Вирок № 90807814, 06.08.2020, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 152/1643/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої-судді Коломійцевої В.І.,

за участю: секретарів судових засідань Пилипчук В.П., Боржемської І.М.,

прокурорів Швеця А.І., Гладченко-Корнійчук Ю.М., Луценка Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Корпала В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці у приміщенні суду кримінальне провадження № 42017020000000289 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, обіймаючи, згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 228 о/с від 09.12.2016 року, посаду заступника начальника Слідчого відділення Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції Вінницької області, являючись, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівником правоохоронного органу та, згідно п. 2 примітки до ст. 368 КК України, службовою особою, яка займає відповідальне становище (так, відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 3 КПК України керівником органу досудового розслідування є начальник слідчого відділення органу внутрішніх справ та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; крім того, відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого), діючи умисно, в особистих інтересах, з метою незаконного збагачення, з використанням наданої йому влади та повноважень вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

01.08.2017 року приблизно о 22:00 год. працівниками Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в с. Селище Тиврівського району Вінницької області було зупинено автомобіль "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . У ході перевірки документів працівники поліції запропонували останньому проїхати до Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, на що останній погодився.

Згодом до Гніванського ВП прибули працівники Шаргородського ВП та повідомили ОСОБА_2 , що до чергової частини Шаргородського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що невідомі особи на автомобілі "Кіа Sportage", під приводом продажу зерна, шахрайським шляхом заволоділи його коштами у сумі 150656 гривень, у зв`язку з чим йому необхідно проїхати на автомобілі до Шаргородського ВП для проведення першочергових слідчих дій.

Прибувши до Шаргородського ВП працівниками поліції проведено огляд автомобіля та поміщено його на арештмайданчик.

У подальшому, 04.08.2017 року ОСОБА_2 зателефонував до старшого оперуповноваженого СКП Шаргородського ВП Заболотного І.В. та запитав, яким чином можна повернути вищевказаний автомобіль, на що останній повідомив номер телефону заступника начальника слідчого відділення Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції у Вінницькій області ОСОБА_1 НОМЕР_4 та вказав усі питання вирішувати із ним.

Після цього, 11.08.2017 року ОСОБА_2 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_3 зателефонував на мобільний номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 з приводу повернення автомобіля, на що останній повідомив, що автомобіль не поверне.

Того ж дня ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що йому необхідно з`явитися до Шаргородського ВП для проведення слідчих дій.

Під час розмови ОСОБА_1 , маючи повноваження слідчого у кримінальному провадженні №12017020360000219, відомості про яке внесені до ЄРДР 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та будучи зобов`язаний повернути відповідно до вимог п. 3 ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України, тимчасово вилучений автомобіль "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , за його повернення висунув вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень, яку необхідно надати йому особисто.

Так, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 296, 16.08.2017 року у проміжок часу з 16:50 год. до 17:00 год. вимагав та одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень за повернення раніше вилученого автомобіля, а саме 01.08.2017 року транспортного засобу марки "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , у кримінальному провадженні №12017020360000219 від 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданих йому повноважень.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні не визнав, по суті пред`явленого обвинувачення суду показав, 01.08.2017 він був удома в с.Рахни, що за 40 км від м.Шаргород. 02.08.2017 приблизно з 8 до 9 години він приїхав на роботу, де йому доповіли, що за заявою про вчинення шахрайства невідомими особами під час чергування слідчим ОСОБА_4 , в складі оперативної слідчої групи здійснено виїзд в м. Гнівань Вінницької області, де працівниками поліції було затримано автомобіль "Кіа Sportage", причетний до вчинення шахрайських дій. Власнику автомобіля ОСОБА_2 було запропоновано проїхати в Шаргородське ВП для надання пояснень та з`ясування обставин події по факту вчинення шахрайства. ОСОБА_2 він не допитував, жодних вказівок ОСОБА_4 не давав, з прокурором ОСОБА_5 з приводу арешту автомобіля не спілкувався, оскільки він не був слідчим у даному провадженні і не має права втручатися в діяльність слідчого. Вперше ОСОБА_2 він побачив 02.08.2017, коли заходив в кабінет до слідчого СВ Шаргородського ВП Басістого Р.В., який повідомив, що це ОСОБА_2 02.08.2017 з ОСОБА_2 він не спілкувався, і останній не пропонував йому грошей за повернення автомобіля. 11.08.2017 ОСОБА_2 приїхав в Шаргородське ВП, зайшов до нього в кабінет, вони привіталися і він направив його до слідчого Басістого Р.В. До 11.08.2017 він ОСОБА_6 не викликав і йому не телефонував. 09.08.2017 ОСОБА_2 телефонував йому, про що йому стало відомо з роздруківки телефонних з`єднань. 14.08.2017 йому на розгляд через канцелярію передали скаргу ОСОБА_2 на дії слідчого, він взяв у ОСОБА_4 номер телефону ОСОБА_2 , зателефонував йому і запропонував на наступний день з`явитися в Шаргородське ВП для розгляду скарги. Однак ОСОБА_2 не приїхав, пославшись на сімейні обставини. 16.08.2017 після обіду, приблизно в період з 15-ї до 17-ї години ОСОБА_2 приїхав в Шаргородське ВП, його в цей час на робочому місці не було, ОСОБА_2 чекав на нього біля кабінету, коли він прийшов, привітався з ОСОБА_2 за руку, разом вони зайшли в кабінет, де він відібрав у останнього пояснення з приводу скарги в прокуратуру Вінницької області на дії слідчого, потім провів його сходами на перший поверх, де залишив. Коли він був на майданчику між першим та другим поверхом, ОСОБА_2 покликав його, він повернувся і ОСОБА_2 запитав, чи в подальшому до нього будуть якісь питання, на що він відповів, що можливо його викличуть у разі, якщо будуть встановлені особи, які вчинили шахрайство.

11.08.2017 гроші в сумі 3000 гривень за повернення автомобіля від ОСОБА_2 він не вимагав, автомобіль з арештмайданчика ОСОБА_2 не повертав, бо не був слідчим у кримінальному провадженні щодо вчинення шахрайства невідомими особами, і втручатися в діяльність слідчого не мав права. Дане обвинувачення є надуманим, ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_2 , не підтверджено належними доказами та не відповідає самим подіям того часу, так як досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого затримано автомобіль, проводилося іншим слідчим і він не міг винести у ньому будь-яке процесуальне рішення, або обіцяти таке зробити.

