Рішення № 90805269, 23.07.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2251/16-ц

Провадження № 2/175/904/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна про захист прав споживача та за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (цивільна справа №175/4756/15-ц), в якому банк просив суд постановити рішення яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх, АТ КБ «ПриватБанк» користь заборгованість за кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року у розмірі 18080,85 Доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15733,42 Доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 Доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 Доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 Доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 Доларів США, штраф (процентна складова) у розмірі 860,48 Доларів США, що за курсом 23,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.09.2015 року складає 416763,65 грн.; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживача (цивільна справа №175/2251/16-ц), який в квітні 2019 року уточнила (том №2 а.с.208-213) та просила суд визнати недійсними кредитний договір №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року та Додатковий Договір № 1 від 04.12.2008 року, укладений між нею, ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»; визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача зробити розрахунок повернення кредиту, внаслідок чого повернути їй, ОСОБА_1 безпідставно сплачені суми винагород за нібито надані відповідачем фінансові послуги; судові витрати віднести за рахунок відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року вищевказані цивільні справи було об`єднано в одне провадження та присвоєно справі єдиний номер №175/2251/16-ц (том №2 а.с.44).

ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги за своїм позовом підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі; проти задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні.

Представник Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» за довіреністю Чумак С.О. у судовому засіданні просив у задоволенні позову ОСОБА_1 до банку про захист прав споживачів відмовити в повному обсязі; заявлені вимоги банку підтримав в повному обсязі.

ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити в задоволенні позовних вимог банку (том №1 а.с.106).

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (том №2 а.с.219).

Вислухавши сторони, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими сторонами доказами, суд приходить до наступного.

Частина перша ст. 203 ЦК України, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Встановлено, що 11 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», було укладено Кредитний договір №DNL0GA0000006949 (том №2 а.с.5-7), за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 11.06.2008 року по 11.06.2023 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 67335,76 доларів США на наступні цілі: у розмірі 55000,00 доларів США на споживчі цілі, у розмірі 1650,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 392,86 доларів США на страхування майна, 275,00 доларів США на особисте страхування, а також у розмірі 10017,90 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного Договору. Також, Кредитним договором визначено період сплати кредиту з 5 по 12 число кожного місяця та визначено порядок погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) Щомісяця в Період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 979,05 доларів США, згідно Графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, того ж дня, 11 червня 2008 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» був укладений Договір поруки №DNL0GA0000006949/1 (том №2 а.с.59), за умовами якого ОСОБА_2 на добровільних засадах зобов`язалася перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року з усіма змінами та доповненнями. Також, того ж дня 11 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» був укладений Договір іпотеки (том №2 а.с.52-54), за яким ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 1304 кв.м., яка розташована за тією ж адресою.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при укладенні спірних договорів діяли свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняли рішення про вибір банку та вступили з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови договору.

04 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №DNL0GA0000006949 (том №2 а.с.8), за умовами якого пункт 8.1 Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року було викладено в новій редакції, внесено зміни в визначення строку кредитування як «з 11.06.2008 року по 20.11.2018 року» та розмір щомісячного платежу як «488,35 доларів США», всі інші пункти Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року залишилися без змін. Аналогічні зміни були внесені і до Договору поруки №DNL0GA0000006949/1 від 11 червня 2008 року, що підтверджується укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» Додатковим договором №1 до Договору поруки №DNL0GA0000006949/1 від 11 червня 2008 року (том №1 а.с.20).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засвідчили своїми особистими підписами, що ознайомлені та згодні як зі змістом вищевказаних договорів, так і з умовами додаткових договорів до них, безпосередньо ОСОБА_1 на Кредитному договорі, Договорі іпотеки, Додаткових договорах, Договорі про внесення змін до договору іпотеки, Договорі страхування майна, Договору особистого страхування, а ОСОБА_2 на Договорі поруки та додатковому договорі до нього. Вважаючи несправедливими положення договорів, введення в оману відповідачем стосовно істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Так, фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватись до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (п.п. 9,13,14 преамбули Директиви Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України та згідно роз`яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто ні ст. 203, ні ст. 215 ЦК України не передбачає серед підстав недійсності договору надання/не надання інформацією перед укладенням договору.

Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 положення п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (його частини) кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (його частини).

