Рішення № 9080916, 26.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

26.03.10 УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

26.03.10. Справа №17/145/20.

За ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, 17500, АДРЕСА_1.

До ВІДПОВІДАЧА: Комунального підприємства "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області, 17500, м. Прилуки, вул. Білецького - Носенка, 7

Про стягнення 108022 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, дов. від 11.03.10.

Від Відповідача: Мусієнко О.О., дов. від 24.03.10.

СУТЬ СПОРУ:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 93022 грн. збитків та 15000 грн. моральної шкоди. До судових витрат позивачем віднесено 700 грн. на проведення незалежної оцінки завданих збитків та 3000 грн. витрат на консультативно-правову допомогу.

Позов вмотивовано ненелажним виконанням відповідачем договору від 01.01.09 про надання послуг по стоянці автомобілів в результаті чого були пошкоджені пожежею автобуси позивача, нанесенням вказаним господарським правопорушенням моральної шкоди.

10.03.10 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог якою він просить стягнути з відповідача 81591,88 грн. збитків та 15000 грн. моральної шкоди, а заявою від 18.03.10 позивачем зменшено розмір позовних вимог до 79481,88 грн. збитків та 15000 грн. моральної шкоди.

Враховуючи положення ст.22 ГПК України якою позивачеві надано право до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог та те, що вказані заяви не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін, судом приймаються заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що укладений між ним та позивачем договір не є договором про надання послуг по зберіганню майна, відповідальність за завдані збитки повинні нести особи які здійснили підпал майна, а вказаний позов повинен розглядатися у рамках кримінальної справи, не наданням позивачем нормативного обґрунтування правомірності вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

01.01.09 між сторонами укладено договір № 1 про надання послуг по стоянці автомобілів.

Предметом цього договору згідно з п.1.1 є надання Виконавцем (Відповідачем) послуг по проведенню передрейсового медичного контролю стану здоровя водіїв, стоянка автотранспортних засобів під охороною та надання спеціалізованих місць для проведення ремонту і технічного обслуговування автотранспорту Замовника (Позивача), а саме: автобус ПАЗ 3205,1990 року випуску, № кузова ( шасі )НОМЕР_7, держ. № НОМЕР_2; автобус ІУЕСО ТІІІВО БАІЬУ 49Е 10У, 2002 року випуску, № шасі, рами У НОМЕР_8, держ. № НОМЕР_1; автобус ПАЗ 32054-07, рік випуску 2004, № кузова НОМЕР_9, держ.№ НОМЕР_3.

Відповідно до п.1.2. Договору, охорону автомобіля Замовника Виконавець зобовязаний здійснювати цілодобово, згідно схеми розміщення стоянки Виконавця.

Договором також встановлено, що:

п. 2.1. Виконавець зобовязується приймати всі необхідні заходи для проведення збереження автомобілів Замовника, що знаходяться на території стоянки Виконавця.

п. 2.2. Виконавець зобовязується своєчасно сповіщати Замовника про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження автомобілів Замовника.

п. 2.3. Виконавець зобовязується проводити щоденне проведення медичного контролю стану здоровя водіїв перед виїздом (розпорядок роботи медичних працівників: понеділок-субота з 5-00 до 9-00 год.)

п. 2.4. Виконавець зобовязується надати спеціалізовані місця для проведення ремонту і технічного обслуговування автотранспорту Замовника (ТО-1, ТО-2).

п. 2.5. Замовник зобовязується проводити своєчасно оплату за надані послуги Виконавця.

п. 2.6. Замовник зобовязується виконувати всі положення Правил знаходження автомобілів на орендованій автостоянці (додаються до Договору).

п.3.1-3.2 Вартість стянки двох автомобілів 400 грн. за місяць ( незалежно від кількості годин стоянки за місяць ). Замовник зобов»язаний оплачувати надані послуги згідно рахунку.

п.4.1 Даний договір вступає в силу з 01.01.09 по 31.12.09.

01.07.09 сторонами укладено додаткову угоду № 1 про зміни договору про надання послуг по стоянці автомобілів за якою п. 3.1 договору викладено у такій редакції: вартість стоянки за три автомобілі, з розрахунку 11,15 грн. за 40 м 2, становить 446 грн. за місяць ( незалежно від кількості годин стоянки за місяць ).

Актом про пожежу від 15.08.09 підтверджується, що орієнтовано о 04 год. 25 хв. 18.08.09 на території КП «Комунальні послуги»за адресою м. Прилуки, вул. Б.Носенка,7, виникла пожежа якою, зокрема, було знищено автобус ПАЗ д.н. НОМЕР_2 , пошкоджено автобус ПАЗ д.н. НОМЕР_3 власником яких є ОСОБА_1

Ймовірною причиною пожежі визначений підпал (виявлено кілька незалежних осередків виникнення пожежі).

