Рішення № 9080565, 24.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

24.03.10

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

23 березня 2010р.                                                                                           справа № 14/47

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ТехНова”, вул.Димитрова,5, корп.10а, м. Київ, в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу „Чернігівська теплоелектроцентраль” ТОВ фірми „ТехНова”, вул.Ушинського,23, м. Чернігів, 14014

До відповідача: Дочірнього підприємства „Чернігівське спеціалізоване управління №430” ЗАТ „Електромонтаж”, вул.Князя Чорного, 2а, м. Чернігів, 14000

Про стягнення 19139грн. 76коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Міщенко В.В. представник довіреність №2 від 12.01.10р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15622,05грн. за поставлену теплову енергію за період з 01.12.07р. по 30.04.09р. згідно договору №289 від 01.05.02р., 1903,17грн. пені за період з 21.01.08р. по 18.11.09р., 1378,30грн. інфляційних за період з 21.01.08р. по 19.01.09р., 236,24грн. три відсотки річних за період з 21.01.08р. по 19.01.09р.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача вказану в позовній заяві повернулась до суду з відміткою пошти „за зазначеною адресою не значиться”.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі значиться Дочірнє підприємство „Чернігівське спеціалізоване управління №430” Закритого акціонерного товариства „Електромонтаж”, ідентифікаційний код 01417570, місцезнаходження: вул. Князя Чорного, 2а, м. Чернігів, 14000.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          З огляду на викладене та з урахуванням обставин справи, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки направлення відповідачу копії ухвали про порушення провадження у справі відбулося за адресою вказаною в позовній заяві, яка є адресою державної реєстрації відповідача та значиться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

          Явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов’язковою. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

01 травня 2002 року між позивачем та відповідачем укладено договір №289 на постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до умов зазначеного договору позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об’єктів, вказаних в додатку №1 договору, а відповідач зобов’язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором. Додатком №1 до Договору, який підписано сторонами, встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається споживачу (відповідачу по справі) за адресою вул.Пролетарська,2а, м. Чернігів, опалювальною площею в 540,0м.кв.

У п. 6.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішенням облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №203 від 21.08.06р., №18 від 19.02.2008р., № 263 від 30.09.08р.

За умовами п.5.5 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно передає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін передбачений в додатку №1 до договору. У п.3 додатку №1 до договору сторони встановили, що зняття споживачем показань приладів обліку –20-те число поточного місяця, подання звіту постачальнику –не пізніше 22-го числа.

Позивачем до матеріалів справи подано двосторонні акти зняття показань приладів, виконуючих облік тепла на опалення по договору №0289 на об’єкті відповідача за адресою вул. Князя Чорного, 2а, м. Чернігів за період грудень 2007р. –квітень 2009р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з 01.12.07р. по 30.04.09р. теплової енергії на загальну суму 25381,32грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 0289 від 31.12.07р. на суму 2104,20грн., №0289 від 31.01.08р. на суму 2294,65грн., №0289 від 29.02.08р. на суму 2498,26грн., №0289 від 31.03.08р. на суму 1715,45грн., №0289 від 30.04.08р. на суму 706,44грн., №0289 від 30.11.08р. на суму 1827,19грн., №0289 від 31.12.08р. на суму 2674,38грн., №0289 від 31.01.09р. на суму 4005,98грн., №0289 від 28.02.09р. на суму 3103,37грн., №0289 від 31.03.09р. на суму 3058,57грн., №0289 від 30.04.09р. на суму 1392,83грн.

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.6.6 договору, в редакції яка погоджена сторонами у Протоколі різномовностей до договору №289 від 01.05.02р., Споживач оплачує за відпущену теплову енергію в гарячій воді, щомісячно у відповідності з показниками приладу обліку, згідно виставлених рахунків не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачу рекомендованою кореспонденцією рахунків на оплату поставленої теплової енергії (а.с.35-45).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору №289 від 01.05.02р., за спожиту теплову енергію розрахувався частково на суму 9759,27грн. (а.с.31-34)

Заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 15622,05грн., що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На момент розгляду справи в суді відповідачем у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів повної сплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, а тому суд доходить висновку, що заборгованість в сумі 15622,05грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2.3. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 1903,17грн. пені за період з 21.01.08р. по 18.11.09р. Дослідивши вимоги позивача в цій частині господарський суд визначився, що оскільки стягнення пені передбачено умовами Договору, а її нарахування відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та обчислене в межах строку встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1900,20грн., з урахуванням допущених позивачем арифметичних помилок при здійсненні розрахунку.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1378,30грн. інфляційних за період з 21.01.08р. по 19.01.09р., 236,24грн. три відсотки річних за період з 21.01.08р. по 19.01.09р. Дослідивши подані позивачем розрахунки стягуваних сум, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню в повній сумі –236,24грн. Позовні вимоги в частині стягнення інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 1378,28грн., у зв’язку з допущеними арифметичними помилками при проведенні розрахунку.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлену теплову енергію своєчасно і в повній сумі не розрахувався, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу на суму 15622,05грн., пені в сумі 1900,20грн., інфляційних в сумі 1378,28грн., 3% річних в сумі 236,24грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 191,37грн. та 235,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Чернігівське спеціалізоване управління №430” ЗАТ „Електромонтаж” (вул. Князя Чорного, 2а, м. Чернігів, р/р 26009301831850 в ПІБ м. Чернігів, МФО 353456, код 01417570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “ТехНова” (м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-а, р/р 260003061901 у ВАТ „Агрокомбанк” м. Києва, МФО 322302, код 24100060 ) 15622грн.05коп. боргу, 1900грн.20коп. пені, 1378грн.28коп. інфляційних, 236грн.24коп. три проценти річних, 191грн.37коп. державного мита та 235грн.96коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                               Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 24.03.2010р.

Суддя                               Н.Ю.Книш