Свідок ОСОБА_2 суду показав, що у 2017 році він іноді за винагороду надавав транспортні послуги. В кінці липня 2017 року йому зателефонував невідомий чоловік і попросив завезти його в м. Шаргород. Наступного дня вони зустрілися на залізничному вокзалі у м. Вінниця і поїхали в м. Шаргород. По дорозі, на Браїлівському перехресті, до них підсів ще один чоловік. У м. Шаргород вони зустрілися з фермерами та поїхали на поле. Там провели цілий день, спочатку допомагали ремонтували фуру, а потім чекали поки фури завантажать зерном. Потім він відвіз чоловіків на вокзал в м. Вінниця, а сам поїхав додому в с. Селище Тиврівського району Вінницької області, де по дорозі був зупинений працівниками поліції, які перевірили його документи і повідомили, що йому необхідно проїхати в поліцейський відділ у м. Гнівань. У відділі поліції м. Гнівань у нього забрали документи на автомобіль, ключі від автомобіля і мобільний телефон. Після чого приїхали працівники Шаргородського ВП ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і віддали йому ключі від автомобіля та повідомили, що йому необхідно поїхати в поліцію в м. Шаргород, на що він погодився. У відділенні поліції м. Шаргород його всю ніч допитували та відбирали пояснення, запитували про людей, яких він привіз у Шаргородський район. Пояснення у нього відбирав ОСОБА_4 , під час опитування заходив ОСОБА_1 і погрожував підвісити його на двері, щоб розказав правду. Зранку наступного дня його автомобіль забрали на арештмайданчик, він просив видати йому будь-які документи на підтвердження того, що у нього забрали автомобіль, на що йому відповіли, щоб він подякував за те, що його взагалі не закрили. 3 серпня 2017 року він написав скаргу в обласну прокуратуру на неправомірні дії працівників Шаргородського ВП щодо вилучення автомобіля. ОСОБА_4 казав, що всі питання по поверненню автомобіля вирішує ОСОБА_1 . В подальшому 04 чи 05.08.2017, на разі не пам`ятає, він подав заяву на неправомірні дії працівників поліції. Через декілька днів до нього зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що йому необхідно з`явитися в Шаргородське ВП. 11.08.2017 він приїхав в м. Шаргород, зайшов до ОСОБА_1 в кабінет, попросив повернути автомобіль. ОСОБА_1 відповів, що поверне, якщо він дасть йому 3000 грн. Він сказав, що в нього такої суми немає, попросив відстрочки і ОСОБА_1 погодився. Тоді він написав пояснення, що жодних претензій до працівників поліції не має, після чого ОСОБА_4 повернув йому документи та автомобіль. Через пару днів до нього зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що треба приїхати, підписати ще якісь документи та спитав, коли будуть гроші. Він відповів, що усієї суми не має, а як тільки матиме гроші, то одразу ж йому зателефонує. У зв`язку з безвихідним становищем, 14 серпня 2017 року він прийшов в Службу безпеки, розповів про те, що в нього неправомірно забрали автомобіль і вимагають гроші. До нього вийшов ОСОБА_8 , вони пішли в парк в кафе, де ОСОБА_8 , з його слів написав заяву, яку він підписав. 15.08.2017 ОСОБА_8 казав набрати ОСОБА_1 та повідомити про те, що він готовий надати гроші. 16.08.2017 року йому зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що о 10 годині він повинен бути на вулиці Театральній та зателефонувати ОСОБА_1 , що приїде до нього, що він і зробив. ОСОБА_1 сказав, що можна приїжджати, він його прийме. 16.08.2017 приблизно о 10 годині біля приміщення СБУ його зустрів ОСОБА_8 , провів в кабінет, з шухляди стола вийняв конверт, в якому були гроші, передав йому, він їх не перераховував, номера купюр не звіряв, гроші поклав в барсетку, при ньому жодних документів не складали, не пам`ятає щоб щось підписував, далі ОСОБА_8 вивів його на вулицю і сказав телефонувати ОСОБА_1 , що їде до нього. Після цього вони з ОСОБА_8 їздили у слідче відділення прокуратури, далі він сам їздив в лікарню до брата, був там з 12 до 13 години, гроші були у нього в барсетці, в цей час до нього телефонували і ОСОБА_8 і ОСОБА_1 . Зустрівся з ОСОБА_8 біля слідчого відділення обласної прокуратури. ОСОБА_8 завів його в кабінет, там наділи йому пояс з мікрофоном і інше обладнання. У м.Шаргород він приїхав на своєму автомобілі близько 16 год. 30 хв. Коли він прийшов у поліцію ОСОБА_1 в кабінеті не було, через хвилин 10 прийшов ОСОБА_1 , відібрав в нього пояснення, потім разом вони вийшли з кабінету, спустилися на перший поверх, де біля сходів стояла стара шафа. ОСОБА_1 сказав, щоб він поклав гроші у шафу на другу полицю. Після того як він поклав гроші у шафу, запитав у ОСОБА_1 чи не має більше до нього претензій, на що останній відповів, що більше проблем не буде. Потиснувши один одному руку вони розійшлися. Зауважив, що до передачі гроші не брав.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що працює оперуповноваженим Вінницького УДВБ НПУ. В кінці липня - на початку серпня 2017 року до нього зателефонувала знайома, і повідомила, що у її знайомого проблеми з поліцією і що вона йому телефонує тому, що він працює в органах внутрішньої безпеки. Вони домовилися про зустріч. Особою, у якої проблеми з поліцією, виявився ОСОБА_2 , з яким вони зустрілися на наступний день, після дзвінка. ОСОБА_2 розповів йому про свої проблеми з автомобілем, на що він пояснив, що не має права втручатися в діяльність слідчого і порекомендував звернутися до суду зі скаргою на дії слідчого. Через деякий час, точної дати він не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_2 і попросив зустрітися. Під час зустрічі ОСОБА_2 повідомив, що був у м. Шаргород і начальник слідчого відділення за повернення його автомобіля вимагав 3000 гривень. Він запропонував ОСОБА_2 написати заяву в прокуратуру. Зі слів ОСОБА_2 він написав заяву в прокуратуру Вінницької області. 15 серпня 2017 року на адресу їхнього управління надійшло доручення з постановою Апеляційного суду Вінницької області на проведення негласних розшуково-слідчих дій у вигляді контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту. Він зателефонував ОСОБА_2 , повідомив, що надійшло доручення і вони можуть починати працювати, викликав ОСОБА_2 в Управління на 16 серпня 2017 року для вручення коштів. Вранці 16.08.2017 запросив двох понятих, склав протокол огляду і вручення грошових коштів та вручив кошти ОСОБА_2 ОСОБА_2 не був присутнім при помітці цих коштів. 