Положеннями ст. 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин (частина правочину), визнана судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснив у п. 14, що суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою ст. 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (ст. 536, 638, 1056-1 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.ч. 1. 2 ст. 638 ЦК України).

За нормою ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За своєю юридичною природою кредитний договір є реальним договором, оскільки для його укладення, крім згоди сторін, необхідно вчинення певної дії, зокрема, передачі коштів, а тому такий договір є укладеним з моменту передачі грошей.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року разом з Додатковим договором до нього від 04 грудня 2008 року, Договір іпотеки разом з Додатковим договором до нього від 04 грудня 2008 року є укладеними, оскільки позичальником ОСОБА_1 відповідно до особисто підписаного Кредитного договору отримано грошові кошти, про що також не заперечувала сама ОСОБА_1 в судовому засіданні, а поручитель ОСОБА_2 на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього.

Відповідно до умов спірного Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно цього Договору, зазначені в розділі 8 цього Кредитного договору, що є невід`ємною частиною цього Договору, під яким стоїть особистий підпис ОСОБА_1 . Крім того, судом встановлено, що між сторонами існували певні відносини, а саме, ОСОБА_1 дійсно отримувала кредитні кошти на умовах передбачених вищевказаним Кредитним договором, а перед укладенням вищевказаного Кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, ОСОБА_1 була проінформована про всі істотні умови Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року, терміни погашення кредиту, розміри та терміни сплати процентів, що також підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 .

Згідно з п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору), та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування.

У ч. 4 п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору) та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

За змістом ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

В постанові від 11 вересня 2013 року Верховний Суд України зазначив наступну правову позицію: «Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону-умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав обов`язків на шкоду споживача. Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України по справі №619/130/16-ц від 23.05.2018 року.

Судом встановлено, що на час укладання Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року та Додаткового договору до нього від 04 грудня 2008 року, Банком було роз`яснено позичальнику ОСОБА_1 всю обов`язкову інформацію яка передбачалась ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору).

Згідно до умов кредитного договору Банк, на виконання абз. «д» п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору), повідомив ОСОБА_1 про відсотки, винагороду, комісію за надання кредитних коштів у момент видачі кредиту. Таким чином Банк повідомив ОСОБА_1 про орієнтовну сукупну вартість кредиту. Орієнтовна сукупна вартість кредиту включає лише платежі пов`язані з кредитом, це передбачене вимогами абз. «д» п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору). Тобто, процентна та комісійна винагороди, ставка пені і страхові платежі є такими, що пов`язані з одержанням кредиту, оскільки є частиною ефективної процентної ставки. Аналогічною є і вимога абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору) і вона Банком виконана.

Матеріалами справи підтверджено, що під час підписання ОСОБА_1 Кредитного договору, остання не повідомляла банк про наявність у неї будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої їй інформації, як про особу і місце знаходження банку, так і про умови отримання, користування та повернення кредиту. Отримання кредиту споживач не заперечує. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила факт про надану повну інформацію про умови кредитування, а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями позичальника, тип відсоткової ставки, суму на яку кредит може бути виданий, орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За встановлених обставин, укладений між сторонами кредитний договір не суперечить нормам чинного на той час законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 було надано необхідну інформацію про умови кредитування. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу виконувала зобов`язання за договором, не ставлячи під сумнів його дійсність.