Пожежу виявлено о 04 год. 30 хв. охоронцем відповідача ОСОБА_4, який про неї о 04 год. 40 хв. повідомив до відповідного підрозділу МНС України.

Довідкою Прилуцького РУ ГУ МНС України в Чернігівській області від 18.08.09р. №14/897 підтверджується факт пожежі, яка виникла 15 серпня 2009 року о 04 год. 40 хв. за адресою: м. Прилуки, вул. Білецького - Носенка, 7, на території КП «Комунальні послуги», в автобусахПАЗ 3205 д.н. НОМЕР_2, та ПАЗ 32054-07 д.н. НОМЕР_3 власник ОСОБА_5 Ймовірна причина пожежі підпал.

Належність пошкоджених пожежею автобусів позивачеві підтверджується довідкою Прилуцького РЕВ УДАІ № 688 від 24.11.09.

Постановою слідчого СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області від 15.08.09р. порушено кримінальну справу за фактом умисного знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Оскільки на території стоянки виявлено кілька незалежних осередків винекнення пожені що вказує на підпал, справу порушено по факту умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалу і доказів на підтвердження того, що мало місце самозаймання транспортних засобів, які знаходились на стоянці, сторонами не надано, відсутні підстави для призначення по справі судових експертиз для вирішення питання про причину пожежі.

Згідно з звітами про незалежну оцінку завданих збитків, які виконані ПП «Експерт», вартість матеріального збитку власнику автобуса ПАЗ 3205 реєстраційний № НОМЕР_2, складає 27407 грн.; а автобуса ПАЗ 32054-07, реєстраційний № НОМЕР_3, - 46167 грн. Вартість відновлювального ремонту останнього 65615 грн.

За проведення незалежної оцінки пошкодженого майна в результаті підпалу вищевказаних автобусів позивачем сплачено 700,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією АСГЛ №990027 від 31.08.09р.

Згідно ч.ч.1-3 ст.936 Цивільного кодексу України:

1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.”

Відповідно до ст.937 Цивільного кодексу України:

1. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.

3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно ст.977 Цивільного кодексу України:

1. Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

2. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Відповідно до ст.978 Цивільного кодексу України:

1. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.”

Згідно п.43 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року N1775-III:

Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

43) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Враховуючи відсутність у відповідача ліцензії на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, суд доходить висновку, що укладений між сторонами 01 січня 2009 року договір за своєю суттю є договором зберігання транспортних засобів, передбаченим ст.977 Цивільного кодексу України, а не договором охорони, передбаченим ст.978 Цивільного кодексу України, які, в свою чергу, є різновидами договору зберігання. В зв»язку з цим судом відхиляються і посилання відповідача на те, що укладений договір не є договором зберігання.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.623 Цивільного кодексу України:

1. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України:

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.955 Цивільного кодексу України:

Положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Згідно ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.949 Цивільного кодексу України: зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з ст.950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ст.951 Цивільного кодексу України:

1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

2. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Оскільки причиною шкоди, завданої Позивачу є не належне виконання з боку Відповідача обовязку щодо збереження речі (автобусів), які знаходились на території КП „Комунальні послуги ” в ніч з 15 на 16 серпня 2009р., і це свідчить про порушення Відповідачем обовязку, передбаченого п.1.2. Договору, суд доходить висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення збитків саме з Відповідача є обґрунтованими.

Відповідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №2139-2142ц від 16.02.10, проведеної Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз:

2. Вартість матеріального збитку заподіяного Суб'єкту підприємницької діяльності- фізичній особі ОСОБА_1, власнику автобуса марки ”ПАЗ 32054-07»”, державний реєстраційний №НОМЕР_3, 2004 року виготовлення, внаслідок його пошкодження в пожежі яка сталася в ніч з 15 на 16 серпня 2009 року на території КП “Комунальні послуги” станом цін на 18.08.09, складає: 31511,74 грн.

3. Вартість матеріального збитку заподіяного Суб'єкту підприємницької діяльності- фізичній особі ОСОБА_1, власнику автобуса марки ”ПАЗ-3205», державний реєстраційний №НОМЕР_2, 1990 року виготовлення, внаслідок його пошкодження в пожежі яка сталася в ніч з 15 на 16 серпня 2009 року на території КП “Комунальні послуги”станом цін на 18.08.09, складає: 26226,48 грн.

4. Використання автобуса марки марки ”ПАЗ 32054-07»”, державний реєстраційний №НОМЕР_3, 2004 року виготовлення за первісним призначенням можливе після проведення ремонтно-відновлювальних робіт в умовах автотранспортного підприємства. Використання автобуса марки ”ПАЗ-3205», державний реєстраційний №НОМЕР_2, 1990 року виготовлення за первісним призначенням неможливе, так як неможливо провести відновлювальні роботи.

Актом від 12.01.10 про проходження брухту чорних металів та приймально-здавальним актом підтверджується, що позивачем здано на металобрухт списане обладнання ( автобус ) за що отримано 2100 грн.