15 купюр по 200 гривень він відксерив на ксероксі, з балончика обробив спеціальною червоно-жовтою речовиною, яка світиться, поклав у конверт, потім запросив ОСОБА_2 та передав йому кошти, при цьому повідомив, що це кошти, помічені спеціальною речовиною, які він має віддати ОСОБА_1 . Потім вони поїхали в прокуратуру, взяли техніку. Тим часом ОСОБА_1 телефонував до ОСОБА_2 , потім ОСОБА_2 , приблизно о 14 годині зателефонував ОСОБА_1 і домовився з ним про зустріч. Вони поїхали в м. Шаргород, біля ВП вистроїлися по його периметру. ОСОБА_2 зайшов в ВП, через деякий час вийшов. Поступив сигнал про затримання ОСОБА_1 . Вони всі забігли в приміщення відділення поліції, оглянули кабінет ОСОБА_1 та коридор і в шафі, яка знаходилась на першому поверсі біля сходів виявили грошові кошти в сумі 3000 гривень, які оглянули, запакували. Окрім того, в кабінеті ОСОБА_1 вилучили: з його форми особистих 3000 гривень, з сейфа - 800 гривень, банківську картку, системний блок з комп`ютера, справу про шахрайство, все запакували в пакети. Свідок ОСОБА_9 додав, що операцію по затриманню ОСОБА_1 здійснювала Служба внутрішньої безпеки поліції та Служба безпеки України, при цьому аудіо та відеотехніка була СБУ. На запитання захисника відповів, що до лікарні ОСОБА_2 поїхав вже з грошима і більше однієї години він його не бачив. Також, зазначив, що гроші в шафі виявив особисто він, останні були без конверта.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що працює слідчим Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області. 01.08.2017 він перебував на чергуванні в СОГ. До чергової частини надійшло повідомлення, про те, що на телефон 102 зателефонував громадянин ОСОБА_3 , який повідомив, що невідомі особи на автомобілі «Kia Sportage", під приводом продажу зерна, шахрайським шляхом заволоділи його коштами. Слідчо оперативна група виїхала на місце події в м. Шаргород, на територію підприємства. До них підійшов потерпілий і повідомив, що він приїхав у Шаргородський район з метою купівлі зерна. Купив зерно, передав кошти невідомій особі, який взяв кошти, сів в автомобіль «Kia Sportage", червоного кольору і поїхав. Було встановлено номер автомобіля, розіслана орієнтировка. Далі поступило повідомлення про те, що даний автомобіль був зупинений працівниками поліції м. Гнівань. Він з оперуповноваженим ОСОБА_7 поїхав в м. Гнівань, де у відділенні поліції знаходився автомобіль «Kia Sportage" та його власник ОСОБА_2 , якому було запропоновано поїхати з ними в м.Шаргород для надання пояснень та з`ясування обставин події по факту вчинення шахрайства, оскільки в м. Шаргород знаходився потерпілий ОСОБА_3 Приїхавши у Шаргородське відділення поліції, він відібрав пояснення у ОСОБА_2 та для можливості проведення необхідних експертиз вилучив автомобіль, помістивши його на штраф майданчик. Також ним був складений протокол огляду речей. На наступний день він звернувся в прокуратуру з клопотанням про арешт автомобіля, але воно не було погоджено прокурором. Тоді він вирішив повернути автомобіль. Через декілька днів зустрів родича ОСОБА_2 , який в той вечір приїжджав у райвідділ та повідомив йому, що ОСОБА_2 може забрати своє авто. 11.08.2017 ОСОБА_2 приїхав до райвідділу і йому був повернутий автомобіль. Після цього, через декілька днів до нього у кабінет зайшов ОСОБА_1 з проханням дати номер телефону ОСОБА_2 , повідомив, що останній написав скаргу та перепитав чи повернули йому автомобіль. Отримавши номер телефону ОСОБА_1 одразу ж зателефонував ОСОБА_2 та попросив його з`явитися до РВ для розгляду скарги. Потім він дізнався, що ОСОБА_1 затримали. Зазначив, що ОСОБА_1 у його процесуальну діяльність не втручався, жодного тиску на нього не чинив. Жодних вказівок про повернення автомобіля йому не надходило. Автомобіль ОСОБА_2 він повернув з урахуванням недоцільності його перебування на арештмайданчику. ОСОБА_2 не казав, що у нього вимагають якийсь кошти.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що на початку серпня 2017 року він гуляв в парку м. Вінниці зі своїм товаришем ОСОБА_11 . До них підійшов чоловік, представився працівником поліції та запросив їх пройти до управління поліції для того щоб бути понятими при затриманні хабарника. Вони погодилися, піднялися на другий поверх управління поліції, зайшли в кабінет там було 5-6 чоловік та ОСОБА_2 . В їх присутності помітили та перерахували кошти купюрами по 200 гривень в сумі 3000 гривень. Далі поїхали у м. Шаргород. У м. Шаргороді вони з працівниками поліції сиділи в машині, неподалік від відділу поліції, потім їм сказали, щоб вони зайшли в ВП. Всі разом піднялися на 3-й поверх, почався огляд приміщення кабінету ОСОБА_1 . Під час огляду було виявлено в сейфі 900 гривень, в кишені форменої куртки, яка висіла на шафі - 3000 гривень. ОСОБА_1 казав, що це його особисті кошти. Обшук кабінету проводився близько години. Потім їх запросили спуститися вниз на 1-й поверх. На першому поверсі, під сходами була шафа, в якій на другий поличці було знайдено 3000 гривень. Ці гроші розстелили на підлозі, порахували, просвітили ліхтариком. На купюрах було нашарування помаранчевого кольору. Після виявлення коштів вони піднялися до кабінету ОСОБА_1 . На запитання захисника показав, що він не бачив моменту передачі коштів ОСОБА_2 . В його присутності кошти не копіювалися, ніякого обладнання ОСОБА_2 не передавалося. Також зазначив, що до шафи був вільний доступ, виявлені кошти були без конверта. Все знімали на відеокамеру. Коли писали результати огляду, підійшов чоловік, представився адвокатом.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що в серпні 2017, точної дати не пам`ятає, він разом зі своїм знайомим ОСОБА_13 були запрошені співробітником поліції в якості понятих при проведенні певних слідчих дій. Їх запросили пройти у приміщення поліції, що поруч із центральним парком, потім вони зайшли в один із кабінетів, де в подальшому були оглянуті грошові кошти у сумі 3000 гривень, купюрами по 200 гривень, далі в їх присутності гроші копіювалися, помічалися аерозольною фарбою та запаковувалися у конверт. Ними були підписані відповідні протоколи. Чи вручалися комусь кошти він на даний час не пам`ятає. Після цього, вони поїхали у м. Шаргород. Приїхавши близько 14-15 год. у м. Шаргород вони припаркували автомобіль неподалік від відділення поліції та сиділи в автомобілі. Приблизно через годину після прибуття їх запросили пройти до відділення поліції, де вони одразу піднялися на 3-й поверх до кабінету у якому перебувало чоловік 6-8 та почали оглядати кабінет, сходи від 3 до 1 поверху. На 1-му поверсі приміщення Шаргородського ВП, хтось звернув увагу на шафу, яка була розташована під сходами, де в подальшому в його присутності було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 3000 гривень купюрами по 200 гривень, які він бачив у приміщенні управління поліції у м. Вінниці. У його присутності ці кошти освітили ліхтарем, вони мали жовтий колір. Згодом, того ж дня, під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 у його присутності було виявлено і вилучено 3000 гривень в кишені форменої куртки, пластикову банківську картку, якісь матеріали справи та комп`ютер. Під час процесуальних дій він разом з ОСОБА_10 розписувалися на упакованих речах та документах.

