Рішення № 9080398, 18.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

______________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                  Тел. 698-166, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

іменем України

"18" березня 2010 р.                              Справа № 9/17

Позивач: Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго", код ЄДРПОУ 03357671, вул. Комсомольська 55б, м.Чернігів,14000

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації", код ЄДРПОУ 14225079, вул. Одинцова 17а, м. Чернігів,14000

Предмет спору:           про стягнення заборгованості 140789,33 грн.

Суддя С.М.Івченко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: Березинець О.В. - юрисконсульт ВАТ "Облтеплокомуненерго" (дов.№ 7 від 31.12.2009р.)

відповідача: не з"явився

                                                  СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення 140789,33 грн. у зв"язку з невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати в повному обсязі наданих послуг за договором № 1-0015 від 30.10.08р. на постачання теплової енергії, в т.ч. 104783,94грн. заборгованість за надані послуги, пеня –31145,15грн., 3%-річних –595,75грн., інфляційні нарахування на суму боргу –4309,49грн.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 1568502 від 12.03.10р.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, явка конкретного представника у судове засідання не визнавалась обов"язковою, відповідач мав можливість, але не скористався правом надати суду письмовий відзив на позов, направити у засідання суду компетентного представника, причини неможливості направлення представника у судове засідання суду не повідомлені, суд доходить висновку зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

30 жовтня 2008р. між сторонами укладено договір № 1-0015 на постачання теплової енергії, згідно якого позивач взяв на себе зобов”язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу теплову енергію для об”єктів, а відповідач зобов”язувався сплачувати позивачеві за надані послуги за встановленими тарифами в термін та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 6.5 Договору відповідач зобов”язувався розрахуватись за фактично спожиту теплову енергію щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим.

                                                                      2

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно рахунків за грудень 2008р. (в якому здійснено донарахування за листопад 2008р.) –лютий 2009р. відповідач мав сплати за надані послуги 104738,94грн., але оплату в порушення умов договору не здійснив.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата наданих послуг у встановлений договором строк не здійснена.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

За розрахунком, складеним відповідно до фактичних обставин та законодавства, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення по Договору за період з 02.01.09р. по 26.03.09р. - 4309,49грн. втрат від інфляції та 3% річних за період з 02.01.09р. по 26.03.09р. з загальної суми боргу за прострочення платежу, що складає 595,75 грн.

Відповідно до умов п. 7.3.3 Договору за порушення порядку розрахунків за теплову енергію передбаченого п.6.5 Договору відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожен день прострочення. Таким чином за неоплату наданих послуг позивачем за період з 25.02.09р. по 26.03.09р. нараховано пеню в розмірі 31145,15грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.03.2006р. стосовно боржника порушено справу про банкрутство № 9/122б/53б/37б/6б/7б, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов”язань та зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виконання грошового зобов'язання у процедурі банкрутства здійснюється в установленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

                                                                      3

порядку. У період дії мораторію зобов'язання виконується вже на підставі вказаного Закону, і в цей період відповідальність за невиконання зобов'язання боржник не може нести, якщо про це не буде прямо вказуватися в зазначеному Законі.

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, не застосовуються інші санкції і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

Таким чином, за змістом вищевказаної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф, інші санкції за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19 травня 2009 року по справі №2-6/2314-2008.

За таких обставин у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 31145,15грн. має бути відмовлено.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов"язання в повному обсязі не виконав, суд з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині суми основного боргу, інфляційних та процентів річних. З відповідача підлягають стягненню на користь позивача 104738,94грн. основного боргу, 4309,49грн. інфляційних та 595,75грн. 3%-річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1096,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 183,80 грн. .

Керуючись ст.ст. 525,526,530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                  В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Інтернет технології та електронні комунікації" (вул. Одинцова 17а, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 14225079, р/р 26007377031006 в ЧРУ КБ „Приватбанк”, МФО 353586) на користь Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (вул. Комсомольська 55б, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 03357671, р/р 26004300000976 в ВАТ банк „Демарк”, МФО 353575) 104738,94 грн. основного боргу, 4309,49грн. інфляційних , 595,75грн. 3%-річних, 1096,40 грн. державного мита, 183,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовивши в решті позову.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   С.М. Івченко

18.03.10