Ці акти підтверджують відмову позивача від автобуса, який неможливо використовувати за первісним призначенням.

Отже, розмір збитків, завданих позивачу відповідачем не належним виконанням зобов»язання по договору зберігання транспортних засобів, яка підлягає стягненню, становить: 31511,74 грн. + 24126,48 грн. ( 26226,48 2100 ) = 55638,22 грн.

Оскільки ухвалою суду від 02.12.09 на вирішення експертизи було поставлено питання щодо вартості матеріального збитку, який заявдано власнику автобусу № НОМЕР_3 про що зазначено і у описовій частині висновку експертизи, помилкова вказівка у висновку цієї експертизи № автобусу НОМЕР_3 розцінюється судом саме як помилка а не оцінку експертизою іншого транспортного засобу.

Листом від 24.02.10 № 21/3-83л експертом повідомлено, що в розрахунку експертизи не було враховано вартість деяких запчастин на загальну суму 3078 грн.

Заяв про збільшення позовних вимог в цій частині не надходило, а тому у суду не має підстав для стягнення цієї суми з відповідача.

Позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту автобуса ПАЗ 32054 2004 року випуску на загальну суму 55365,40 грн. відповідно до висновку експертизи.

Згідно з висновком експертизи вартість матеріального збитку визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу даного автобусу який складає 0,58. А тому у позові про стягнення 23853,66 грн. ( 55365,40-31511,74 ) вартості відновлювального ремонту слід відмовити, оскільки на вказану суму здійснено поліпшення технічного стану автобусу у порівнянні із тим, який був до пожежі.

Обгрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди та її розмір позивач посилається на те, що в результаті не належного виконання відповідачем зобов»язання за договором було знищено належний йому на праві власності автотранспорт який використовувався у підприємницькій діяльності і ця діяльність була основним джерелом його прибутку, неможливість повноцінно утримувати сім»ю, необхідністю відновлення підприємницької діяльності, знищення пожежею документів які підтверджували реєстрацію автобусів у органі ДАІ.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 33 ч.1 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, саме позивач повинен довести нанесення йому, як суб»єкту підприємницької діяльності, неправомірними діями відповідача моральної шкоди та її розмір.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Оскільки позивач зареєстрований у якості фізичної особи підприємця і йому видано ліцензію на такий вид господарської діяльності, як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування ( крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі ) з строком дії з 30.06.07 по 29.06.12, він і повинен був довести що не належним виконанням зобов»язання за договором відповідачем він, як перевізник, зазнав втрат немайнового характеру.

Доказів на підтвердження вказаних втрат немайнового характеру позивачем не надано. Крім того, позивачем не підтверджено також і необхідність відновлення підприємницької діяльності в результаті пожежі. Факт знищення пожежею документів на автотранспорт не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди з урахуванням того, що відповідач не брав на себе зобов»язань їх зберігати.

В зв»язку з цим у позові про стягнення 15000 грн. моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Заявлені до стягнення позивачем як судові витрати: 700 грн. на проведення незалежної оцінки завданих збитків до порушення провадження у справі та 3000 грн. витрат на консультативно-правову допомогу не підлягають стягненню в якості судових витрат оскільки такими не являються.

Так, 700 грн. витрат за проведення незалежної оцінки фактично є збитками ( витрати які особа зробила для відновлення свого порушеного права згідно з ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України ). Вимог про стягнення з відповідача цієї суми у якості збитків не заявлено.

А ст.44 ГПК України до складу судових витрат віднесено лише витрати по оплаті послуг адвоката, а не витрати на консультативно-правову допомогу.

До того ж позивачем не надано доказів про фактичну оплату позивачем адвокату суми в 3000 грн.

Особа, яка звертається до господарського суду за захистом своїм прав, самостійно обирає спосіб захисту цих прав визначаючи його в предметі позову та в обґрунтуванні наявності нормативних та фактичних підстав позовних вимог.

Даний позов обґрунтовується позивачем саме неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг по стоянці автомобілів №1 від 01.01.09р. і наявністю вини відповідача саме в неналежному зберіганні автомобілів.

А тому посилання відповідача на те, що даний позов повинен розглядатися у рамках кримінальної справи судом відхиляється. Разом із тим сам позивач не позбавлений права звернутися із цивільним позовом до винної особи ( осіб ) у рамках проведення попереднього слідства або судового розгляду кримінальної справи.

азом з тим

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково і стягнути з Комунального підприємства "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області (17500, Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Білецького Носенка, 7, код ЄДРПОУ 30713582, р/р26009023810, ПАТ „Полікомбанк”, м.Чернігів, МФО 353100) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, ( 17500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, р/р невідомий), 55638,22 грн. збитків, 556,38 грн. державного мита, 121,56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Ю.В.Федоренко