Від допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 сторона захисту відмовилась.

Окрім показань обвинуваченого та свідків, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017020000000289 від 15.08.2017, згідно якого особа А . вимагає в особи ОСОБА_20 неправомірну вигоду. Правова кваліфікація: ч. 3 ст. 368 КК України (Т. 1 а.к.п. 127);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.08.2017, згідно якого ОСОБА_2 повідомив про те, що 11.08.2017 заступник начальника СВ Шаргородського В.П. ОСОБА_1 при особистій зустрічі вимагав у нього грошові кошти в сумі 3000 грн за повернення його автомобіля, який у нього було вилучено працівниками поліції (Т. 1 а.к.п. 130-131);

- протокол затримання ОСОБА_1 від 16.08.2017 (Т. 1 а.к.п. 133-139);

- протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_1 від 16.08.2017, згідно якого було вилучено особисті кошти останнього в сумі 3000 гривень, 800 гривень та 91 гривня, матеріали кримінального провадження, системний блок комп`ютера, службове посвідчення ОСОБА_1 , пластикову банківську картку (Т. 1 а.к.п. 145-147);

- лист ДВБВУ НПУ від 26.12.2017 № 1811/42-01/02-2017 та флеш-накопичувач Теаm 8 Gb із оглядом та затриманням ОСОБА_1 (Т. 2 а.к.п. 90);

- протокол огляду від 16.08.2017, відповідно до якого на першому поверсі Шаргородського ВП зправа від сходів у шафі виявлені грошові кошти у сумі 3000 гривень купюрами по 200 гривень з нашаруванням жовтогарячого кольору (Т.1 а.к.п. 148-149);

- журнал обліку затриманих транспортних засобів по кримінальних правопорушеннях Шаргородського ВП, відповідно до якого автомобіль "Kia Sportage" реєстраційний номер НОМЕР_1 , був поміщений на арешт майданчик 02.07.2017 о 08:00 год., та повернутий 11.08.2017 о 14:00 год. слідчим Басістим Р.В. (Т.1 а.к.п. 152-154);

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017020360000219 від 01.08.2017, згідно якого до ЧЧ Шаргородського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що в м. Шаргород невідомі особи на автомобілі марки «КІА» моделі «SPORTAGE», червоного кольору, під приводом продажу зерна, шахрайським шляхом заволоділи його коштами 150656 грн (Т. 1 а.к.п. 167);

- протокол огляду та вручення грошових коштів від 16.08.2017, відповідно до якого за участю понятих було оглянуто грошові кошти, які отримано в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України з видатків спеціального фонду Державного бюджету України на загальну суму 3000 грн, 15 купюрами номіналом по 200 грн. Вказані кошти були відксерокопійовані, помічені за допомогою спеціальної порошкоподібної люмінесцентної речовини (зразок даного препарату нанесено на аркуш паперу, поміщено в конверт та опечатано) та передані громадянину ОСОБА_2 для проведення ОСОБА_21 (Р)Д у вигляді контролю за вчиненням злочину та подальшої їх передачі заступнику начальника слідчого відділення Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майору поліції Зозулі Дмитру Васильовичу (Т.1 а.к.п. 185-192);

- протокол про результати контролю за вчинення злочину від 17.08.2017 згідно якого 16.08.2017 у приміщенні Вінницького УДВБ НП України за участю понятих оглянуто грошові кошти на загальну суму 3000 грн, 15 купюрами номіналом по 200 грн., які були відксерокопійовані, помічені за допомогою спеціальної порошкоподібної люмінесцентної речовини (зразок даного препарату нанесено на аркуш паперу, поміщено в конверт та опечатано), передані громадянину ОСОБА_2 , який цього ж дня в проміжок часу 16:30 год. - 17:00 год. передав їх ОСОБА_1 за повернення належного ОСОБА_2 транспортного засобу KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 , безпосередньо під час зустрічі у адміністративному приміщенні Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області. Після чого ОСОБА_1 був затриманий, грошові кошти передані йому ОСОБА_2 було виявлено та вилучено із шафи біля сходів на першому поверсі адміністративного приміщення Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області (Т. 2 а.к.п. 4-5);

- висновок експерта № 200 від 11.10.2017, відповідно до якого на поверхнях 15 грошових купюр номіналом по 200 грн знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво-червоно-оранжевим кольором. На поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з лівої руки ОСОБА_1 , знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво-червоно-оранжевим кольором. На поверхні волокнистої серветки, яка надана в якості контрольного зразка - спеціальних хімічних речовин (люмінофорів) - не виявлено. Нашарування спеціальних хімічних речовин на поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_1 , на поверхнях грошових коштів та на поверхні аркушу паперу, який наданий в якості зразка, мають спільну родову належність (Т. 2 а.к.п. 8-31);

- висновок експерта № 362-П від 13.10.2017, відповідно до якого банкноти НБУ в кількості 15 грошових купюр номіналом по 200 гривень, відповідають установленим зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України (Т. 2 а.к.п. 34-38);

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 29.09.2017, відповідно до яких вилучено оптичні диски DVD-R 16x Videx, на яких міститься інформація про з`єднання абонентів НОМЕР_4 ОСОБА_1 ) та НОМЕР_3 ОСОБА_2 ). Встановлено, що ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_1 09.08.2017 о 14 год. 01 хв. ОСОБА_1 телефонував ОСОБА_2 11.08.2017 о 17 год. 37 хв.; 14.08.2017 об 11 год. 52 хв., 15.08.2017 о 12 год. 51 хв. (Т. 2 а.к.п. 60-82);

- оптичні диски DVD-R 16x Videx, на яких міститься інформація про з`єднання абонентів НОМЕР_4 ОСОБА_1 ) та НОМЕР_3 ОСОБА_2 ). Встановлено, що 09.08.2017 о 13:17 год. ОСОБА_2 телефонував до ОСОБА_1 , однак той не відповідав. 09.08.2017 о 14:01 год. ОСОБА_2 повторно зателефонував ОСОБА_1 . Їх розмова тривала 60 сек. 11.08.2017 о 17:31 год. та о 17:33 год. ОСОБА_2 двічі телефонував до ОСОБА_1 , однак той не відповідав. Того ж дня о 17:37 год. ОСОБА_1 перетелефонував до ОСОБА_2 . Їх розмова тривала 28 сек. 14.08.2017 об 11:52 год. ОСОБА_1 телефонував до ОСОБА_2 . Їх розмова тривала 100 сек. 15.08.2017 о 12:51 год. ОСОБА_1 телефонував до ОСОБА_2 . Їх розмова тривала 42 сек. (Т. 2 а.к.п. 83);

- протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контролю та відеоконтролю) від 17.08.2017 із додатком DVD-R, 4,7 Гб, № 2389 від 15.08.2017 (Т. 2 а.к.п. 86-90).

Також, стороною обвинувачення надано суду процесуальні документи, які були підставою для проведення НСРД:

- доручення прокуратури Вінницької області про проведення НСРД у порядку ст. 40 КПК України від 16.08.2017 № 17/1-2134т (Т. 1 а.к.п. 247-248);

- клопотання прокуратури Вінницької області про надання дозволу на проведення НСРД від 15.08.2017 № 17/1-2126т н (Т. 1 а.к.п. 249-250);

- постанову прокуратури Вінницької області про контроль за вчиненням злочину від 15.08.2017 року № 17/7-2131т (Т. 2 а.к.п. 1-2);

- лист ДВБВУ НПУ від 11.09.2017 року № 198рсо/42-01/01-2017 про скасування грифу секретності матеріальному носію секретної інформації - протоколу про результати контролю за вчиненням злочину (Т. 2 а.к.п.3);

- лист Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2017 №10/17т/178/2017 про розсекречення ухвали слідчого судді № 0-2181 від 15.08.2017 (Т. 1 а.к.п. 242);

- лист Служби безпеки України від 23.01.2018 № 53/14/125-49нт про направлення прокуратурі Вінницької області першого примірника розсекреченої ухвали Апеляційного суду Вінницької області № 0-2181 від 15.08.2017 (Т. 1 а.к.п. 244);

- ухвалу Апеляційного суду Вінницької області № 0-2181 від 15.08.2017 (Т. 1 а.к.п. 245);

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, про накладення арешту на майно, обрання запобіжного заходу, відсторонення від посади, ухвалами суду про накладення арешту на майно, обрання запобіжного заходу, відсторонення від посади, надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів (Т. 1 а.к.п. 164-166, 170-183, 214-226, Т. 2 а.к.п. 47-54).

