСОБА_2 сильний зв`язок з найменшою дитиною - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були засмучені, коли їх забирали до центру, але потім не виявляли сильного бажання повернутися додому та за матір`ю сильно не сумували. ОСОБА_13 зазначала, що мати до неї застосовувала фізичне насильство, била ременем, це було неодноразово. ОСОБА_2 в центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді була знята з обліку з негативним результатом.

Суд, вислухав пояснення учасників справи, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями статей 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати дитини - ОСОБА_2 , запис про батька внесено на підставі ч.1 ст.135 СК України. (а.с. 14)

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати дитини - ОСОБА_2 , запис про батька внесено на підставі ч.1 ст.135 СК України. (а.с. 12).

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати дитини - ОСОБА_2 , запис про батька внесено на підставі ч.1 ст.135 СК України. (а.с. 13)

З Висновку Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області від 11.03.2020 №30 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте діти з матір`ю не проживають. З 13.12.2019 і до теперішнього часу діти знаходяться в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей м. Торецька. Сім`я неодноразово перебувала на обліку служби у справах дітей ВЦА м. Торецька Донецької області, як родина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що мати ухилялася від виконання батьківських обов`язків відносно дітей та вчиняла домашнє насильство відносно доньки. З матір`ю, ОСОБА_2 , спеціалістами служби у справах дітей ВЦА м. Торецьк, проводилась профілактична робота, але проведена робота не дала позитивних результатів, мати не змінила свого ставлення до виховання дітей, зловживає спиртними напоями, не працює.

Військово-цивільна адміністрація міста Торецьк Донецької області вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 4-5).

З акту відвідування родини 13.12.2019, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей ВЦА м. Торецьк у присутності спеціалістів служби у справах дітей ВЦА м. Торецьк, вбачається, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має дітей : ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , в квартирі продукти харчування для дітей присутні, але продукти тривалого зберігання (крупи, овочі) відсутні, мати дітей знаходилась в стані алкогольного сп`яніння, в квартирі не прибрано, стійких запах алкогольних виробів та продуктів їх бродіння. (а.с. 9).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування.

Частиною 1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п.6. та п.7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. п. 2 - 5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Згідно з ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Частиною 2 ст. 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Пунктами 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК ( 2947-14 ). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідно до ст. 165 СК ( 2947-14 ) з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Факт неналежного виконання батьківських обов`язків, що призвели до погіршення здоров`я меншого сина в зв`язку з незабезпеченням відповідачем його лікування в судовому засіданні свого підтвердження не знайшов, оскільки позивачем не надано відповідних доказів.

Разом з тим, оскільки судом було встановлено, що матір дітей недостатньо приділяє увагу вихованням дітей, не заперечує факту нерегулярного зловживання нею спиртними напоями, а також є факт домашнього насильства, що сторонами не оспорюється, суд дійшов висновку про необхідність попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та покласти на службу у справах дітей контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дітей, що відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі 761/395/17-ц, відповідно до якої зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області (місце знаходження: Донецька область, місто Торецьк, вулиця Маяковського, 24а, код ЄДРПОУ 41552929), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на службу у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 06.08.2020 р.

Суддя М.М. Скиба