Рішення № 9080316, 16.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_____________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                               Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" березня 2010р.                                                  Справа № 10/38

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітон і Компанія",

Юридична адреса: вул. Вишгородська, 28/1, м. Київ, 04074

Поштова адреса: вул. Фрунзе, 13-Г, м. Київ, 04080

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - харчовий комбінат "Нивки", вул. Інструментальна, 30, м. Чернігів,14015

Предмет спору: про стягнення заборгованості 23494,64 грн.

          Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Позивач: Душин А.В., довіреність № 46 від 15.12.2009р., адвокат, посвідчення № 201

Відповідач: Любенко С.І., довіреність № 614 від 12.12.2009р., юрист

Рішення винесено після оголошеної 23.02.10р. перерви на підставі ст.77 Господарсько–процесуального кодексу України.

Представниками сторін подані письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволені судом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітон і Компанія" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо - харчовий комбінат "Нивки" про стягнення основного боргу в сумі 22000грн., інфляційних втрат в сумі 357,00грн., 2% від неоплаченої суми за користування грошима в сумі 548,75грн., пені в сумі 588,89грн., а всього на загальну суму 23494,64грн. Крім того позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача адвокатських витрат в сумі в сумі 1889,83грн. Позовні вимоги обґрунтовуються несплатою відповідачем зобов’язань за договором № 88 від 10.09.08р.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, в якому просить суд при прийнятті рішення по справі зменшити розмір пені та 2% за користування чужими грошовими коштами та розстрочити виконання рішення суду в зв»зку з тяжким фінансово –економічним становищем підприємства. Крім того, представник відповідача надав письмові заперечення щодо суми витрат за адвокатські послуги з підстав їх необгрунтованості..

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Між сторонами був укладений договір поставки № 88 від 10.09.2008р., відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27437,76грн., що підтверджується копіями видаткової накладної № ВН-637 від 22.09.09р. на суму 27437,76грн. та податковою накладною № 638 від 22.09.09р. на суму 27437,76грн. і не заперечується відповідачем. Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаному сторонами та скріпленого печатками ( а.с.18), заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.09р. складає 27437,76грн.

Для оплати зазначеного товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок –фактуру № ВН-637 від 22.09.09р. на суму 27437,76грн.(а.с.11).

Копії видаткової накладної, податкової накладної рахунку –фактури та акту звірки були звірені судом з оригіналами в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2.3. Договору, передача права власності на товар у відповідності за умовами даного Договору, здійснюється в момент фізичного приймання товару і підписанням уповноваженою особою покупця накладною, з відбитком печатки та штампу останнього.

Згідно із п. 3.2.2 Договору, відповідач зобов»язаний здійснити оплату за отриманий товар протягом 30 календарних дні з моменту передачі товару.

Відповідачем до початку судового розгляду справи було частково сплачено заборгованість в сумі 5437,76грн., що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи(а.с.14-17). На момент подання позову до суду заборгованість відповідача становила

22000грн.

Відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив заборгованість за отриманий ним від позивача товар на суму 7500грн., що підтверджується належним чином завіреним копіями платіжних доручень № 6829 від 20.01.10р. на суму 1000грн., № 17 від 25.01.10р. на суму 1000грн., № 33 від 26.01.10р. на суму 1000грн., № 71 від 02.02.10р. на суму 1000грн. (а.с.37-40), оригіналами платіжних доручень № 156 від 10.01.10р. на суму 1000,00 грн., № 205 від 16.02.10р. на суму 1000,00 грн., №249 від 19.02.10р. на суму 1000,00 грн. (а.с. 66-68) та банківською випискою на суму 500грн. від 24.02.10р. в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору

Враховуючи те, що відповідачем після порушення провадження у справі частково погашена основна заборгованість в сумі 7500грн., суд доходить висновку про припинення провадження у справі за відсутності предмету спору в цій частині на підставі ст. 80 Господарського –процесуального кодексу України.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтовані і підлягають задоволенню у сумі 14500грн .

Відповідач проти основної суми заборгованості не заперечує та просить розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно п. 4.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити неустойку(пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3.4 Договору, у разі прострочення оплати постачальник має право вимагати від покупця оплату товару та сплату 2% від неоплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з дня переходу права власності на неоплачений товар, на підставі ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України. Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач, згідно розрахунку в матеріалах справи, просить стягнути з відповідача пеню за період прострочки, тобто з 23.10.09р. по 01.12.09р. включно в сумі 588,89грн., інфляційні втрати в сумі 357,00грн. за той же період та 2% від неоплаченої суми за користування чужими коштами в сумі 548,75грн.