Усі зазначені вище докази є належними та допустимими.

Посилання сторони захисту на те, що у провадженні відсутнє доручення на проведення 16.08.2017 оперативним працівником ОСОБА_8 такої слідчої дії, як огляду, а також відсутність у додатках до протоколу про його проведення інформації про назву та інформації про те, додатками до якого саме протоколу вони є, дати їх виготовлення, те, що самий протокол не містить інформації про індивідуальні особливості копіювального пристрою за допомогою якого вони були виготовлені, не включення ОСОБА_2 до списку учасників слідчої дії та відмінності показів понятих щодо змісту протоколу, з урахуванням положень ст.ст. 84-89 КПК України не свідчать про недопустимість протоколу огляду від 16.08.2017 та додатків до нього, оскільки судом не встановлено порушення вимог процесуальної форми призначення чи проведення вказаної слідчої дії.

Судом здійснено також перевірку тверджень захисника про недопустимість інших доказів, а саме: протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.08.2017, протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_1 від 16.08.2017, протоколу огляду від 16.08.2017 та висновків експертиз № 200 та № 362-П, - однак підстав для визнання їх недопустимими не встановлено.

Оцінюючи твердження сторони захисту про порушення прав ОСОБА_1 під час проведення обшуку його робочого кабінету, огляду першого поверху Шаргородського ВП, що були здійснені до початку прибуття адвоката, суд виходить з наступного.

Формулювання Кримінального процесуального кодексу з приводу участі та допуску адвоката до обшуку є дещо неоднозначними.

Те, що підозрюваний та обвинувачений мають право на участь захисника у проведенні процесуальних дій, до яких відноситься обшук та огляд, прямо встановлено ст. 42 КПК. Більше того, у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинів та в деяких інших випадках участь захисника у проведенні в тому числі обшуку є обов`язковою, що передбачено ст. 52 цього кодексу.

Стаття 236 кодексу, яка регламентує порядок виконання ухвали про дозвіл на обшук, установлює, що незалежно від стадії обшуку слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у цій слідчій дії, зобов`язані допустити на місце її проведення захисника чи адвоката. Також згадана стаття передбачає, що слідчий, прокурор не мають права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язані допустити адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.

Однак, у цій справі, суд зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 не підпадає під положення ст. 52 КПК України щодо обов`язкової участі захисника, чинним кримінальним процесуальним законодавством прямо не передбачено обов`язкової участі останнього при проведенні огляду та обшуку приміщення, як це, наприклад, вимагається при особистому обшуку особи (ч. 5 ст. 236 КПК України), а також, беручи до уваги те, що слідчим при проведенні слідчих дій після затримання ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджалося йому у реалізації його права на правову допомогу, зокрема, зроблено повідомлення в Центр безоплатної правової допомоги, суд не вбачає істотних порушень прав обвинуваченого, в частині порушення його права на захист, при проведенні окремих слідчих дій, а тому відсутні підстави для визнання згідно ст. 87 КПК України доказів, отриманих внаслідок їх проведення, недопустимими. Вищевказане, на думку суду, підтверджується також тим, що згідно досліджених в судовому засіданні відеозаписів, ОСОБА_1 під час проведення слідчих дій не наполягав на участі у них адвоката. Більше того, власноруч написаною заявою добровільно надав згоду на проведення огляду (обшуку) свого службового кабінету (Т. 1 а.к.п 150), будь-яких зауважень у протоколах проведених слідчих дій не навів. Також, жодних зауважень щодо проведених слідчих дій не було і у адвоката Мацюка О.І., який, теж, того ж дня, підписав складений протокол обшуку.

Посилання ж на ту обставину, що заява ОСОБА_1 про дозвіл на проведення обшуку у його кабінеті також була написана без участі захисника, суд не бере до уваги, оскільки в судовому засіданні не було встановлено будь-якого впливу на обвинуваченого на написання вказаної заяви. Зокрема, в судовому засіданні ОСОБА_1 жодним чином не вказував на те, що його примусили її написати.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що самий по собі факт відсутності у обвинуваченого адвоката в цей час, не може бути визнаний істотним порушенням прав та свобод людини, в контексті положень ст. 87 КПК України, а тому відсутні підстави для визнання зазначених доказів недопустимими. Підстави для такого відсутні також і у зв`язку з різницею у номері кабінету зазначеного у заяві, оскільки визначальною є згода на проведення огляду (обшуку) саме службового кабінету обвинуваченого, а не якого-небудь іншого.

Що ж стосується доводів сторони захисту про невідкриття їй стороною обвинувачення окремих доказів, зокрема: листа Прокуратури Вінницької області від 17.01.2018, листа Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2017, листа СБУ від 23.01.2018, ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2017, листа НПУ ДВБУ від 26.12.2017 та флеш-накопичувача 8 Гб із записом затримання ОСОБА_1 , доручення Прокуратури від 16.08.2017, постанови Прокуратури Вінницької області про контроль за вчиненням злочину від 15.08.2017, листа НПУ ДВБВУ від 11.09.2017, протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину від 17.08.2017, - то суд звертає увагу на наступне.

Частинами 1-10 ст. 290 КПК визначено порядок відкриття матеріалів іншій стороні на стадії закінчення досудового розслідування. Зокрема, відповідно до ч. 2 цієї статті прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Частина 11 зазначеної статті зобов`язує сторони кримінального провадження здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, а відповідно до положень ч. 12 ст. 290 КПК в разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Разом із тим процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (у тому числі й відповідні постанови прокурора та ухвали слідчих суддів) повинні бути досліджені судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.

Беручи до уваги те, що КПК чітко встановлює процесуальні підстави проведення НСРД, а в протоколі про результати їх проведення завжди вказується, на підставі якого рішення такі дії проводилися, не можна говорити про те, що для сторони захисту в цілому буде неочікуваним побачити відповідний процесуальний документ, якщо його буде відкрито не на стадії закінчення досудового розслідування, а дещо пізніше.

Більше того, змагальність процесу передбачає свободу сторін у висловленні своїх заперечень, у тому числі щодо допустимості тих чи інших доказів. Це, зокрема, прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 89 КПК, яка передбачає, що сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Цьому праву кореспондує відповідний обов`язок іншої сторони довести допустимість такого доказу (ч. 2 ст. 92 КПК).

Принцип диспозитивності (ст. 26 КПК), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень цим Кодексом.

У зв`язку з цим розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Отже, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявить, що в них наявний протокол про результати НСРД, але відсутні процесуальні документи, які стали підставою для проведення цих дій, і вона вважатиме за необхідне ознайомитися з цими документами, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше заявить слідчому, прокурору чи суду клопотання про необхідність відкриття і долучення вказаних документів до матеріалів провадження (це цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини).

Тому баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідний процесуальний документ не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, цей документ так і не буде відкритий або буде відкритий із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 51-53км20 від 08.07.2020.