За клопотанням ОСОБА_1 у справі була призначена судово-економічна експертиза, яка проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Згідно висновку експерта №4246/4247-17 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30 липня 2018 року (том №2 а.с.125-146) по першому питанню: документально підтверджується надання кредиту за кредитним договором № DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року в сумі 57317,86 доларів США, в тому числі 54999,93 доларів США готівкою, 1650,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту та сплату страхових премій в рахунок ЗАО «Ингосстрах» в сумі 1334,30 (275,03 доларів США) і в сумі 1906,14 грн. (392,90 доларів США). По другому питанню: документально підтверджується сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року та додатковим договором до нього від 04.12.2008 року станом на 09.09.2015 року по сплаті відсотків за кредитом в сумі 984,86 доларів США, погашення основної суми боргу в сумі 15733,42 доларів США сплаті комісії 235,89 доларів США. По третьому питанню: метод «факт/360» визначення кількості днів для обрахування процентних доходів, зазначений в п.3.3 Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року відповідає п.1.22 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою НБУ від 18.06.2003 року №255. По четвертому питанню: документально підтверджується сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року та додатковим договором до нього від 04.12.2008 року станом на 09.09.2015 року по сплаті процентів за кредит сума 984,86 доларів США, погашення основної суми боргу в сумі 15733,42 доларів США, сплаті комісії 235,89 доларів США. Підтвердити документально заборгованість з пені не надається можливе з причин наведених у дослідницькій частині. По п`ятому питанню: розрахунок списання коштів, внесених ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту та відсотків по кредиту за Кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року та додатковим договором до нього від 04.12.2008 року здійснено ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до умов договору. По шостому питанню: Визначити чи правильно здійснено відповідачем нарахування пені та штрафних санкцій за весь період з моменту укладення Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року та додатковим договором до нього від 04.12.2008 року в обсязі наданих на дослідження документів не надається можливим. По сьомому питанню: Відповідно до вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 та умов Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року, за даними дослідження сукупна вартість кредиту складає: а) у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних) - 23,83%; б) у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) - 131704,91 доларів США. Докладно по періодам та сумам, розрахунок сукупної вартості кредиту за кредитним договором наведено у додатку №1 до висновку. Розрахунок реальної процентної ставки в розмірі 19,3% в Додатку №1 до Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року відсутній. Абсолютне значення подорожчання кредиту в Кредитному договорі №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року та Додатку №1 до нього, - не зазначено. Реальна процентна ставка, яка зазначена в Додатку №1 до Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року в розмірі 19,3% не відповідає розміру реальної процентної ставки за даними дослідження 23,83%. Визначити причини розбіжностей не надається за можливе, оскільки в Додатку №1 до Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 р. відсутній розрахунок реальної процентної ставки 19,3% в розрізі періодів, видів нарахувань та сум. В додатковому договорі №1 від 04.12.2008 до кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 не зазначено сукупну вартість кредиту у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Графік платежів до додаткового договору №1 від 04.12.2008 відсутній. Тому визначити реальну процентну ставку (у процентах річних) та абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) згідно додаткового договору №1 від 04.12.2008 до кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 не надається за можливе. По восьмому питанню: Визначити документально обґрунтований щомісячний платіж виходячи з базових умов, викладених в кредитному договорі №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 та додатковому договорі №1 від 04.12.2008 до нього, не надається за можливе з причин наведених у дослідницькій частині. Визначити чи обґрунтовано нормативно та документально виконано ПАТ КБ «Приватбанк» оформлення з надання кредиту по договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 та додатковому договорі №1 від 04.12.2008 до нього, не надається за можливе з причин наведених у дослідницькій частині.

Відповідно до розрахунків експерта реальна відсоткова ставка за кредитним договором становить 23,83%. При розрахунку відсоткової ставки за Кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року експерт враховує суми платежів, що передбачені окремими договорами страхування майна №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року, договір особистого страхування №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року умови яких не досліджувались експертом, і за своїм змістом є окремі правочини, що не можуть враховуватись при розрахунку відсоткової ставки за кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року. В дослідницькій частині висновку по другому, четвертому, п`ятому, шостому питаннях експертом розраховано графік погашення кредиту за яким всього сума платежів складає 177276,29 доларів США, в тому числі відсотків та винагороди складає 119958,43 доларів США, сума кредиту 57317,86 доларів США, тобто визначає вартість кредиту на загальну суму 177276,29 доларів США. Відповідно Додатку № 1 до висновку експерту №4246/4247-17 Розрахунок сукупної вартості кредиту за кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року вже враховуючи вартість страхових договорів до кредитного договору визначає суму 186626,33 доларів США як вартість Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року і відсоткову ставку в розмірі 23,83%. Враховуючи вищевикладене, наявне протиріччя в дослідженнях і висновках експерту.

Графіком погашення кредиту за підписом ОСОБА_1 , Додаток № 2 до кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року чітко визначено абсолютна вартість кредитного договору в розмірі 177982,46 доларів США з яких 120664,60 доларів США відсотків і винагороди, 57317,86 доларів США тіло кредиту. Визначення відсоткової ставки за підписом ОСОБА_1 додаток №1 до кредитного договору № DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року не спростовано експертом за наявністю арифметичних помилок і врахування до вартості кредиту окремих правочинів (страхових договорів з страхування майна і особистого страхування), також експертом не враховано зміни терміну договору і розміру щомісячних платежів до 488,35 доларів США.