Враховуючи те, що з 23.10.09р. відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого товару, перевіривши розрахунки позивача в матеріалах справи (а.с.2,25,26), суд встановив, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 23.10.09р. по 01.12.09р. включно в сумі 588,89грн., інфляційних втрат за цей же період в сумі 357,00грн. та 2 % від неоплаченої суми за користування грошима в сумі 548,75 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки, до якої відповідач відносить пеню та 2 % за користування чужими грошовими коштами. Позивач проти задоволення клопотання заперечував.

Згідно вимог ч.3 ст. 83 Господарсько-процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.17 Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», норма пункту 3 статті 83 ГПК є процессуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст..233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене та розмір пені, заявленої до стягнення в сумі 588,89 грн., а також те, що відсотки за користування чужими грошовими коштами, що заявлені до стягнення позивачем на підставі ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України та п.3.4 Договору (2% за угодою між сторонами) не є штрафними санкціями, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1889,83грн. витрат на послуги адвоката, надані на підставі договору про надання правової допомоги від 15.12.09р. за № 15Р-09(а.с.61).

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 15.12.09р. за № 15Р-09, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 201, рахунок № 1-Р-10 від 19.02.10р. на оплату правової допомоги на суму 1889,83грн. та платіжне доручення № 777 від 22.02.10р.на суму 1889,83грн.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з Роз’ясненням Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 відшкодування цих витрат здійснюється шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові їх інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Враховуючи вищезазначене, розмір ціни позову, дослідивши матеріали справи, доводи сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в даній справі підлягають задоволенню в сумі 1889,83грн.

Представник відповідача надав письмове клопотання про розстрочку виконання рішення суду з наступним графіком оплати: до 31 березня 2010року –10000грн., до 30 квітня –залишок основного боргу в сумі 4500грн., пеню в сумі 588,89грн., 2% за користування чужими грошовими коштами в сумі 548,75грн., інфляційні втрати в сумі 357грн. та судові витрати. Відповідач посилається на тяжкий фінансово –економічний стан підприємства, що призвело до зменшення обсягу продажу продукції, скорочення чисельності працівників підприємства на 47%, відсутністю обігових коштів на підприємстві, на підтвердження чого надав довідку про графік роботи підприємства № 99 від 08.02.10р., довідку про обіг грошових коштів № 100 від 08.02.10р., довідку про стан дебіторської заборгованості відповідача № 101 від 08.02.10р. та оборотних відомостей по рахунках 36 і 61 за період з 01.01.10р. по 05.02.10р. та довідки банку про рух грошових коштів по поточному рахунку відповідача.

Відповідно до положень ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, за заявою сторони, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення суду.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суду, дослідивши подані докази, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду .

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача держмито в сумі 234,95грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 80 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 7500грн. заборгованості.

2. В інший частині позов задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - харчовий комбінат "Нивки" (вул. Інструментальна, 30, м. Чернігів, 14037, р/р 2600900100132 в Чернігівській філії ВАТ банку «БігЕнергія», МФО 353508, код ЄДРПОУ 31691408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон і Компанія" (Юридична адреса: вул. Вишгородська, 28/1, м. Київ, 04074, Поштова адреса: вул. Фрунзе, 13-Г, м. Київ, 04080, р/р 26008052704986 в Печерській філії КБ Приватбанку, МФО 300711, код ЄДРПОУ 35736178) основного боргу в сумі 14500грн., інфляційних втрат в сумі 357грн., 2% за користування чужими грошовими коштами в сумі 468,75грн., пені в сумі 588,89грн., адвокатських витрат в сумі 1889,83грн., державного мита в сумі 234,95грн., витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Чернігівської області з наступними строками оплати відповідачем, а саме:

- до 31 березня 2010року –10000грн.

- до 30 квітня 2010року –4500грн. - залишок основного боргу, інфляційних втрат в сумі 357грн., 2% за користування чужими грошовими коштами в сумі 548,75грн., пені в сумі 588,89грн., адвокатських витрат в сумі 1889,83грн., державного мита в сумі 234,95грн., витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         Мурашко І.Г.

16.03.10