Рішення № 9080555, 23.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 7-44-62

проспект Миру, 20          

іменем України

РІШЕННЯ

« 16 » березня 2010 року справа № 3/21-3/29

За первісним позовом Закритого акціонерного товариства компанії „Райз” 03680, м.Київ, вул.Заболотного, 152

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обмачівські зорі” 16510, Чернігівська область, Бахмацький район, с.Обмачів, вул.Лесі Українки, 52

про стягнення 66339,65 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Обмачівські зорі” 16510, Чернігівська область, Бахмацький район, с.Обмачів, вул.Лесі Українки, 52

до Закритого акціонерного товариства компанії „Райз” 03680, м.Київ, вул.Заболотного, 152

про визнання недійсним договору поставки № 41/0230 від 14.05.2008р.

Суддя В. М. Репех

Представники сторін:

За первісним позовом:

від позивача: представник не з’явився ( був присутній в засіданні 02.02.2010р. та 16.02.2010р. )

від відповідача: Савенко М. М.–представник ТОВ „Обмачівські зорі”, довіреність від 01.01.2010р.

За зустрічним позовом:

від позивача: Савенко М. М.–представник ТОВ „Обмачівські зорі”, довіреність від 01.01.2010р.

від відповідача: представник не з’явився ( був присутній в засіданні 02.02.2010р. та 16.02.2010р. )

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 45525,25 грн. простроченого боргу за отриманий товар, 15366,33 грн. відсотків за неправомірне користування коштами та 5448,07 грн. пені, а всього 66339,65 грн.

02 березня 2010 року від Закритого акціонерного товариства «Райз»надійшла заява вих. № 228-ЮР/ЦР згідно якої розмір пені за відповідний період з урахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на конкретну дату, становить 2370,81 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у позові обґрунтованого розрахунку пені та відсотків за неправомірне користування коштами. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що в розрахунках, які приводяться позивачем у позові, сума заборгованості від якої проведено розрахунок, визначається як множення валютного еквіваленту на офіційний курс НБУ такої валюти у гривнях, але ж на момент подання позову, що є невірним та незаконним.

Крім того, відповідач вважає неправомірним нарахування відсотків за 440 днів, оскільки у відповідності до ч.4 ст.232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування коштами відносяться до штрафних санкцій, а ч.6 ст.232 цього Кодексу передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Під час розгляду справи відповідач подав до позивача зустрічний позов про визнання недійсним договору поставки № 41/0230 від 14.05.2008р.

В обґрунтування своїх доводів відповідач за первісним позовом ( позивач за зустрічним позовом ) зазначає, що у Додатку № 1 від 08.09.2008р., підписаного сторонами, так і не було визначено ціну за одиницю товару, а тому у відповідності до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону ( а у даному випадку у договорі сторони не визначили одну із істотних умов такого договору ) може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

          15 березня 2010 року від позивача за первісним позовом ( відповідача за зустрічним позовом ) надійшов відзив на зустрічний позов, який ЗАТ «Райз»вважає необґрунтованим і безпідставним, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином завірена копія додатку до договору ( оригінал надавався суду для огляду за вимогою ), в якому чітко зазначено у відповідній графі «ціна за одиницю виміру, еквівалент долари США»ціну за одиницю виміру.

          ЗАТ „Райз” стверджує, що сторонами погоджено всі істотні умови договору, а тому правові підстави для визнання договору недійсним відсутні.

          Крім того, товариство вказує на те, що дії ТОВ «Обмачівські зорі»спрямовані на навмисне затягування судового процесу.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

          14 травня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 41/0230, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання в строки, визначені договором, передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Відповідно до умов укладеного договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу та базис поставки, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, термін оплати, а також інші умови, визначені в специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 укладеного договору, вартість (ціна) товару вказана в додатку № 1. Ціна договору становить загальна вартість (ціна) товару, що передається за цим договором. Сторони встановили вартість (ціну) товару в гривнях, а також визначили її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку.

Також, сторони дійшли згоди про те, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в іноземній валюті, вказаній в додатку до договору, на офіційний курс гривні до такої іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару відповідачем ( пункт 2.2 цього договору ).

Пункт 2.3 договору поставки передбачає сплату відповідачем вартості (ціни) товару, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2, на рахунок позивача у банківській установі. Термін оплати вказаний у відповідній графі додатку № 1.

На виконання умов договору поставки 14 травня 2008 року за видатковою накладною № ВН-10041-00454 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 11270,40 грн.

