Ухвала суду № 90810368, 03.08.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10194/17

1-кс/569/644/20

УХВАЛА

03 серпня 2020 рокум. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду

Рівненської області - Сидорук Є.І.,

при секретарі судового засідання - Григорчук В.М.,

з участю прокурора - Полюховича О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Опанасюка Д.В., -

В С Т А Н О В И В :

28.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду із вказаною скаргою у якій просить скасувати постанову слідчого, про відмову у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Свою скаргу обґрунтовує тим, що в провадженні старшого слідчого СВ Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Опанасюка Д.В. перебуває кримінальне провадження №12014180010005945 за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України ( КК України 2001). Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступницею якої є дочка - ОСОБА_1 .

З 25.09.2014 органу досудового розслідування неодноразово надавались вказівки судом та прокуратурою щодо розслідування кримінального провадження. Проте, змінюються слідчі, а досудове розслідування проводиться вкрай неефективно та з грубими порушеннями норм кримінально - процесуального законодавства.

27.12.2019 вона звернулась до слідчого із клопотанням про арешт спірної квартирі АДРЕСА_2 . При цьому зазначила, що винні особі вживають дієві заходи по відчуженню вказаної квартири та зазначила агентства нерухомості, які подали інформацію щодо продажу.

Постановою слідчого від 28.12.2019 у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки арешт на майно накладався ухвалою слідчого суді Рівненського міського суду від 17.06.2016 та скасований ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01.03.2017. Також, арешт на квартиру накладався межах цивільного судочинства та був скасований.

Вважає бездіяльність слідчого неправомірною, виходячи з того що на даний час змінились обставини по кримінальному провадженню, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 здійснює дієві заходи щодо відчуження квартири. Подала інформацію про її продаж в агентства нерухомості «Оселя Рівне» та «Проспект». Завдання арешту майна полягає у забезпеченні подальшого виконання вироку суду.

Також, тільки з даної постанови я зрозуміла, що спірна квартира , яка доказом злочину не визнана речовим доказом.

Крім того, кримінальне та цивільне судочинство поняття нетотож Оскільки слідчими діями та експертизами набагато вірогідніше встановити правомірність дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Водночас, виконання описаних у клопотаннях скаржника процесуальних дій, забезпечить повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин справи. Натомість старший слідчий Опанасюк Д.В. своєю бездіяльністю порушує основоположні принципи кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

В судове засідання скаржник неодноразово будучи повідомленою про час та місце розгулу скарги не з`явилась. Подавала суду клопотання про відкладення розгляду скарги, у зв`язку із карантином.

Оскільки на день розгляду даної скарги, введені карантинні заходи в Україні, зокрема на території Рівненської області послаблені, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, та намагається затягнути строки розгляду справи, а тому вважає за необхідне провести розгляд скарги за відсутності скаржника.

Однак будучи раніше в судовому засіданні скаржниця скаргу підтримала з підстав наведених в скарзі, і просила її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю.

Заслухавши скаржницю, думку прокурора, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження №12014180010005945, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні старшого слідчого СВ Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Опанасюка Д.В. перебуває кримінальне провадження №12014180010005945 за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України.

У даному кримінальному провадженні потерпілою є ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступницею, якої є її дочка – ОСОБА_1 .

У рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 17.06.2016 було накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_3 (р.н. об`єкта нерухомого майна – 248107456101), із забороною розпоряджатись даним житловим приміщенням до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01.03.2017 вказаний арешт було скасовано.

Крім того, накладення арешту, застосовувалось при вирішенні спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порядку цивільного судочинства.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 31.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду від 12.06.2019 за позовною заявою останньої про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири – без змін.

Статтею 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З огляду на завдання кримінального провадження, встановлені статтею 2 КПК України, його загальні засади, визначені ст. 7 цього Кодексу, у тому числі законність, що полягає, зокрема, в обов`язку прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надавати їм належну правову оцінку та забезпечувати прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що закриття кримінального провадження можливо, коли вирішено усі його завдання, а саме відсутня необхідність проведення слідчих (розшукових) дій чи інших процесуальних дій, спрямованих на збирання. Перевірку і дослідження доказів, усі необхідні докази для ухвалення рішення про закриття кримінального провадження зібрані, досліджені і належним чином оцінені. Виконання вказаних завдань чинним КПК України покладено на орган досудового розслідування, до яких слідчого судді не віднесено.

Статтею 3 КПК України передбачено, що саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Разом з тим, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що зазначено у ст. 26 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, зокрема: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

Зі змісту ст. 307 КПК України слідує, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається що постановою старшого слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Опанасюка Д.В. за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 відмовлено у його задоволенні щодо накладення арешту на квартиру, що за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, орган досудового розслідування, на думку суду, дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні клопотання скаржника так, як ОСОБА_1 у своєму клопотання не було обґрунтовано правових підстав, передбачених КПК України, які дають підстави звернутись до слідчого судді про накладення арешту на вказану квартиру, а також необґрунтовано необхідність накладення та завдання арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 170, 303, 304, 307 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Опанасюка Д.В. - відмовити.

Відмова у задоволенні скарзи не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ухвала відповідно до ст. 309 КПК України остаточна, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Є.І. Сидорук