Отже, відповідаючи на вищезазначені доводи сторони захисту, суд констатує, що у даному кримінальному провадженні, спірні документи були відкриті стороні захисту ще 26.01.2018. З ними, як засуджений, так і його захисник ознайомилися та отримали копії цих матеріалів (Т. 2 а.к.п. 57-58). Указані документи були досліджені в судовому засіданні 04 лютого 2020 року. Отже, з моменту відкриття обвинуваченням стороні захисту цих документів до їх дослідження пройшло майже два роки, тобто сторона захисту мала достатньо часу, щоб підготуватися і скорегувати лінію захисту у зв`язку з відкриттям їй вищезазначених доказів.

Ураховуючи наведене, перевіривши норми кримінального процесуального закону, які на думку сторони захисту було порушено стороною обвинувачення, проаналізувавши наслідки стверджуваних порушень, зокрема, яким чином це вплинуло на питання доведеності винуватості (невинуватості) ОСОБА_1 та наскільки вони перешкоджають ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі, суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження не було порушено балансу інтересів сторін кримінального провадження, вони нарівно використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів та у зв`язку з цим мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Відкриття стороні захисту додаткових матеріалів було здійснено з дотриманням вимог ч. 11 ст. 290 КПК, а отже немає підстав для визнання недопустимими доказами як указаних доказів, так і відповідних протоколів НСРД, складених на підставі зазначених документів.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, відповідно до п.п. 18-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" слідує, що при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч. 1 ст. 62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини обвинувальним вироком суду.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Отже, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, що узгоджується з практикою ЄСПЛ в справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Так, суд вважає, що стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено те, що ОСОБА_1 обіймав згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №228 о/с від 09.12.2016 року, посаду заступника начальника Слідчого відділення Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції Вінницької області, являючись, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівником правоохоронного органу та, згідно п. 2 примітки до ст. 368 КК України, службовою особою, яка займає відповідальне становище (так відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 3 КПК України керівником органу досудового розслідування є начальник слідчого відділення органу внутрішніх справ та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; крім того, відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого).

01.08.2017 року приблизно о 22:00 год. працівниками Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в с. Селище Тиврівського району Вінницької області було зупинено автомобіль "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . У ході перевірки документів працівники поліції запропонували останньому проїхати до Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, на що останній погодився.

Згодом до Гніванського ВП прибули працівники Шаргородського ВП та повідомили ОСОБА_2 , що до чергової частини Шаргородського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що невідомі особи на автомобілі "Кіа Sportage", під приводом продажу зерна, шахрайським шляхом заволоділи його коштами у сумі 150656 гривень, у зв`язку з чим йому необхідно проїхати на автомобілі до Шаргородського ВП для проведення першочергових слідчих дій.

Прибувши до Шаргородського ВП працівниками поліції проведено огляд автомобіля та поміщено його на арештмайданчик.

При цьому, в обвинувальному акті не зазначено дати та часу затримання автомобіля ОСОБА_2 , у Журналі обліку затриманих транспортних засобів по кримінальних правопорушеннях (Т. 1 а.к.п. 152-154) зазначено, що він був затриманий 02.07.2017, однак з пояснень обвинуваченого, свідків та інших письмових доказів слідує, що транспортний засіб ОСОБА_2 було затримано 02.08.2017 та повернуто власнику 11.08.2017.

Разом з тим, досліджуючи обставину винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів, які б її підтверджували.

Так, у обвинувальному акті, зазначено, що 11.08.2017 року ОСОБА_2 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_3 зателефонував на мобільний номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 з приводу повернення автомобіля, на що останній повідомив, що автомобіль не поверне.

Того ж дня ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що йому необхідно з`явитися до Шаргородського ВП для проведення слідчих дій.

Однак, згідно протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 29.09.2017 (Т. 2 а.к.п. 60-82), ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_1 09.08.2017 о 14:01 год. ОСОБА_1 телефонував ОСОБА_2 11.08.2017 о 17:37 год.; 14.08.2017 об 11:52 год., 15.08.2017 о 12:51 год.

Згідно інформації, яка міститься на оптичних дисках DVD-R 16x Videx (Т. 2 а.к.п. 83) 09.08.2017 о 13:17 год. ОСОБА_2 телефонував до ОСОБА_1 , однак той не відповідав. 09.08.2017 о 14:01 год. ОСОБА_2 повторно зателефонував ОСОБА_1 . Їх розмова тривала 60 сек. 11.08.2017 о 17:31 год. та о 17:33 год. ОСОБА_2 двічі телефонував до ОСОБА_1 , однак той не відповідав. Того ж дня о 17:37 год. ОСОБА_1 перетелефонував до ОСОБА_2 . Їх розмова тривала 28 сек. 14.08.2017 об 11:52 год. ОСОБА_1 телефонував до ОСОБА_2 . Їх розмова тривала 100 сек. 15.08.2017 о 12:51 год. ОСОБА_1 телефонував до ОСОБА_2 . Їх розмова тривала 42 сек.

При цьому, згідно Журналу обліку затриманих транспортних засобів по кримінальних правопорушеннях, транспортний засіб ОСОБА_2 було повернуто о 14:00 год. 11.08.2017. І ОСОБА_2 після цього, того ж дня о 17:31 год. та о 17:33 год. двічі намагався зв`язатися із ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає недоведеною обставину, що 11.08.2017 року ОСОБА_2 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_3 зателефонував на мобільний номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 з приводу повернення автомобіля, на що останній повідомив, що автомобіль не поверне, оскільки вона повністю спростовується зазначеними вище протоколами та інформацією з оптичних дисків DVD-R 16x Videx, згідно яких 11.08.2017 два телефонні дзвінки ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишись без відповіді, а вказані особи цього дня розмовляли по телефону лише один раз о 17:37 год., тобто уже після повернення автомобіля ОСОБА_2 . І ініціатором розмови був саме ОСОБА_2 .

Стороною захисту в дебатах було зазначено про те, що з огляду на фактичні обставини справи, не виключається можливість використання відносно обвинуваченого ситуації та можливостей для створення штучних умов з метою притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб, а саме, що мала місце провокація злочину.

Суд у цій справі звертає увагу на те, що за змістом статей 246, 271 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому згідно з ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів із контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, якого вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Зазначені положення процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях розробив ряд критеріїв для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів - змістовний та процесуальний критерії.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Так, для визначення провокації злочину ЄСПЛ встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і чи була суттєвою ймовірність вчинення нею злочину.

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу про схильність особи до вчинення злочину.

Перевіривши доводи захисника, щодо провокації злочину з урахуванням зазначених критеріїв, суд дійшов висновку, що встановлені обставини свідчать про відсутність ознак підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину.

Так, в даному випадку, підставою для проведення будь-яких дій у кримінальному провадженні була заява ОСОБА_2 від 14.08.2017 про вимагання у нього ОСОБА_1 хабара. Лише з цього часу правоохоронні органи почали вживати відповідних заходів щодо перевірки у встановленому законом порядку обставин, викладених у даній заяві. Зокрема, у зв`язку з цим ними було отримано дозвіл апеляційного суду (Т. 1 а.к.п. 245-246) на проведення НСРД.