Відповідно до Додатку № 1 від 14.05.2008р. до договору № 41/0230 від 14.05.2008р. відповідач повинен був провести повну оплату отриманого товару в строк до 20 травня 2008 року.

Відповідачем було здійснено повну оплату за отриманий товар, але з прострочкою строку. Оплата товару проведена відповідачем лише 04.09.2008р.

08 вересня 2008 року між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 1 до договору поставки товару на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 41/0230 від 14.05.2008р.

Пунктом 1 додаткової угоди до укладеного договору сторони дійшли згоди доповнити договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 41/0230 від 14.05.2008р. додатком № 1 від 08 вересня 2008 року.

08 вересня 2008 року за видатковою накладною № ВН-10041-00828 та на підставі довіреності серії ЯОМ № 484438 від 08.09.2008р. позивач передав відповідачу пшеницю озиму на загальну суму 28799,73 грн., що в еквіваленті іноземної валюти згідно п.2.2 договору становить 5702,92 дол. США.

Відповідно до Додатку № 1 від 08.09.2008р. до договору № 41/0230 від 14.05.2008р. відповідач повинен був провести повну оплату отриманого товару в строк до 30 вересня 2008 року.

Матеріали справи свідчать ( що також не заперечується відповідачем ), що у встановлений договором строк товар, отриманий на суму 28799,73 грн., відповідачем не був сплачений.

Оскільки при отриманні товару 08.09.2008р. курс валюти еквіваленту договору USD становив 505,0000 грн. за 100 USD згідно курсу НБУ, а 14.12.2009р. курс валюти еквіваленту договору USD становив 798,2800 грн. за 100 USD згідно курсу НБУ, то сума основного боргу становить 45525,25 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.3 договору передбачені такі правові наслідки, а саме, встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості ( ціни ) товару, відповідач сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

За період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. позивач нарахував відповідачу пеню з урахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на конкретну дату, розмір якої становить 2370,81 грн.

Крім того, згідно пункту 7.4 договору відповідач взяв на себе відповідальність, у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару, сплачувати на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 28 % річних з простроченої суми.

За період з 01.10.2008р. по 14.12.2009р. позивач нарахував відповідачу відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 15366,33 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що відповідні відсотки є штрафними санкціями у відповідності зі ст.232 Господарського кодексу України і нарахування яких припиняється через шість місяців відповідно до ч.6 цієї статті є безпідставним, оскільки грунтуються на помилковому баченні відповідачем відсотків за неправомірне користування чужими коштами в якості штрафної санкції.

Частиною четвертою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст.536 та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Отже, відповідачем не враховано, що за змістом статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. У тексті статті 232 Господарського кодексу України хоча й врегульовано питання про стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами, але їх стягнення не є штрафною санкцією на яку поширюється припис частини шостої даної статті (щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано).

Проте, не можна погодитись із тим, що в зустрічному позові ТОВ „Обмачівські зорі” посилається на те, що у Додатку № 1 від 08.09.2008р., підписаного сторонами, так і не було визначено ціну за одиницю товару.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, відповідач за первісним позовом ( позивач за зустрічним позовом ) просив визнати повністю недійсним договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 41/0230 від 14.05.2008р., укладений між ЗАТ «Райз»та ТОВ «Обмачівські зорі», на підставі ст.207 Господарського кодексу України, як такий, що не відповідає вимогам закону ( а у даному випадку у договорі сторони не визначили одну із істотних умов такого договору ).

Так, згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас, статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія додатку до договору ( оригінал надавався суду для огляду за вимогою ), в якому чітко зазначено у відповідній графі «ціна за одиницю виміру, еквівалент долари США».

Твердження відповідача щодо відсутності в договорі істотних умов, передбачених Господарським кодексом України, є безпідставним, оскільки на момент укладання договору сторонами було погоджено всі його істотні умови.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування. Належність доказів є мірою, що визначає залучення до процесу в конкретній справі належних доказів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

          Первісний позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Обмачівські зорі” ( 16510, Чернігівська область, Бахмацький район, с.Обмачів, вул.Лесі Українки, 52, ідентифікаційний код 33989615 ) на користь Закритого акціонерного товариства компанії „Райз” ( 03680, м.Київ, вул.Заболотного, 152, р/р 26003070016675 в ВАТ «Укрексімбанк»м.Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201 ) 45525,25 грн. простроченого боргу за отриманий товар, 15366,33 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, 2370,81 грн. пені, 632,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          В решті позову відмовити.

В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя В. М. Репех

          Дата підпису

23.03.10