На підставі висновку експерта, доводи ОСОБА_1 щодо порушення банком чинного законодавства при укладенні кредитного договору: нечесна підприємницька практика банку, введення споживача в оману щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, порушення банком Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не підтверджені правовими підставами для визнання кредитного договору недійсним. Обставин, відповідно до ст. 216 ЦК України, які можна було кваліфікувати як несправедливі умови і які могли мати наслідком недійсність договору загалом не встановлено. ОСОБА_1 отримала кошти за договором в іноземній валюті, з моменту укладення спірного договору та користується ними, банк надав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.

У результаті розгляду справи не здобуто доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що при укладенні Кредитного договору ОСОБА_1 діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши, характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов Кредитного договору ОСОБА_1 отримала кошти. Висновок судово-економічної експертизи не доводить факту введення банком позичальника в оману щодо реальної процентної ставки та сукупної вартості кредиту. Отже встановлені у експертному висновку обставини самі по собі не можуть слугувати підставою для визнання недійсним Кредитного договору.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів того, що Кредитний договір №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року порушує фінансові права відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а також є порушенням вимог ст. 203, 215, 1054, 1055 ЦК України, у зв`язку з чим є недійсними. ОСОБА_1 не довела істотних обставин які б вказували на введення її в оману під час укладання договорів і додаткових договорів до них, судом не встановлено та ОСОБА_1 не доведено умисел дій АТ КБ «ПриватБанк» та сам факт встановлення несправедливих умов, а саме обов`язкових для споживача умови, за якими він не має реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, а також що мається істотній дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також те, що позовні вимоги не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для визнання Кредитного договору №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року недійсним відповідно до положень статей 203, 215, 230, 548 ЦК України та положень ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент укладення договору) щодо несправедливих умов договору, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року справа № 464/3576/15-ц, від 10 жовтня 2018 року справа № 761/4828/15-ц, від 01 лютого 2018 року справа № 713/686/16-ц.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов`язання Банку зробити розрахунок повернення кредиту, внаслідок чого повернути ОСОБА_1 безпідставно сплачені суми винагород за нібито надані банком фінансові послуги є похідними позовними вимогами від первісних позовних вимог, тобто задоволення яких залежить від задоволення позовної вимоги (основної вимоги), а тому суд не вбачає підстав для перевірки обґрунтованості цих вимог і залишає їх також без задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Як зазначалось вище, 11 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNL0GA0000006949, і того ж дня між ОСОБА_2 та банком було укладено Договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед банком за всіма зобов`язаннями ОСОБА_1 за Кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року. АТ КБ «ПриватБанк» належним чином виконав взяті на себе зобов`язання передбачені умовами кредитного договору, на підтвердження чого надав виписки по Кредитному договору №DNL0GA0000006949 від 11.06.2008 року. ОСОБА_1 впродовж довгого часу здійснювала платежі за Кредитним договором, що підтверджується виписками з рахунків Кредитного договору.

Станом на 16 листопада 2015 року розмір заборгованості позичальника по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року становить 18080,85 Доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15733,42 Доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 Доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 Доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 Доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 Доларів США, штраф (процентна складова) у розмірі 860,48 Доларів США, що за курсом 23,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.09.2015 року складає 416763,65 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги, що у відповідності до умов договору, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та плату за його користування не пізніше закінчення строку дії договору, але в добровільному порядку кредитні кошти у повному розмірі не повернула, чим порушила прийняті на себе договірні зобов`язання, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню а тому необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» суму заборгованості за Кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року у розмірі 18080,85 Доларів США, що за курсом 23,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.09.2015 року складає 416763,65 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

З огляду на те, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору при звернення до суду з позовом про захист прав споживачів, тому судові витрати за позовом ОСОБА_1 у вигляді судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6251,45 грн., тобто з кожного по 3125,73 грн.

Керуючись ст. 203, 215, 217, 1054, 1055 ЦК України, ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору), та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 4, 12, 13, 76-80, 89, 130, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна про захист прав споживача - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року у розмірі 18080,85 Доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15733,42 Доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 Доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 Доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 Доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 Доларів США, штраф (процентна складова) у розмірі 860,48 Доларів США, що за курсом 23,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.09.2015 року складає 416763,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 6251,45 грн., тобто з кожного по 3125,73 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.