При цьому, слідчим суддею надано вказаний дозвіл стосовно ОСОБА_2 , у тому числі, для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування злочину відомостей про особу та її поведінку, або тих, з ким ця особа контактує, з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження, що спростовує посилання сторони захисту на те, що дозвіл на проведення НСРД надавався лише стосовно ОСОБА_2 , а не відносно ОСОБА_1 .

Таким чином, проведені у цій справі негласні слідчі (розшукові) дії не призвели до підбурювання через призму прецедентної практики ЄСПЛ стосовно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втім, їх результати не свідчать про доведеність вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що під час розмови із ОСОБА_2 ОСОБА_1 , маючи повноваження слідчого у кримінальному провадженні №12017020360000219, відомості про яке внесені до ЄРДР 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та будучи зобов`язаний повернути відповідно до вимог п. 3 ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України, тимчасово вилучений автомобіль "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , за його повернення висунув вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень, яку необхідно надати йому особисто. ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 296, 16.08.2017 року у проміжок часу з 16:50 год. до 17:00 год. вимагав та одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень за повернення раніше вилученого автомобіля, а саме 01.08.2017 року транспортного засобу марки "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , у кримінальному провадженні №12017020360000219 від 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, тобто за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданих йому повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, час вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 16.08.2017 у проміжок часу з 16:50 год. до 17:00 год. вимагав та одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень за повернення раніше вилученого автомобіля.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 5 примітки до ст. 354 КК України, у статтях 354, 368, 368-3 і 368-4 цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Із законодавчого визначення розуміння вимагання хабара ця ознака може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара погрожуючи вчиненням або не вчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам, того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав і інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією із основних і обов`язкових ознак вимагання. На відміну цьому, у разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів, тощо, то вимагання хабара виключається.

За фактичних обставин справи, коли службова особа вимагає дати їй хабар, а особа, яка його дає і при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати його, то такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара.

Таким чином, для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 368 КК України за ознакою вимагання хабара, службовій особі недостатньо висунути вимогу про його отримання.

Така ознака, як вимагання хабара, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа - хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та законним інтересам хабародавця.

Правильне визначення меж вимагання хабара пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою хабара, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання хабара, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.

Найбільш значущою ознакою вимагання є те, що примушування до хабара може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004, незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним.

У цьому провадженні, сторона обвинувачення згідно обвинувального акту, в вину ОСОБА_1 ставила вимагання хабара за повернення раніше вилученого автомобіля.

Разом з тим, будь-яких доказів вимоги (примусу) давання хабара, яка б підкріплювалася відкритою погрозою або створенням таких умов, які б переконували ОСОБА_2 в наявності реальної небезпеки (прихованій погрозі) його правам та законним інтересам, що змушувало б його погодитися з вимогою хабароодержувача, суду надано не було. Наявність вимагання хабара у повній мірі спростовуються тим, що раніше вилучений автомобіль ОСОБА_2 було повернуто ще о 14:00 год. 11.08.2017, тобто, за кілька днів до описуваних подій. Тим більше, що стороною обвинувачення жодним чином не доводилося в судовому засіданні обставини незаконності утримування вказаного автомобіля обвинуваченим, чи іншими особами за його вказівкою, в період з 02.08.2017 по 11.08.2017.

При цьому, судом враховано, що оскільки вчинення злочину, передбаченого ст. 368 КК України вичерпується самим фактом одержання хабара, дії службової особи, обумовлені хабаром, перебувають поза межами об`єктивної сторони даного складу злочину і відповідальність за ст. 368 КК України настає незалежно від того: а) чи був одержаний хабар до (хабар-підкуп) або після (хабар-винагорода) вчинення цих дій; б) чи було заздалегідь обумовлено одержання хабара; в) чи виконала або не виконала службова особа дії, зумовлені хабаром; г) чи збиралася вона їх виконувати або не мала такого наміру.

Однак, у цій справі, суд вважає, що стороною обвинувачення не було доведено не лише факту вимагання хабара ОСОБА_1 , але і факту його отримання останнім.

Зокрема, під час особистої розмови з ОСОБА_1 , яка, згідно протоколу за результатами проведення НСРД (аудіо контролю та відеоконтролю) від 17.08.2017 та відеозапису до нього, відбулася 16.08.2017 о 13:35 год., той сказав ОСОБА_22 : « ОСОБА_23 машина уже у ОСОБА_24 ), ви мені нічого не должні…».

Ні відеозапис, ні будь-які інші речові докази чи документи не містять підтвердження факту вимагання та отримання ОСОБА_1 хабара.

На відеозаписі, у зв`язку з його неналежною якістю, неможливо достеменно визначити, що ОСОБА_1 вимагав та отримав у ОСОБА_2 гроші.

Усе обвинувачення базується на свідченнях лише одного свідка ОСОБА_2 .

При цьому, у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.08.2017 ОСОБА_2 повідомив про те, що 11.08.2017 заступник начальника СВ Шаргородського В.П. ОСОБА_1 при особистій зустрічі вимагав у нього грошові кошти в сумі 3000 грн за повернення його автомобіля, який у нього було вилучено працівниками поліції (Т.1 а.к.п. 130-131).

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив ту обставину, що 11.08.2017 ОСОБА_2 приїхав в Шаргородське ВП та зайшов до нього в кабінет. Він направив його до слідчого Басістого Р.В.

Разом з тим, згідно обвинувального акту, 11.08.2017 вказані особи двічі розмовляли лише по телефону, а судом встановлено лише факт однієї телефонної розмови, яка відбулася уже після повернення ОСОБА_2 автомобіля.

В той же час, у своїх усних поясненнях, ОСОБА_2 повідомив суду, що особисто із ОСОБА_1 він зустрічався 11.08.2017 і саме того дня той вимагав у нього неправомірну вигоду в сумі 3000 грн.

Однак, в обвинувальному акті в вину обвинуваченого не ставилося вимагання хабара 11.08.2017, а лише вимагання та отримання такого 16.08.2017 у проміжок часу з 16:50 год. до 17:00 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Також, суд звертає увагу, що в обвинувальному акті зазначено про те, що ОСОБА_1 , мав повноваження слідчого у кримінальному провадженні № 12017020360000219, відомості про яке внесені до ЄРДР 02.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та був зобов`язаний повернути ОСОБА_2 відповідно до вимог п. 3 ст. 169 КПК України та ч. 5 ст. 171 КПК України, вилучений у того автомобіль.

Разом з тим, суду не надано доказу того, що ОСОБА_1 мав повноваження слідчого у зазначеному вище кримінальному провадженні та був зобов`язаний особисто повернути ОСОБА_2 автомобіль.

Так, згідно положень ст.ст. 3, 39 КПК України, ОСОБА_1 , будучи заступником начальника слідчого відділення, безперечно, був уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, однак жодних доказів того, що він вступив у вказане кримінальне провадження в якості слідчого (постанова, доручення про проведення досудового розслідування тощо), а також того, що він яким-небудь чином використовував надані йому законом повноваження у ньому, суду надано не було.

