Рішення № 9080480, 18.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

18.03.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

18 березня 2010 року Справа № 8/41

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будспеценергоресурси”, вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Про стягнення 145047грн.77коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 адвокат, довіреність № 15 від 01.03.2010р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 136500грн. боргу на підставі договору поставки обладнання №03/12-09 від 03.12.09р., 4437грн.83коп. пені, нарахованої за період з 14.12.09р. по 12.02.09р., 649грн.44коп. процентів річних, нарахованих за період з 14.12.2009р. по 12.02.2009р. та 3460грн.50коп. інфляційних нарахувань за період з грудня 2009 року по січень 2010 року за неналежне виконання зобовязання. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3000грн. витрат, понесених по оплаті послуг адвоката.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав, в судове засідання не зявився, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, незважаючи на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за №1567832.

До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням його у відрядженні. Враховуючи, що відповідач не надав доказів поважності причин неможливості направлення в судове засідання, яке було призначено на 04.03.10р. та на 18.03.10р., уповноваженого представника, не навів достатніх обґрунтованих доказів відкладення розгляду справи, судом вказане клопотання відповідача відхилено.

Оскільки, відповідачем без поважних причин не надано письмового відзиву на позов, справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Крім того, оскільки явка останнього в судове засідання обовязковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будспеценергоресури” (позивач у справі, покупець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі, продавець за договором) укладено договір поставки обладнання №03/12-09, на підставі якого продавець зобовязувався поставити та передати у власність покупця Котел Колві А 200 (далі товар), в кількості, що передбачено у специфікації №1, яка додається до даного договору та є його невідємною частиною, а покупець зобовязувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Пунктами 2.1.,3.1. вказаного договору сторони узгодили, що продавець бере на себе обовязки після підписання даного договору в строк, передбачений п.4.1. даного договору, передати покупцю визначений в п.1.1 договору товар з сертифікатом відповідності, а також документами на його експлуатацію. Ціна товару визначається і погоджується між сторонами у специфікації №1 до даного договору, яка є невідємною частиною даного договору.

Специфікацією №1 до даного договору, яка підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками, визначено, що поставці підлягало котел Колві А 200 в кількості 2шт. по ціні 68250грн. за одиницю на загальну суму 136500грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, положення якого регулюються §1 глави 30 Господарського кодексу України та ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. В силу ч.6 даної статті до відносин поставки, неврегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку-фактури сплачує продавцю суму в розмірі 75,5% від загальної суми товару, остаточні розрахунки покупець проводить протягом 10-ти банківських днів з моменту часткової передплати.

Отже, враховуючи, що відповідачем рахунок на оплату товару був наданий позивачеві 03.12.09р., позивач повинен був сплатити 103057грн.50коп. в строк 08.12.09р. включно, а решту суми 33442грн.50коп. протягом 10 банківських днів від дати проведення попередньої оплати.

Позивач на виконання умов договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку №3 від 03.12.2009р. перерахував останньому грошові кошти в наступному порядку: 103000грн. на підставі платіжного доручення №17 від 03.12.09р., 8500грн. н підставі платіжного доручення №18 від 07.12.09р., про що свідчать наявні в справі копії вказаних платіжних доручень з відмітками банківської установи про проведення платежу. Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем у встановлений договором строк сплачено 111500грн. попередньої оплати. 30 грудня 2009р. позивачем сплачено залишок вартості товару 25000грн., що підтверджується платіжним дорученням №40 від 30.12.09р. з відміткою банківської установи про проведення платежу.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем зобовязань по оплаті вартості товару в сумі 136500грн.

Пунктом 4.1. вказаного договору визначено, що продавець повинен поставити покупцю товар не пізніше ніж через 10 (десять) робочих днів з дати перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця часткової передплати в розмірі 75,5% від загальної суми товару, вказаної в специфікації до договору. Тобто, відповідач був зобовязаний поставити позивачеві товар в строк до 22 грудня 2009р. включно.

Порядок виконання зобовязання продавцем встановлений ст.663 Цивільного кодексу України, згідно з приписами якої продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 згаданого кодексу.

В силу ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобовязань за договором, а саме доказів передачі позивачу двох котлів Колві А 200. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем зобовязання за договором не виконані, товар позивачу не поставлений, незважаючи на оплату позивачем вартості товару в повному обсязі.

Судом не приймаються до уваги подані відповідачем копії видаткових касових ордерів, які на думку відповідача підтверджують факт повернення грошових коштів в розмірі 127800грн. директору позивача, оскільки на представлених копіях видаткових касових ордерів відсутні прізвище, підпис, ініціали особи, якій ці кошти були передані.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, як встановлено судом вище, відповідачем оплачений товар не поставив, позивача виникло право вимагати або передачі товару, або повернення сплаченої ним суми.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 03.02.2010р. направлена відповідачу претензія №12 від 03.02.2010р., яка отримана особисто відповідачем, в якій містяться вимоги або про передачу товару або про повернення сплаченої вартості товару в сумі 136500грн. При цьому у претензій відсутнє зазначення будь-яких строків, протягом якого відповідач повинен був повернути сплачені кошти. В з вязку з чим, суд, виходячи з приписів ст.530 Цивільного кодексу України приходить до висновку, що відповідач повинен був повернути сплачені позивачем кошти в строк до 10 лютого 2010р. включно.

Відповідач доказів повернення грошових коштів не надав.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 136500грн. боргу є обгрунтованими, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач з посиланням на п.5.4. договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4437грн.83коп., а також з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3460грн.50коп. інфляційних нарахувань та 493грн.64коп. процентів річних.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз вказаної норми Цивільного кодексу України, а також Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, на який в позовній заяві посилається позивач свідчить, що пеня нараховується у випадку порушення грошового зобовязання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України відповідальність у вигляді інфляційних нарахувань та процентів річних застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання.

Як встановлено судом вище, у відповідача на підставі договору поставки обладнання від 03.12.2009р. не виникало грошових зобовязань, а було зобовязання по поставці товару. Отже, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми, які передбачають відповідальність за неналежне виконання саме грошових зобовязань.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та процентів є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача має бути стягнуто 136500грн. суми боргу.

Оскільки, ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат належать державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та оплата послуг адвоката, матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем наданих послуг адвоката в розмірі 3000грн., а тому в силу ст.49 згаданого кодексу при частковому задоволенні позову такі витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193,265 Господарського кодексу України, ст.ст.530,549,625,663,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Філії ВАТ „Укрексімбанк” в м. Чернігові, МФО 353649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будспеценергоресурси”, вул.Комсомольська, 49, м. Чернігів (код 34853820, р/р 26005064373700 в АКІБ „Укрсиббанк” в м. Харків, МФО 351005) 136500грн. боргу, 1365грн. держмита, 222грн.09коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2823грн.20коп. витрат, понесених по оплаті послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич