Рішення № 9081140, 01.04.2010, Господарський суд Чернігівської області

01.04.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                         Іменем України

РІШЕННЯ

”29” березня 2010 року справа № 11/45

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комспек",

юридична адреса: бул. Дружби Народів, 19, м. Київ, 01042

поштова адреса: а/с-45, м. Київ, 03022          

Відповідач: Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Київська 17, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 3686170, 48 грн.

Суддя Ю.М. Бобров

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Представник позивача: Семиріч Д.В. . довіреність № 20/01-01 від 20.01.2010

Представник відповідача: Шокур А.Ю. - юрисконсульт, довіреність № 29 від 31.03.2009

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю "Комспек", м. Київ подано позов до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Чернігів про стягнення заборгованості в сумі 4 091 513,36 грн., в тому числі 3642428,25 грн. основного боргу за договором поставки № 03/01-1 від 03.01.2006р., 295314,88 грн. пені за просточку платежу, 110879,30 грн. втрат від інфляції та 42890,93 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 03/01-1 від 03.01.2006р., несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений протягом квітня –листопада 2009 року товар.

В судовому засіданні 18.02.2010р. представником позивача подана заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3 097 822, 43 грн. основного боргу, 176 443, 00 грн. втрат від інфляції, 52 299, 33 грн. 3% річних, 359 605, 72 грн. пені, всього 3686170, 48 грн.

Обґрунтовуючи дану заяву, представник позивача посилається на те, що позивачем в грудні 2009 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 109257,96 грн., однак останній, в порушення умов договору, своїх зобов’язань з оплати за отриманий товар не виконав. Одночасно відповідачем 18.01.2010р. та 09.02.2010р. було погашено 653863,78 грн. заборгованості (353863,78 грн. + 300000,00 грн.). Тобто, станом на 17.02.2010р., розмір основної заборгованості складає 3097822,43 грн. (3642428,25 грн. + 109257,96 грн. –653863,78 грн.). Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач, на думку позивача, додатково повинен сплатити суму втрат від інфляції в розмірі 65563,70 грн., нараховану за січень 2010р., пеню в розмірі 64290,84 грн. та 3 % річних в розмірі 9408,40 грн., нарахованих в період з 14.01.2010р. по 17.02.2010р.

          В судовому засіданні 29.03.2010р. представником позивача подано письмову довідку-повідомлення, в якій зазначено, що 24.03.2010р. та 25.03.2010р. відповідачем було погашено 200000,00 грн. заборгованості, внаслідок чого сума основного боргу станом на 26.03.2010р. становить 2897822,43 грн.

          Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2010р. підтримав змінені позовні вимоги з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем.

          Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав.

          Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2010р. позовні вимоги визнає та зазначає, що відповідачем дійсно сплачено 200000,00 грн. боргу, що підтверджується наданими представником платіжними дорученнями № 263 від 24.02.2010р. та № 278 від 25.02.2010р.

          Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд ВСТАНОВИВ наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комспек” (Продавець) та Дочірнім підприємством „Чернігівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (Покупець) було укладено договір поставки товару № 03/01-1р. від 03.01.2006р. (далі –Договір).

          Договір, згідно п. 7.1, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р. Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

          Відповідно до умов Договору Продавець зобов’язався поставити у власність Покупця гранітний щебінь та гранітний відсів вагонними партіями (в подальшому товар) за умовами цього Договору, а Покупець зобов’язався прийняти товар і оплатити його в термін і за умовами цього Договору (п.1.1 Договору).

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договором, а саме, згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, поставив відповідачу товар в період з 23.04.2009р. по 26.11.2009р. на суму 3967133,86 грн., та в грудні 2010р. - на суму 109257,96 грн.

          Згідно п. 4.1 Договору Покупець здійснює оплату товару на протязі 30 банківських днів з моменту отримання товару.

          Однак, відповідач, в порушення умов Договору, оплату за поставлений товар здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.02.2010р., з урахуванням зміни позовних вимог, становила 3097822,43 грн.

          24.03.2010р. та 25.03.2010р. відповідачем було погашено 200000,00 грн. заборгованості, внаслідок чого сума основного боргу станом на 26.03.2010р. становить 2897822,43 грн.           

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної повної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, суду не надав.

          На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2897822,43 основного боргу підлягають задоволенню, а в частині стягнення

200 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору.          

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Позивач в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати поставленого товару в сумі 359605,72 грн.

          Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення Покупцем строків розрахунку, зафіксованих в п. 4.1 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої належним чином продукції за кожний день такого прострочення.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку позивача вбачається, що позивачем визначений значно збільшений період нарахування пені ніж встановлений ст. 232 ГК України.

Враховуючи дані норми Господарського кодексу України, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду становить 356506,89 грн., в решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3098,83 грн. слід відмовити.

          Крім того, враховуючи, що сума основного боргу за Договором не була своєчасно сплачена відповідачем, позивачем, відповідно до поданих розрахунків та заяви про зміну позовних вимог, нараховано відповідачу та пред’явлено до стягнення 3% річних в розмірі 52299,33 грн. та втрати від інфляції в розмірі 176443,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Зважаючи на те, що позивачем прострочено виконання грошового зобов’язання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

          Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 3483071,65 грн.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.          

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (14005, м. Чернігів, вул. Київська, б. 17, п/р 26008007901 в ПАТ „Полі комбанк”, МФО 353100, код 32016315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" (юридична адреса: бул. Дружби Народів, 19, м. Київ, 01042; поштова адреса: а/с-45, м. Київ, 03022; п/р 26008580 в ВАТ „Кредитпромбанк” в м. Києві, МФО 300863, код 30858756) 2 897 822, 43 грн. основного боргу, 176 443, 00 грн. втрат від інфляції, 52 299, 33 грн. 3% річних, 356506,89 грн. пені, всього 3483071,65 грн.; 25500,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

          4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 29.03.2010р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписано 01.04.2010р.

Суддя Ю.М. Бобров