Крім того, слід мати на увазі, що керівник органу досудового розслідування, який особисто не вступив у справу в якості слідчого, може вживати відповідних процесуальних заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим, не шляхом прийняття особистих процесуальних рішень, а лише у передбачений законом спосіб, в тому числі, шляхом надання слідчому письмових вказівок щодо забезпечення законності.

Допитаний же в судовому засіданні слідчий Басістий Р.В., який здійснював слідство у кримінальному провадженні № 12017020360000219 підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 участі у ньому не брав, обов`язків слідчого не виконував, жодних вказівок від нього йому, як слідчому, не надходило, в тому числі, про неповернення чи повернення автомобіля ОСОБА_2 . Останній був повернутий з урахуванням недоцільності його перебування на арешт майданчику.

Тому і в цій частині, суд вважає пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення недоведеним.

Також, суд бере до уваги висновок експерта № 200 від 11.10.2017 згідно якого на поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з лівої руки ОСОБА_1 , знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка має спільну родову належність із речовиною, якою були оброблені 15 грошових купюр номіналом по 200 грн (предмет хабара).

Однак, суд вважає, що наявність вказаної речовини на руках ОСОБА_1 не може бути безумовною підставою для визнання його винуватості, оскільки, як встановлено, ОСОБА_2 торкався до наданих йому помічених грошей принаймні як клав їх до шафи (при цьому судом не встановлено обставин за яких він це робив), а потім потискав руку обвинуваченого.

Вказані кошти, згідно відеозапису обшуку та затримання ОСОБА_1 , який був оглянутий в судовому засіданні із флеш-накопичувача Теаm 8 Gb (Т. 2 а.к.п. 90), знаходились у шафі без будь-якої упаковки (зазначена обставина була підтверджена в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ), що свідчить про те, що особа, яка їх туди поклала, безумовно торкалася помічених купюр і могла перенести речовину з них внаслідок контакту з іншою особою.

Зокрема, згідно морфологічного аналізу речовини, якою були оброблені гроші, остання легко переноситься на інші поверхні (ватні та марлеві тампони, долоні рук, папір) (Т. 2 а.к.п. 14).

Стороною обвинувачення не надано доказів того, що люмінесцентна речовина, яка виявлена на руках обвинуваченого, з`явилася внаслідок його контакту з грошовими коштами, що були вилучені із шафи, а не контакту з особою, яка також торкалася вказаних помічених грошей.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дактилоскопічна експертиза грошових купюр у справі не проводилася.

При цьому, з відеозапису обшуку та затримання ОСОБА_1 слідує, що при візуальному дослідженні рук останнього за допомогою ультрафіолету, слідів люмінесцентної речовини виявлено не було. І лише експертиза повідомила про її наявність. Вказана обставина, на думку суду, свідчить про те, що вказана речовина потрапила у незначній кількості на руки обвинуваченого не у зв`язку з його безпосереднім контактом із поміченими грошима, а у інший спосіб.

Тим більше, що не логічними є дії ОСОБА_1 , який, нібито, взявши кошти у шафі, що знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі Шаргородського ВП, не взяв їх із собою, а поклав назад, де вони і були виявлені згідно протоколу огляду від 16.08.2017 (Т. 1 а.к.п. 148-149).

Натомість в кабінеті обвинуваченого жодних доказів отримання ним хабара виявлено не було (Т. 1 а.к.п. 145-147).

Підсумовуючи усе вищевикладене, незважаючи на відсутність підстав щодо визнання наданих стороною обвинувачення доказів недопустимими, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Згідно положень ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України: "Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь", а тому суд приходить до остаточного висновку, що обвинуваченого ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України у зв`язку з не доведенням вчинення останнім вказаного злочину.

Судові витрати в сумі 3464 грн 60 коп. за проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів (1487 грн 20 коп.), судової технічної експертизи документів (1977 грн 40 коп.), слід віднести на рахунок держави.

Відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в сумі 128000 грн, яка була внесена заставодавцем ОСОБА_25 на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Вінницькій області, згідно квитанцій № 134921427, № 1349921427 від 19.08.2017 року (Т.1. а.к.п. 197-199).

У зв`язку з виправданням обвинуваченого, слід припинити щодо нього дію запобіжного заходу у виді застави та повернути кошти, внесені в якості неї, заставодавцю ОСОБА_25

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 накладено арешт на майно, яке вилучено 16.08.2017 під час затримання ОСОБА_1 , а саме: мобільний телефон марки "Nokia"; сім-карту оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_5 ; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_1 ; зразок спиртової серветки, якою здійснювались змиви; оригінали матеріалів кримінального провадження №12017020360000219 від 02.08.2017 на 46 арк.; службове посвідчення серії НОМЕР_6 від 29.12.2016; банківську картку № НОМЕР_7 від 29.12.2016; особисті грошові кошти в сумі 91 грн; особисті грошові кошти в сумі 800 грн; особисті грошові кошти в сумі 3000 грн; системний блок інв. № 10462460; грошові кошти номіналом по 200 гривень у сумі 3000 гривень, наступними серіями та номерами: ЕД4499662, ВЄ2932209, ЕЗ4752698, АА22000285, УС4790253, ЕИ24001847, ПЕ8481513, УЗ2312880, ЄВ8153021, ЕЕ0913004, ЄЕ6968167, ЕВ4062873, УЄ5663348, УМ5308489, СД9636621 (Т. 1 а.к.п. 225-226).

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2017 накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0598 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 2 а.к.п. 49-50).

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 (Т. 2 а.к.п. 53-54).

Накладенні арешти підлягають скасуванню згідно з положеннями ч. 4 ст. 174 КПК України, відповідно до вимог якої, суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 62, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 22, 84-87, 89, 91-96, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Процесуальні витрати пов`язанні з проведеними експертизою матеріалів, речовин і виробів та судовою технічною експертизою документів в сумі 3464 гривні 60 копійок, - віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_1 - скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_25 заставу в розмірі 128000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень, внесену нею за ОСОБА_1 на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Вінницькій області, згідно квитанцій №134921427, № 1349921427 від 19.08.2017.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 на майно, яке вилучено 16.08.2017 під час затримання ОСОБА_1 , а саме: мобільний телефон марки "Nokia"; сім-карту оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_5 ; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_1 ; зразок спиртової серветки, якою здійснювались змиви; оригінали матеріалів кримінального провадження № 12017020360000219 від 02.08.2017 на 46 арк.; службове посвідчення серії НОМЕР_6 від 29.12.2016; банківську картку № НОМЕР_7 від 29.12.2016; особисті грошові кошти в сумі 91 грн; особисті грошові кошти в сумі 800 грн; особисті грошові кошти в сумі 3000 грн; системний блок інв. № 10462460; грошові кошти номіналом по 200 гривень у сумі 3000 гривень, наступними серіями та номерами: ЕД4499662, ВЄ2932209, ЕЗ4752698, АА22000285, УС4790253, ЕИ24001847, ПЕ8481513, УЗ2312880, ЄВ8153021, ЕЕ0913004, ЄЕ6968167, ЕВ4062873, УЄ5663348, УМ5308489, СД9636621.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2017 на земельну ділянку площею 0,0598 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 .

Документи надані суду, в тому числі, оптичний диск DVD - 4,7 Гб, реєстр. № 2389-т , флеш накопичувач, два оптичних диска DVD-R 16x "VIDEX" - залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя :