Рішення № 90803058, 06.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 серпня 2020 року справа №640/24287/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2; 2) зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 10 січня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; під час звернення до відповідача за призначенням пенсії позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/24287/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Крім того, ухвалою від 16 грудня 2019 року запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позовну заяву, відповідні докази, на які він посилається при його обґрунтуванні проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оформлений відповідно до положень частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та докази надіслання (надання) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у той же час доказів надсилання (надання) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такого відзиву суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною дев`ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 16 грудня 2019 року в частині подання належного доказу надіслання (подання) процесуальних документів, у зв`язку з чим суд не бере до уваги відзив на позовну заяву при розгляді даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 10 січня 2019 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, листом від 08 липня 2019 року №147605/03 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, з посиланням на те, що відповіді на лист від 26 березня 2019 року №69257/08, направлений до ПАТ «Київгума» про узгодження термінів проведення перевірки довідок про пільговий характер роботи позивача не надійшло; період роботи з 01 січня 2008 року у ТОВ «Київгума» не зараховано, у зв`язку з відсутністю наказу про результати атестації робочих місць даного підприємства.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки від 26 липня 1985 року серія НОМЕР_1 міститься інформація про дату народження позивача - 7 січня 1967 року та записи про періоди роботи позивача, починаючи з 01 вересня 1984 року, що станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії підтверджує наявність у неї загального трудового стажу 34 роки 4 місяці 7 днів.

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач 02 вересня 1988 року «Принята в цех №2 мочаных изделий из клеев сортировщиком третьего разряда» Київського виробничого об`єднання «Червоний гумовик»; 31 грудня 2007 року «Звільнена в порядку переведення в ТОВ «Київгума» ст. 36 п. 5 КЗпП України»; 01 січня 2008 року «Прийнята в порядку переведення з ВАТ «Київгума» випробувачем гумових виробів четвертого розряду в цех по виробництву мочаних виробів, формової та неформової техніки та по теперішній час працює у ТОВ «Київгума».

Усі інші записи в трудовій книжці позивача не відносяться до предмету спору та не заперечуються сторонами, а тому не досліджуються судом.

З довідки ПАТ «Київгума» від 06 лютого 2019 року №09 вбачається, що вказане підприємство неодноразово реорганізовано, початкова назва Київський завод «Червоний гумовик».

Також в матеріалах справи наявні довідки про пільгову роботу: від 17 травня 2013 року №06/вк-115, видана ПАТ «Київгума» на підтвердження факту роботи позивача на даному підприємстві повний робочий день у період з 02 вересня 1988 року по 01 січня 1997 року; від 17 травня 2013 року №06/вк-116, видана ПАТ «Київгума» на підтвердження факту роботи позивача на даному підприємстві повний робочий день у період з 27 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року; від 26 травня 2017 року №06/вк-30, видана ТОВ «Київгума» на підтвердження факту роботи позивача на даному підприємстві повний робочий день у період з 01 січня 2008 року по теперішній час. Вказаними довідками також підтверджено, що виконувана позивачем робота відноситься до робіт передбачених Списком №2.

Згідно з наказом ВАТ «Київгума» від 19 січня 1995 року №07 «Про результати атестації за умовами праці» затверджено перелік робочих місць, професій, зокрема, «сортувальник» з пільговим пенсійним забезпеченням працівників по Списку №2 та наказом ВАТ «Київгума» від 19 грудня 2005 року №206 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджено перелік робочих місць, професій і посад, зокрема, «випробувач гумових виробів цеху №3,4» з пільговим пенсійним забезпеченням працівників по Списку №2.

11 січня 2008 року ТОВ «Київгума» наказом №06 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгову пенсію за результатами атестації робочих місць за умовами праці, проведеної у ВАТ «Київгума» для працівників ТОВ «Київгума», у зв`язку із залишенням без змін умов та характеру праці та затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням за списком №2, до якого включений випробувач гумових виробів цеху №3,4.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року.

Як встановлено судом, на дату звернення позивача з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу виповнилося 52 роки.

Постановами Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року №162 та від 16 січня 2003 року №36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для жінок необхідним є: наявність страхового стажу не менше 25 років, з них 10 років на зазначених роботах; професії до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списком №2 виробництв, робіт, професій посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, розділом Х «Хімічне виробництво», пункт А, підпункт 1, код 2110А010 та постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, розділом Х «Хімічне виробництво», пункт А, підпункт 1а, позиція 10А.1, зокрема, встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств хімічної та нафтохімічної галузі промисловості, зайнятих повний робочий день на роботах в цехах формової та неформової техніки (за винятком обробки гумових неформових деталей), змочуваних виробів гумового виробництва.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи з 02 вересня 1988 року по 06 червня 2007 року сортувальником цеху №2 по виробництву мочаних виробів, формової та неформової техніки, з 27 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року випробувачем гумових виробів цеху №2 по виробництву мочаних виробів, формової та неформової техніки та з 01 січня 2008 року по теперішній час випробувачем гумових виробів четвертого розряду цеху по виробництву мочаних виробів, формової та неформової техніки.

На підтвердження зазначених періодів роботи зайнятості позивача на відповідних роботах в цехах мочаних виробів, формової та неформової техніки надані довідки ПАТ «Київгума» та ТОВ «Київгума».

Дані роботи передбачені Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, розділом Х «Хімічне виробництво», пункт А, підпункт 1, код 2110А010 та постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, розділом Х «Хімічне виробництво», пункт А, підпункт 1а, код 10А.1.

Таким чином, роботи, які виконував позивач належать до робіт за Списком № 2, стаж роботи на яких підлягає зарахуванню до пільгового при вирішенні питання щодо пенсійного забезпечення особи.

Враховуючи вищевикладене, стаж роботи позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, які віднесено до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 становив 19 років 7 місяців 14 днів.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», затвердженого правлінням Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд звертає увагу, що неможливість відповідача провести перевірку відповідності записів в довідках первинним документам, не повинна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом, містять усі необхідні реквізити та відомості, підтверджуються записами в трудовій книжці позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №583/392/17.

В матеріалах справи відсутні докази вимоги відповідачем документів від підприємства, а також доказів щодо здійснення заходів перевірки обґрунтованості видачі спірних довідок та достовірності поданих відомостей.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що періоди роботи позивача з 02 вересня 1988 року по 01 січня 1997 року та з 27 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року протиправно не включені відповідачем до пільгового стажу за списком №2.

Стосовно результатів атестації робочих місць суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №520/15025/16-а.

Судом встановлено, що в матеріалах справи, містяться належним чином завірені копії наказів ВАТ «Київгума» від 19 січня 1995 року «Про результати атестації за умовами праці», ВАТ «Київгума» 19 грудня 2005 року №206 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», ТОВ «Київгума» від 11 січня 2008 року №06 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» та висновку якості проведення атестації робочих місць за умовами праці у Відкритому акціонерному товаристві «Київгума» Державної експертизи умов праці від 12 грудня 2011 року №15-1260, в яких зазначено роботи вказані вище, на яких працював позивач і які віднесені до Списку № 2.

З урахуванням викладеного, та обставина, що атестація робочого місця позивача у ТОВ «Київгума» проведена несвоєчасно, не впливає на зарахування періоду роботи позивача з 01 січня 2008 року по 10 січня 2019 року до пільгового стажу за списком №2 і не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Отже, спірні періоди роботи позивача з 02 вересня 1988 року по 01 січня 1997 року, з 27 вересня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 10 січня 2019 року підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 10 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.

У даному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.

При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 10 січня 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 10 січня 2019 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко